(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Григорій Іванович Шеліхов

Григорій Іванович Шеліхов

Григорій Іванович Шеліхов — видат­ний російський мореплавець, який вніс великий вклад у справу до­слідження північної частини Тихого океану і північно-західної частини Північної Америки. Іменем Шеліхова названо велику затоку на північному сході Охотського моря, бухту й річку на Курильських островах, протоку, що відокремлює острів Кадьяк від материка Північної Америки.

Географічні відкриття у північно-західній частині Північної Америки були розпочаті ро­сійськими людьми ще за сто років до народження Г. І. Шеліхова. Так, розкопки 1937 р. виявили на березі затоки Кука рештки понад тридцять будівель російського типу; ці рештки належать приблизно до першої половини XVII ст. Вважають, що чотири кочі під коман­дою Ф. Алексвєва з відважними мореплавцями з експедиції С. Дежнєва досягли Аляски і за­клали там російське селище (1648 p.). В 1732 р. експедиція Гвоздьова і Федорова відвідала береги Америки, нанесла їх на карту та опи­сала.

Після другої російської експедиції під на­чальством В. Берінга, що теж побував на берегax Аляски, розпочалося освоєння росіянами відкритих земель «Руської Америки».

Серед численних експедицій того часу від­значаються морські подорожі, дослідження і відкриття Г. І. Шеліхова.

Г. І. Шеліхов народився в 1747 р. в м. Рильську, Курської губернії, в міщанській сім’ї. Юнацькі роки Г. І. Шеліхова були сповнені трудового життя. Він рано навчився читати і писати. Енергійний і заповзятливий, він їде шукати щастя на Далекий Схід. У 70-х роках XVIII ст. Г. І. Шеліхов служив у приморському місті Охотську. З 1775 р. по 1783 р. Г. І. Шелі­хов разом з Л. Аліним займається морським промислом. На своєму судні «Св. Павел» вони побували в 1776 р. на Алеутських остро­вах, звідки повернулися з великою кількістю хутра голубих песців, морських котиків та морських бобрів. Після цього Шеліхов роз­горнув досить зйачну промислову й дослід­ницьку діяльність.

Протягом 1777—1780 pp. судна Шеліхова («Св. Андрей Первозванный», «Николай», «Св. Іоанн Предтеча », «Иоанн Рыльский») не раз побували на Алеутських і Японських остро­вах.

У 1781 р. Г. І. Шеліхов разом з Лебедєвим-Ласточкіним відправив на Алеутські острови судно «Св. Георгий» під командою штурмана Прибилова. У 1788 р. Прибилов з о-ва Уналашка поплив на північний захід, у Берінгове море, і відкрив там два острови — Св. Георгія і Св. Павла, які тепер мають спільну назву острови Прибилова.

В 1783 р. Шеліхов разом з Голіковим на власні кошти побудував три судна-галіоти «Три святителя», «Симеон и Анна» и «Св. Михаил», на яких і відплив на Аля­ску. Після повернення Шеліхов описав свою подорож у доповідній записці, надрукованій у 1791 р. Експедиція вирушила в дорогу 16 серпня 1783 р. Обігнувши Камчатку, кораблі взяли курс на північний схід. 12 вересня шторм роз’єднав кораблі Г. І. Шеліхова, і на о-в Берінга прибули тільки два кораблі, які, не діждавшись третього корабля, виру­шили далі на схід, уздовж пасма Алеутських островів.

З серпня судна пристали до південного бе­рега о-ва Кадьяк. На острові жило плем’я екскімосів-конягів, з якими Шеліхов із самого початку зав’язав дружні відносини.

Затоку, в якій зупинились судна, Шеліхов назвав гаванню «Трьох святителів».

Навесні 1785 р. Г. І. Шеліхов послав загін своїх людей для дослідження «матерої» землі Аляски. Цей загін описував місцевість, роз­відував руди, слюду, гірський кришталь, буді­вельні матеріали тощо.

Учасники експедиції Г. І. Шеліхова буду­вали на острові житла, лазні для конягів, школи для аманатів (дітей, відданих конягами росіянам на виховання і навчання), яких навчали російської мови та різних наук.

7 березня 1786 р. Г. І. Шеліхов направив на узбережжя материка п’ять відважних ро­сіян і разом з ними 1000 конягів, щоб буду­вати морські шлюпки для зв’язку між островами і материком. Він наказав їм збудувати укріп­лення на узбережжі Кенайської затоки Аляски, досліджувати, описувати та освоювати землю материка, залучати місцеве населення до мир­них стосунків з росіянами, ставити російські державні знаки до 40° пн. ш. Селища та укріп­лення, збудовані людьми Шеліхова, а також мирне, добросусідське, а не загарбницьке, зне­важливе ставлення їх до корінного населення відіграли велику роль в освоєнні «Руської Америки».

22 травня 1786 p., коли на о. Кадьяк, нарешті, прибув третій галіот «Св. Михаил», Г. І. Шеліхов вирішив на одному судні («Три святителя») повернутися на батьківщину, а двом іншим дав завдання: одному, під командуван­ням Самойлова, плавати і відкривати нові землі в районі 120° — 170° з. д. і 60° – 40° пн. ш., тобто майже до Сан-Франціска, другому— в районі від 60° пн. ш. до зближення двох частин світу. Це завдання було виконано.

Експедиція Г. І. Шеліхова і закладені ним основи освоєння території «Руської Америки» дали початок численним російським відкрит­тям у Тихому океані.

Повернувшись на батьківщину, Г. І. Шелі­хов доповів урядові про наслідки своєї подо­рожі. За постановою сенату Шеліхову було вручено нагороди: шпагу, золоту медаль з від­значенням особливих заслуг у відкритті нових територій і похвальну грамоту.

Шеліхов також багато зробив для досліджен­ня та освоєння Курільських островів і засну­вання російського селища на о-ві Уруп.

Щоб ширше розгорнути промислову і тор­говельну діяльність у «Руській Америці», Шеліхов об’єднав окремі компанії в одну і орга­нізував «Северо-Американскую компанию», контора якої була в м. Іркутську.

Компанія провела велику роботу щодо освоєння багатств «Руської Америки» і роз­витку торгівлі з Китаєм та Японією.

Енергійна діяльність Г. І. Шеліхова була перервана його смертю 20 липня 1795 р.