(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Фердінанд Петрович Врангель

Фердінанд Петрович Врангель

Фердінанд Петрович Врангель наро­дився у м. Пскові в 1796 р. У 1807 р. Фердінанд Петрович залишився круг­лим сиротою. У 1810 р. родичі від­дали його до Морського корпусу.

Цікаві розповіді про невідомі краї учасника кругосвітньої морської подорожі Крузенштерна залишили глибокий слід на вразливого юнака.

В липні 1815 р. Врангель блискуче закін­чив Морський корпус. Молодого мічмана було призначено на корабель «Автроил», який стояв тоді в Ревелі.

Через деякий час Врангель дізнався, що під командою В. М. Головніна готується кру­госвітня подорож на шлюпі «Камчатка». Він вирішив здійснити свою давню мрію. На заочне клопотання про прийняття Врангеля до складу команди «Камчатки» Головнін відповів нега­тивно. Тоді Врангель за годину до виходу «Автроила» з Ревеля подає рапорт про хво­рість і… зникає. Розгніваний адмірал наказує знайти Врангеля і доставити на корабель. Але Врангель у цей час уже плив на невели­кому судні до Петербурга з 15 крб. у кишені. Тут він особисто звертається до В. М. Головніна з проханням взяти його в подорож. Головнін погоджується і зараховує Фердінанда Петро­вича молодшим офіцером «Камчатки». Мрія юнака здійснилась.

У серпні 1817 р. шлюп «Камчатка» вийшов у море і два роки був у подорожі.

Карта подорожей Ф.П. Врангеля

Карта подорожей Ф.П. Врангеля

Служба на «Камчатці» була великою шко­лою для Врангеля; він виявив себе здібним морським офіцером. На пропозицію Головніна його призначають начальником експедиції для дослідження берегів маловідомого на початку XIX ст. північно-східного Сибіру.

Цю подорож, яка тривала 5 років (1820— 1824), Врангель описав у своїй праці «Путешествие по северным берегам Сибири и по Ледовитому морю, совершенное в 1820, 1821, 1822, 1823 и 1824 годах зкспедицией под на­чальством флота лейтенанта Ф. П. Вран­геля».

Через деякий час після повернення з подо­рожі Врангель. подав прохання про повторну подорож на північ. Але йому відмовили. Тоді Головнін, який удруге готувався до круго­світньої подорожі, призначив Врангеля коман­диром військового транспорту «Кроткий».

«Кроткий» вийшов у подорож 23 серпня 1825 р. для доставки на Камчатку вантажу, а у вересні 1827 р. повернувся до Кронштадта.

В 1828 р. Врангель їде на Аляску на посаду управителя російських володінь.

За час свого перебування на Алясці Врангель дуже багато зробив для місцевого населення. Він дбав про поліпшення його життя, будував школи, лікарні; він не залишав жодної скарги без розгляду.

Одночасно Врангель займався і науковою роботою, вивчаючи життя і побут місцевого населення. На цьому матеріалі він надрукував у 1839 р. в журналі «Сын Отечества» працю «Обитатели северо-западных берегов Америки».

У 1838 р. Врангель залишив Аляску і ви­їхав до Петербурга. Тут його призначили керів­ником справ Російсько-американської ком­панії, а з 1840 p.— директором. На цій посаді він пробув до 1849 p., ставши контр-адміралом.

Після повернення з Аляски Врангель зустрів­ся в Петербурзі з своїм старим другом Літке. У них виникає думка створити центр, який міг би керувати російськими дослідниками. Так у 1845 р. виникло Російське Географічне това­риство, яке користувалося широкою популяр­ністю. Одним із засновників товариства був Ф. II. Врангель.

У 1849 р. Врангель виходить у відставку.

Через кілька років 58-річному віце-адмі­ралові запропонували посаду директора гідро­логічного департаменту. Врангель погодився і цілком віддався роботі.

У 1855 р. його було призначено морським міністром і членом Державної ради. Неза­баром він одержав звання адмірала.

Роки важкої напруженої праці даються взнаки. Врангель почав хворіти і в 1864 р. змушений був залишити роботу.

25 травня 1870 p., на 74-му році свого життя, Ф. П. Врангель помер.

Врангель любив російський народ і бачив у ньому енергійного і невтомного борця за краще майбутнє. Сам Врангель усе своє життя віддав науці і російському флотові.

У своїй праці «Путешествие по северным берегам Сибири» він з гордістю говорив: «Обширний простір земної кулі, що міститься між Білим морем і Берінговою протокою, майже на 145° довготи по матерому берегу північної Європи й Сибіру відкрито й описано росіянами». Він говорив, що багато іноземців прагнули пройти через Північний Льодовитий океан, але далі Карського моря вони проби­тися не могли. Вони або поверталися назад, або гинули у кригах північних морів. Лише російські люди, перемагаючи всі труднощі у боротьбі з суворою природою, досягли своєї мети.

Подорож Ф. П. Врангеля до північних бере­гів Сибіру в 1820—1824 pp. мала велике на­укове значення.

Метою цієї експедиції було не тільки ви­вчити узбережжя від гирла р. Колими на схід до Колючинської губи, в районі Медвежих островів, а й відшукати землю на північ від Чукотського півострова. Він повинен був та­кож визначити, чи сполучається Азія з Аме­рикою.

Під час експедиції Врангель не знайшов острова, але точно визначив його місцеполо­ження. Через це відкритий Лангом через 40 ро­ків острів на північ від Чукотки було на­звано островом Врангеля.

Ф. П. Врангель зібрав дуже цінний матеріал про маловідомий на той час район північно-східного Сибіру. Його карти не втратили свого значення і тепер. Врангель перший відзначив вплив Північного Льодовитого океану на клімат Росії. Він заснував першу метеоро­логічну станцію на півночі Якутії. Його праці з астрономії, геодезії, навігації, гідрографії відзначаються надзвичайною точністю.

Коли Державний адміралтейський депар­тамент запропонував академікові Шуберту ви­словити свою думку про астрономічні праці Врангеля, то він, ознайомившись з ними, був здивований точністю визначених коорди­нат. Всього Врангель визначив 110 астроно­мічних пунктів.

Врангель наніс на карту узбережжя від гирла р. Колими на схід. На захід від Колими провадив роботу із своєю групою лейтенант Анжу. На підставі картографічних даних Вран­геля та Анжу в Петербурзі було складено нові карти узбережжя.

Праця Врангеля дістала широке визнання не тільки на батьківщині, а й за кордоном. Яскраві картини суворої північної природи, нариси побуту та звичаїв місцевого населення, написані літературною мовою,— все це зро­било його книгу дуже популярною, і перше ви­дання розійшлося дуже швидко.

У своїй праці «Средства достижения полюса» Ф. П. Врангель задовго до Пірі вказав на можливість досягнення на собаках Північного полюса з північного берега Гренландії.

Великий розум, кипуча енергія, непоборна воля характерні для Врангеля. Йому, як пат­ріоту своєї батьківщини, свого великого народу, якому він віддав своє багатогранне життя, по праву належить почесне місце серед видат­них російських діячів минулого століття.