(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Георгій Яковлевич Сєдов

Георгій Яковлевич Сєдов

Георгій Яковлевич Сєдов народився в 1877 р. на Кривій Косі (на березі Азовського моря) в сім’ї донського козака-втікача. Георгій був четвертою дитиною в сім’ї, яка жила дуже бідно. З 11 років він уже допомагав батькові в рибному промислі на морі.

З великими труднощами вступивши до пара­фіяльної школи, молодий Седов блискуче закін­чив її. Але вчитися далі у нього не було змоги: злидні примусили піти спочатку прикажчи­ком до поміщика, а потім матросом на судно. Через деякий час Сєдов вступає в Ростовське морське училище. Закінчивши училище з від­мінними оцінками, він дістав звання штур­мана далекого плавання.

Спочатку він плавав на торговельному судні «Труд», а в 1899 р. став помічником капітана далекого плавання на кораблі «Султан».

Коли капітан захворів, Сєдов взяв на себе водіння судна і, незважаючи на шторм, бла­гополучно довів судно до Сухумі. За відвагу і вміння водити судно Сєдова було призначено капітаном.

Сєдов дуже вдало провів судно в Констан­тинополь, але тут власник судна продав судно, і вся команда, в тому числі і Сєдов, зали­шились без роботи. Довгий час Сєдов був без­робітний, нарешті влаштувався у військово-морському флоті старшим сигнальщиком, а згодом унтер-офіцером. Незабаром Георгій Яковлевич склав іспити на чин прапорщика.

Сэдов продовжував наполегливо вчитись. У жовтні 1901 р. він склав іспити за школу морського корпусу і дістав звання поручика адміралтейства.

Карта подорожей Г.Я. Сєдова

Карта подорожей Г.Я. Сєдова

Після цього Седова було призначено на службу в Головне гідрографічне управління, яко очолював генерал Вількіцький.

Саме в цей час норвежці дедалі частіше по­чили відвідувати острови Нову Землю, щоб закріпити його за собою.

У зв’язку з цим Міністерство закордонних справ запропонувало Гідрографічному управ­лінню вивчити і навести на карту Нову Землю та береги Карського моря.

В 1901 р. на Нову Землю була відряджена експедиція під командуванням капітана II ран­гу Варнака; в цій експедиції взяв участь і Се­дов. Під час експедиції Седов дуже полюбив сувору північ.

У другу експедицію на північ Сєдов відпра­вимся на судні «Пахтусов» з метою вивчення берегової лінії Карського моря. Повернувшись з експедиції, він почав опрацьовувати зібрані наукові матеріали, але почалася російсько-японська війна і йому довелося піти в діючий військово-морський флот.

У 1908 році Седов був відкликаний Вількіцьким на попереднє місце роботи. Тут йому було запропоновано очолити експедицію на р. Колиму з метою визначення придатності її гирла для судноплавства.

З великими труднощами Седов дістався спо­чатку до Лени, а потім по тайзі до Среднє-колимська.

Звідси Сєдов на суднах поплив униз за течією до гирла Колими.

Діставшись до гирла, Сєдов за одне літо провів величезну роботу, нанісши на карту береги і глибини моря коло гирла. В резуль­таті експедиція зробила висновок, що Колима придатна для судноплавства. Успішно вико­навши завдання, Седов повернувся в Петер­бург. Тут він прочитав про роботу експедиції цікаву доповідь, на якій були присутні великі дослідники того часу: Семенов-Тян-Шанський, Обручов, Потанін, Козлов та ін. Сєдова обрали дійсним членом Географічного товариства. По­тім він прочитав другу доповідь про свої способи визначення географічних координат. За це Сєдову присудили диплом дійсного члена Російського Астрономічного товариства.

Далі Сєдов побував в експедиціях на Каспій­ському морі і на Новій Землі.

У 1912 р. Сєдов запропонував проекти по­дорожі на північний полюс, але на здійснен­ня цього проекту царський уряд не виділив коштів. Тоді Сєдов улітку 1912 р. з власної іні­ціативи на приватні кошти вирушив на судні «Св. Фока» до полюса. В організації експедиції брали участь учені Павлов, Візе, Потанін та ін.

Полярна ніч застала експедицію на Новій Землі, коло півострова Панкратьєва. Під час зимівлі сєдовці провадили географічні спо­стереження. Було досліджено і описано частину острова (від півострова Панкратьєва до миса Желанія).

Влітку 1913 р. судно пристало до берегів Землі Франца-Йосифа. Тут експедиція мала по­повнити запаси вугілля і продуктів харчування на наступну зимівлю. Але на цих островах не вдалося знайти нічого. Довелося задоволь­нитися жиром і м’ясом тюленів.

Для зимівлі Сєдов вибрав бухту, яку назвав Тихою. Сувора природа півночі, відсутність від­повідних продуктів харчування спричинилися до захворювання багатьох учасників експеди­ції. Захворів і Сєдов. Але незважаючи на хворобу, він з двома товаришами вирушив 15 лютого на 24 собаках до полюса. В дорозі стан здоров’я Сєдова погіршав: він часто марив. Проте повернутися він рішуче відмовився.

5 березня Сєдов помер.

Поховали Сєдова на острові Рудольфа, а на його могилі поставили прапор, призначений для полюса. Так загинув безстрашний, витри­маний, талановитий дослідник, який, не шко­дуючи життя, прагнув прославити своїми від­криттями і сміливими подвигами свою бать­ківщину.

Головною причиною загибелі Сєдова було бездушне, бюрократичне ставлення до задума­ної ним справи з боку царського уряду.

Ім’я Сєдова глибоко шанується в Радянській Країні. Його ім’ям названо Криву Косу на березі Азовського моря, де він народився. На Новій Землі і на Землі Франца-Йосифа його ім’ям названо миси. Один з найпотуж­ніших криголамів Радянського Союзу нази­вається «Георгий Седов».

Те, про що лише мріяв Сєдов, стало дійс­ністю в країні перемігшого соціалізму. Радян­ські люди успішно завойовують Арктику.