(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Дмитро Іванович Менделєєв

Дмитро Іванович Менделєєв

Серед видатних учених Росії XIX ст., що прославили вітчизняну науку, одне з головних місць посідає Дмитро Іванович Менделєєв, який усе своє життя присвятив науці і служінню батьківщині.

Його заповітною мрією було побачити Ро­сію економічно незалежною від інших країн. У своїх численних працях та проектах він дав програму використання природних багатств, освоєння нових районів, нових шляхів сполу­чення, розвитку промисловості Росії.

Д. І. Менделєєв народився 8 лютого 1834 р. у м. Тобольську в сім’ї директора місцевої гімназії.

Семи років Менделєєв вступив до Тобольської гімназії. Під час навчання він виявив особли­вий інтерес до математики, фізики й географії.

Шістнадцятирічним юнаком Менделєєв всту­пає до Головного петербурзького педагогіч­ного інституту. Наукове оточення в інституті мало великий вплив на його навчання і май­бутню наукову діяльність.

Незважаючи на хворобу легенів, молодий Менделєєв старанно вчився, його успіхами в навчанні пишалися професори і говорили про нього, як про майбутнього блискучого вче­ного. Йому доручали наукові роботи, які він виконував підмінно.

Дмитро Іванович Менделєєв блискуче за­кінчив курс навчання в інституті і подав ди­сертацію, яка не тільки дала йому право залишитися при інституті для підготовки до іспиту на ступінь магістра, а й показала вче­ним основні риси Менделєєва: уміння опано­вувати матеріал і широчінь узагальнень. За цю дисертацію він був нагороджений золотою медаллю.

Найбільшою заслугою Д. І. Менделєєва як ученого є відкриття ним періодичного закону елементів.

Дмитро Іванович Менделєєв як географ.

Дмитра Івановича Менделєєва вабило все, що було зв’язано з розвитком науки і вітчиз­няної промисловості.

Він багато приділяв уваги використанню власної сировини, на яку Росія була дуже багата, а не закордонної. З цією метою Дмитро Іванович починає досліджувати різні райони Росії. Він їде в Баку на нафтові промисли і вивчає умови добування нафти та її похо­дження, дає цінні вказівки щодо добування нафти, її перероблення, транспортування по нафтопроводах. У нафті він вбачає дуже цін­ну сировину для добування органічних речо­вин: «топити нафтою—топити асигнаціями», говорив Менделєєв.

Ознайомившись з Донбасом, Менделєєв про­понує створити металургію, побудувавши за­води, домни, сітку залізниць в районі Донець­кого басейну. Про Донбас він писав у своїх наукових працях: «Будущая сила, дремлющая на берегах Донна» и «Мировое значение ка­менного угля в Донецком бассейне».

Менделєєв перший висуває проблему під­земної газифікації кам’яного вугілля в Під­московному, Кузнецькому та інших кам’яно­вугільних басейнах Росії. Особливе значення він падає майбутньому розвиткові Кузбасу та інших районів (Березників, Караганди).

На підставі вивчення районів Менделєєв складає географічну карту економічних ра­йонів Росії.

Менделєєв досліджує також Урал, складає «Геохімічну таблицю Уралу», пише наукову працю про його металургійну промисловість.

В галузі сільського господарства Менде­лєєв приділяє увагу агротехніці і промисло­вості, що переробляє сільськогосподарську сировину. В невеликому маєтку Боблово він провадить комплексні дослідження з агро­номії.

Вивчаючи пружність газів, Дмитро Іванович досліджував верхні шари атмосфери, які вважав «лабораторією погоди»; він винайшов чутливий висотомір і випробував його, під­нявшись в 1887 р. на аеростаті під час повного сонячного затемнення.

Під кінець свого життя Менделєєв цікавив­ся питаннями мореплавання та вивчення Пів­нічного Льодовитого океану. Він висунув проблему Північного морського шляху. У своїй праці «Заветные мечты» Менделєєв пи­сав: «Багато мені хотілося писати про Льо­довитий океан, берегів якого в нас так багато. Для багатства величезного краю конче потріб­ний морський вихід».

Дмитра Івановича Менделєєва так захоп­лювала проблема освоєння Арктики, що він задумав організувати експедицію на північ­ний полюс, коли йому було вже 67 років. Він звернувся з проханням до міністра Вітте дати для цього криголам «Єрмак».

Ще багато мрій Дмитро Іванович висловив у своєму останньому творі «К познанию Рос­сии».

Менделєєв наполегливо працював до остан­ніх днів свого життя. Праця для нього завжди була радістю; він писав: «Труд не суєта, не работа, не ломка сил, а напротив, спокойное, любовное, размеренное делание того, что надо для других и для себя в данных условиях». 20 лютого 1907 р. не стало цього велетня науки. Царський уряд навіть не зрозумів, кого він втратив і ким для Росії був Дмитро Іванович Менделєєв. Це зрозумів уряд країни соціалізму. Наш радянський народ високо шанує пам’ять великого вченого, мислителя і патріота своєї батьківщини.