5 років тому
Немає коментарів

Розміщення мінеральних вод Закарпаття пов’язане з його геоструктурними особливостями та історією геологічного розвитку (рис. 6). В його межах наявні дві крупні гідрохімічні провінції: 1) вуг­лекислих вод областей молодих магматичних і термометаморфічних процесів; 2) азотних, азотно-метанових і метанових вод артезіанських басейнів. Для кожної з них характерні певні типи мінеральних вод хі­мічного та газового складу.

Основні мінеральні джерела Закарпатської області

Основні мінеральні джерела Закарпатської області

Вихідними для формування різних типів мінеральних були морські води древніх басейнів седиментації (седиментогенні) й атмосферні, над­ходження яких у водомісткі горизонти відбувається і тепер (інфільт­рогенні води). Частина мінеральних вод утворилась при змішуванні двох основних генетичних типів підземних мінеральних вод. Накладе­ними процесами перетворення та метаморфізації вод стали вилугову­вання водомістких порід, збагачення термометаморфічною вуглекисло­тою, біогенними газами, сульфідами, мікрокомпонентами та їх концент­рація. Все це зумовило утворення широкої гами мінеральних вод різ­них типів.

Характерна особливість багатьох мінеральних вод Закарпаття — підвищена температура. Це здебільшого стосується вод Закарпатського прогину. Поява тут крупних басейнів термальних вод пов’язана з не­огеновою вулканічною діяльністю, притоком значної кількості тепла з глибинних частин земної кори та верхньої мантії.

Враховуючи критерії бальнеологічної оцінки, а також іонно-сольо­вий, газовий і мікрокомпонентний склад, наявність бальнеологічно активних компонентів, згідно з прийнятою в СРСР класифікацією підземних мінеральних вод В. В. Іванова і Г. О. Навраєва (1964), всі відомі мінеральні води Закарпаття можна об’єднати в декілька груп.

Мінеральні води неспецифічного складу. їх лікуваль­на дія визначається іонним складом і мінералізацією при наявності метану й азоту в газовій складовій. З цієї групи виділяють ряд гідро­хімічних типів.

Азотні хлоридно-гідрокарбонатні натрієві мало- і середньомінералі­зовані (2…15 г/л) холодні або слаботермальні води. Цей тип вод при­урочений до верхньої частини розрізу середнього міоцену в Солотвин­ській улоговині, виявлений свердловинами на глибині 100 м. У Чоп-Мукачівському артезіанському басейні води приурочені до відкладів тортону і сармату на глибинах до 280 м. Свердловини у районі сіл Велика Бігань, Мала Бігань, Вузлове мають великі дебіти (до 400 м3/ добу), температура вод часто становить 2О…25°С. Цей тип вод не використовуеться, хоч дуже цікавий як для бальнеології, так і для про­мислового розливу.

Метанові й азотно-метанові хлоридні натрієві або кальцієво-натріє­ві мало- і середньомінералізовані (2…15 гл/л) холодні та термальні води. Поширені вони практично по всій території Закарпатського про­гину, приурочені до відкладів тортону й сармату. Виявлені на глиби­нах 100…700 м. Водоносні горизонти звичайно високонапірні з велики­ми експлуатаційними запасами. У районах сіл Новоселиця, Теребля, Нанкове, Нересниця відомі природні джерела. За допомогою свердло­вин виявлені хлоридні натрієві води у Берегівському районі на глибині 600…700 м з температурою до 35…50°С (села Іванівка, Білки, Вільхів­ка). Термальні води цього ж типу наявні в Ужгородському (с. Красне) та Іршавському (с. Мала Розтока) районах.

Незважаючи на значні запаси, цей тип вод використовується дуже мало. Для бальнеологічних процедур він застосовується у двох невели­ких водолікарнях (с. Мала Розтока) і санаторії «Чорна вода» Тячівського району.

T_001

T_001_a

T_001_b

T_001_v

Метанові й азотно-метанові хлоридні натрієві та кальцієво-натрієві високомінералізовані (15…35 г/л) холодні та термальні води поширені головним чином, у центральній частині Чоп-Мукачівського та східній частині Солотвинського артезіанських басейнів. Глибина їх залягання 80…300 м і більша. Водомісткість горизонтів зростає від центральних частин басейнів до периферії. Води часто мають підвищену темпе­ратуру.

Метанові й азотно-метанові натрієві та натрієво-кальцієві розсоли 35…300 г/л) займають глибокі горизонти. Найбільше поширені вони в розрізі Закарпатського прогину, де виявлені за допомогою глибоких свердловин (від 400 до 4000 м). Розсоли наявні в усіх водоносних комплексах від нижнього сармату до порід фундаменту. Води з най­вищою мінералізацією (до 250…300 г/л) відзначені у соленосних відкладах тереблянської світи. Для них характерна підвищена темпе­ратура.

У районах солянокупольських структур (смт. Солотвина, с. Данилове) відомі неглибокого залягання (до 300 м) холодні хлоридні нат­рієві розсоли вилуговування. Мінералізація їх досягає 300 г/л.

За генезисом мінеральні води цієї групи — змішані, за винятком останнього гідрохімічного типу, де виділяють інфільтрогенні розсоли вилуговування та седиментогенні розсоли, у деяких випадках з незнач­ною часткою домішок інфільтрогенних.

Незважаючи на досить значні запаси мінеральних вод двох остан­ніх типів і непогані перспективи їх використання у бальнеології, вони не використовуються. Це пов’язано зі значними глибинами їх заляган­ня та недостатньою вивченістю родовищ.

Мінеральні води специфічного складу. Лікувальна Дія їх визначається наявністю у воді біологічно активних компонентів таких як СО2, H2S, Br, I, Fe, As тощо.

Вуглекислі води. Це одна з найбільших груп мінеральних вод За­карпаття. Поширені вони в області Складчастих Карпат, де утворюють обширну провінцію вуглекислих вод. Окремі їх родовища виявлені у Закарпатському прогині (Ужгородське, Шаянське, Берегівське).

Всі вуглекислі води характеризуються високим вмістом СО2 (понад 1 г/л) при незначному вмісті інших газів. Більшість джерел і свердло­вин виділяють вільний вуглекислий газ. У ряді місць виявлені сухі струмені вуглекислого газу. Все це свідчить про сучасну генерацію СО2 при процесах глибинного термометаморфізму порід. Серед вуглекис­лих вод виділяють такі гідрохімічні типи.

Вуглекислі слабомінералізовані (до 2 г/л) та маломінералізовані (2…2,75 г/л) різноманітного аніонного й катіонного складу холодні води поширені у привододільній частині Складчастих Карпат. Виходи їх наявні у верхів’ях Ріки, Тереблі, Тересви, Тиси (родовища Голятин­ське, Квасівське, Білинське, Білотисянське). Цей тип вуглекислих вод формується на незначних глибинах (до 100 м). їх хімічний склад зумовлений вилуговуванням водомістких порід за участю розчинного СО2. Основний солевий склад — гідрокарбонатний кальцієвий, інколи більш складний. Експлуатаційні запаси родовищ не перевищують 50… 150 м3/добу.

Використовують води тільки невеликі місцеві водолікарні у с. Строй­не (санаторій «Квасний потік»), хоча на базі Білинського та Квасів­ського родовищ можна організувати пляшковий розлив.

Вуглекислі середньомінералізовані (5…15 г/л) гідрокарбонатні нат­рієві холодні води поширені, головним чином, у басейні р. Пінія (Сва­лявський район), де вони утворюють самостійну гідрохімічну зону в системі тектонічних порушень Латорицького регінального розлому. Ві­домо декілька родовищ зі загальними експлуатаційними запасами близько 1000 м3/добу.

Залежно від ступеня мінералізації виділяють два основних типи вод. Боржомський (мінералізація 5…8,5 г/л) і Поляна-Квасівський (9… 12 г/л). До першого належать води Плосківського, Голубинського, Нелипенського родовищ, а також Шаянського у Закарпатському про­гині. До другого — води Полянської та Свалявської групи родовищ. На гідромінеральній базі цих родовищ функціонують санаторії «Поля­на», «Сонячне Закарпаття», «Квітка Полонини» і заводи розливу: Плосківський, Поляна-Квасівський, Лужанський, Свалявський, Нели-пенський.

Вуглекислі високомінералізовані (15…35 г/л) гідрокарбонатні нат­рієві теплі води виявлені в останні роки при бурінні свердловин тільки у межах Свалявської дільниці Пенінської структурно-фаціальної зони. Вони розміщені на глибинах 300 м і більше в юрських вапняках. Міне­ралізація змінюється у межах 22…26 г/л. Для них характерний підви­щений вміст хлору (до 18 екв. %). Температура їх сягає 24…26°С. Во­ди напірні з високою насиченістю газами. Вміст розчинного СО2 на глибині 400 м 14,6 г/л. Це дуже цінний і рідкісний тип мінеральних вод. Відомим аналогом є вода джерела Зубер III курорту Криниця (ПНР).

Розглянуті три типи вод сформувались виключно за рахунок древньої і сучасної інфільтрації атмосферних опадів. Їх хімічний склад зумовлений процесами вилуговування водомістких порід за участю значної кількості вільної вуглекислоти.

Вуглекислі мало- (2…5 г/л) та середньомінералізовані (5…15 г/л) хлоридно-гідрокарбонатні натрієві та кальцієво-натрієві води. Серед вод цього типу переважають кальцієво-натрієві. Відомі вони, головним чином, у районах сіл Велике Березне, Колочава, Кобилецька Поляна, Говерла. Окремі незначні родовища наявні у басейнах Ужа, Тиси, Те­реблі. Помітну роль в їх складі відіграють хлориди. Води переважно дуже насичені вуглекислотою, часто інтенсивно газують.

Середньомінералізовані води виявлені за допомогою свердловин у Закарпатському прогині на Шаянському родовищі. У гірській частині Закарпатської вбласті відомі родовища у долинах Ужа (Зарічевське, Костринське), Ріки (Сойминське), Тереблі (Драгівське), Тиси (Ра­хівське). Природні виходи вод на поверхню є також в інших місцях південного схилу Карпат.

В іонному складі гідрокарбонати переважають над хлоридами та становлять не менше 60…70 екв. %. Серед катіонів найбільше натрію. Окремо виділяються води сойминського родовища, в яких вміст каль­цію становить 35…40 екв. %, що дає змогу згрупувати їх в окремий самостійний тип. Відомі аналоги — Єсентуцьке, Нагутське родовища.

Запаси вод досить значні, їх можна використовувати для промисло­вого розливу й організації санаторіїв. Води Сойминського та Шаян­ського родовищ використовують санаторії «Шаян» і «Верховина», Драгівський завод розливу.

Вуглекислі середньомінералізовані (5…15 г/л) гідрокарбонатно-хло­ридні натрієві холодні та термальні води наявні там, де й попередній тип, але залягають на більшій глибині. Водопрояви відомі у долинах Ужа (с. Кострина), Лютянки (с. Чорноголова), Ріки, Шопурки.

В іонному складі хлоридів значно більше, ніж гідрокарбонатів, від­повідно 25 і 70 екв. %. Вони газують на виході. У газовій фазі пере­важає вуглекислий газ (98…99%). Вміст інших газів незначний.

В Ужгороді свердловиною у кристалічних вапняках на глибині 1181 м виявлені хлоридно-гідрокарбонатні натрієві води з мінераліза­цією 12… 15 г/л і температурою 30°С. Наведений тип належить до Арз­нинського, його поки що не використовують.

Вуглекислі середньомінералізовані (5…15 г/л) хлоридні натрієві холодні води характерні тільки для Селянського та Майданського родо­вищ, де їх виявлено за допомогою свердловин на глибинах більше 100 м. У сольовому складі вод переважають іони хлору та натрію 79…82 екв. %). Вміст гідрокарбонатів 14…15 екв. %. Мінералізація 12…14 г/л. Солянська вода має підвищений вміст барію (до 22 мг/л), Що заважає використовувати її для пиття. Вміст розчинного СО2 на виході 1,8…20 г/л, температура 11…16°С.

Води не використовують у зв’язку з недостатньою вивченістю ре­сурсів, однак відносно великі дебіти свердловин (100… 120 м3/добу) дають змогу проектувати на цій гідромінеральній базі санаторії та водолікарні, де мінеральна вода буде застосовуватись для бальнеоло­гічних процедур.

Вуглекислі хлоридні натрієві сильномінералізовані (15…35 г/л) холодні води виявлені в районі с. Вучкове, де на невеликій ділянці відбувається інтенсивний вихід вуглекислих мінеральних вод. На гли­бині 60 м за допомогою свердловини розкриті інтенсивно газуючі на­пірні води з дебітом до 200 м3/добу. Мінералізація води 20 г/л. У За­карпатському прогині подібні води отримані у м. Берегове з глибини 880…903 м. Для них характерні менший вміст вуглекислоти та висока температура (56°С). Дебіт свердловини до 500 м3/добу. Води викори­стовують у басейні спортивного комплексу м. Берегове. Перспективне їх застосування також для зовнішніх процедур.

Вуглекислі хлоридні натрієві або кальцієво-натрієві розсоли (міне­ралізація більше 35 г/л) холодні та термальні поширені, головним чи­ном, у Закарпатському прогині, зоні Припаннонського глибинного роз­лому.

На південному схилі Карпат відоме тільки одне джерело вугле­кислих розсолів (с. Усть-Чорна).

Розсоли Закарпатського прогину виявлені на глибинах від 600 до 2000 м. Для них характерна мінералізація від 50 до 130 г/л з підви­щеним вмістом кремнієвої кислоти до 100 г/л. Через це їх відносять до кремнієвих вод. Газонасиченість висока, дебіти невеликі. Температура розсолів ЗО…60°С.

Мінералізація вуглекислих розсолів с. Усть-Чорна досягає 45 г/л. Іонний склад — хлоридний кальцієво-натрієвий. Вміст розчинного СО2 0,7 г/л. Воду джерела використовують у водолікарні Усть-Чорненського ліспромгоспу.

Сульфідні води. Оскільки вміст сірководню (HS~+H2S) у них більше 10 мг/л, то їх зачисляють до важливої групи бальнеологічних вод, які широко застосовують у курортній практиці. Найбільш відоме родовище Закарпаття Синяцьке, його мінеральні води використовує са­наторій «Синяк».

Сульфідні води виявлені за допомогою свердловин в андезитах і базальтах Вигорлат-Гунтинської вулканічної гряди на глибинах 60… 300 м. За іонним складом вони гідрокарбонатно-сульфатні кальцієві з мінералізацією 1…2 г/л. Вміст сірководню 30…45 мг/л.

Аналогічні води приурочені до новоселецьких туфів і відомі в ра­йонах сіл Теребля та Вільхівці Тячівського району, де їх використо­вують місцеві водолікарні. Вміст сірководню в цих водах менше 10…15 мг/л. Склад аналогічний синяцьким водам. Більш мінералізо­вані (до 5 г/л) сірководневі води з вмістом H2S до 30 мг/л трапляють­ся у районі с. Ганичі.

За своїм походженням сульфітні води атмосферні, інфільтрогенні. Утворення сірководню відбувається за рахунок мікробіологічних про­цесів.

Залізисті та миш’яковисті води. їх лікувальна дія визначається наявністю двовалентного заліза (20 мг/л і більше) або миш’яку (ви­ще 0,7 мг/л).

Найкрупніше та добре вивчене Келечинське родовище вуглекислих залізистих вод з експлуатаційними запасами 500 м3/добу. Мінеральні води виявлені за допомогою свердловин в еоценозих відкладах на глибинах 20…110 м. Хімічний склад гідрокарбонатний кальцієвий і магнієво-кальцієвий, натрієвий. Мінералізація 0,7…2,8 г/л. Вміст дво­валентного заліза від 20…50 до 130 мг/л. Це родовище досить перспе­ктивне для курортного освоєння. Ресурси його можуть забезпечити крупний санаторний комплекс і завод розливу. Підвищений вміст за­ліза виявлений у водах інших джерел, які однотипні за складом. У с. Тарасівка на базі залізистих вод функціонує невелика здравниця місцевого підпорядкування. Джерела залізистих вод відомі також у верхів’ях Ужа, долинах рік Голятина, Тересва, Тиса. За генезисом це — інфільтрогенні води. Всі залізисті води Закарпаття належать до Келечинського типу.

Як і залізисті, миш’яковисті води Закарпаття відомі тільки серед вуглекислих. Поширені вони мало. Велике родовище з запасами 300 м3/добу розвідане у середній течії Чорної Тиси (с. Кваси). Міне­ралізація води коливається від 5 до 37 г/л. Газонасиченість висока. У газовому складі переважає СО2 (до 78%). Температура 10…14°С. Вміст миш’яку 1,5… 150 мг/л. Вища кількість миш’яку звичайно характерна для більш мінералізованих вод. Санаторій «Гірська Тиса» використовує для лікувальних процедур вуглекислі миш’яковисті хлоридно-гідрока-рбонатні натрієві води з мінералізацією 5…7 г/л і вмістом миш’яку 1,5..2,0 мг/л.

Серед інших водопроявів миш’яковистих вуглекислих вод відомі джерела у с. Верхній Бистрий. Тут наявні декілька джерел гідрокарбонатно-хлоридних натрієвих вод з мінералізацією 8… 10 мг/л і вміс­том миш’яку до 1,5 мг/л.

Своєрідна за складом вода джерела, розміщеного північніше с. Го­верла. При мінералізації 3,5 г/л і гідрокарбонатно-хлоридному натрі­євому складі вона містить 20 мг двовалентного заліза і 2 мг миш’яку. Це дає підставу віднести її до залізистомиш’яковистих.

Миш’яковисті води Закарпатської області за своїм генезисом зміша­ні (морські та атмосферні). Збагачення миш’яком відбувається за ра­хунок руйнування і вилуговування миш’яковистих мінералів.

Бромні, йодні, йодно-бромні води. Фармакологічна дія їх зумовлена наявністю брому та йоду не менше 25 і 5 мг/л відповідно при мінера­лізації води 10…12 г/л, що допустиме для пиття.

Трапляються вони тільки у Закарпатському прогині, зоні утруднено­го водообміну Солотвинського та Чоп-Мукачівського артезіанських ба­сейнів. Всі йодо-бромні води Закарпаття — це в основному термальні розсоли хлоридно-натрієвого складу, в формуванні яких беруть участь седиментогенні морські води. Максимальний вміст брому в розсолах 857 мг/л, йоду до 75 мг/л. При відповідному розчиненні розсолів пріс­ними водами кондиційні лікувально-питтєві йодно-бромні води можна отримати тільки в межах Залузької структури Закарпатського прогину. Тут на глибині 1955,..1960 м у пісковиках сармату за допомогою свер­дловини одержано метановий хлоридний натрієвий розсол з мінералі­зацією 227 г/л вмістом брому 256,6 мг/л, йоду 75 мг/л. На цій же ді­лянці є питтєві бромні води з вмістом брому при відповідному розве­денні 30…50 мг/л та йодні при концентрації йоду 5…10 мг/л. Незважа­ючи на незначні дебіти свердловин і враховуючи велику розбавле­ність первинного розсолу (5—15 раз), запаси бромних, йодних, йодо-бромних вод цілком можуть забезпечити потреби санаторно-курортно­го комплексу.

Радонові води. За допомогою свердловин у межах Берегівського рудного району виявлені води з вмістом радону 24…38 еман. Є відо­мості про джерела мінеральних вод з вмістом радону 80…100 еман у межах Мармароського кристалічного масиву, с. Косівська Поляна. Однак ці відомості не перевірені.

Кремнієві термальні води. Мінеральні води з вмістом кремнієвої кислоти понад 50 мг/л наявні здебільшого в межах Закарпатського прогину в областях з високим геотермічним фоном. У термальних во­дах розчинність кремнієвої кислоти значно зростає.

Кремнієві терми поширені в основному в смузі, яка прилягає до Берегівської зони горстів, де вони виявлені у відкладах паннону (с. Ве­лика-Бігань), сармату (села Гараздівка, Іванівка), ефузивних породах району (с. Косини), породах фундаменту та ефузивах Вигорлат-Гу­тинської гряди (м. Ужгород) на глибинах 80…660 м.

При загальному хлоридно-натрієвому складі мінералізація вод змінюється в межах 1…3 г/л до розсолів. Температура зростає від 23 до 56°С на виході. Вміст кремнієвої кислоти 50… 130 мг/л. Запаси терма­льних кремнієвих вод за попередньою оцінкою становлять не менше як 6000 м3/добу, але використовують їх тільки у міжколгоспному санато­рії «Кооператор».

Таким чином, мінеральні води Закарпатської області використову­ються ще далеко не повно.

Для санаторно-курортного лікування застосовують, головним чином, лише деякі типи вуглекислих мінеральних вод і незначною мірою суль­фідні. Інші цінні бальнеологічні води поки що не використовують.