Григорій Миколайович Потанін
(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)
Григорій Миколайович Потанін
Григорій Миколайович Потанін є одним з видатних дослідників Центральної Азії. Він здійснив 5 експедицій по Монголії та Китаю, зокрема східній частині Тібету.
Щодо дослідження природи Монголії та Китаю він зробив навіть більше, ніж Пржевальський і Пєвцов.
Григорій Миколайович народився в 1835 р. в сім’ї козачого офіцера на прикордонній лінії в Західному Сибіру. В кадетському корпусі в Омську, де він вчився, оповідання товаришів— дітей прикордонників — зародили в ньому інтерес до подорожей. Ще молодим офіцером він бере участь у воєнному поході в Середню Азію до підніжжя Заілійського Ала-Тау, побував у китайському місті Кульджі. Потанін мріє про дослідницьку наукову діяльність. Через це він у 1859 р. їде в Петербург і протягом трьох років вчиться в університеті; під час літніх канікул подорожує по Неві, Ладозькому озері, на острові Валаамі. На третій рік навчання Потаніна в університеті почалися заворушення серед студентів, і навесні 1862 р. університет закрили на невизначений строк. Отже, Потаніну не вдалося закінчити університет.
В 1863—1864 pp. він бере участь в експедиції астронома К. В. Струве, яка мала на меті вивчити хребет Тарбагатай. Таким чином, досліджувати Центральну Азію Г. М. Потанін почав раніше, ніж М. М. Пржевальський. Але його наукова діяльність була надовго перервана. За пропаганду передових ідей та агітацію за заснування в Сибіру університету для підготовки місцевих наукових кадрів Г. М. Потанін був обвинувачений в «сепаратизмі» і присуджений до каторжних робіт. Три роки він сидів під слідством в Омській тюрмі, три роки пробув на каторзі в Свеаборгу і чотири роки — на засланні у Вологодській губернії.
Тут Потанін одружився з Олександрою Вікторівною Ларською, яка потім супроводила його в усіх його експедиціях і залишила після себе наукову спадщину.
Карта подорожей Г.М. Потаніна
Відразу після звільнення із заслання Потанін готується до своєї першої наукової експедиції у Монголію; ця експедиція відбулася у 1876—1877 pp. за дорученням Російського Географічного товариства.
Експедиція вирушила з м. Зайсана, розташованого біля підніжжя хребта Саур на схід від озера Зайсан, пройшла Джунгарію, північну Монголію і зібрала дуже цінний науковий матеріал з географії, етнографії та історії цих місць.
У 1879 р. Григорій Миколайович організовує другу експедицію, яка досліджує центральну частину Монголії. Ця експедиція тривала до весни 1880 р.
Весь зібраний під час цих двох експедицій матеріал Г. М. Потанін обробив і видав у 1881—1883 pp. під назвою «Очерки северо-западной Монголии». У цій чотиритомній праці вперше було докладно описано природу, населення та економіку північно-західної Монголії. До цього твору були додані таблиці висот та географічних координат ряду пунктів; це дало змогу виправити і доповнити старі географічні карти, які мали багато помилок та білих плям. Найбільш цінними були тут етнографічні матеріали.
В 1884—1886 pp. Потанін здійснив велику експедицію в західний Китай, до хребта Нань-Шань, східної окраїни Тібету, центральної і північної Монголії. Географічне товариство доручило Потаніну особливу увагу звернути на дослідження східної частини Тібету та сусідніх провінцій Китаю Ганьсу і Сичуань, бо в цей час М. М. Пржевальський здійснював свою четверту Тібетську експедицію і експедиція Потаніна мала доповнити експедицію Пржевальського. В експедиції Потаніна брали участь топограф Скассі, зоолог Березовський та дружина Григорія Миколайовича, Олександра Вікторівна. Експедиція прибула морем в Чіфу, а звідти через столицю Китаю Пекін вирушила до китайських провінцій Ганьсу і Сичуань та плато Ордосу. Під час цієї експедиції було досліджено і східну окраїну Тібету. Зворотний шлях експедиції лежав до м. Кяхта через Нань-Шань та через усю центральну Монголію. Багатий матеріал, зібраний експедицією, був надрукований у різних спеціальних журналах.
В 1892 р. Географічне товариство організовує нову експедицію під керівництвом Потаніна для дослідження тієї ж східної частини Тібету. В цій експедиції брали участь Березовський таВІДОМИЙ геолог, тепер академік і Герой Соціалістичної Праці В. П. Обручов. Маршрут цієї експедиції був такий: Кяхта — Улан-Батор (кол. Урга) — Пекін—провінція Сичуань та східна окраїна Тібету. Під час цієї експедиції (у 1893 р.) померла дружина і вірний супутник Потаніна Олександра Вікторівна Потаніна.
У 1899 р. відбулася остання експедиція Потаніна, під час якої він досліджував маловідому на той час область хребта Великого Хінгану.
У своїх подорожах та дослідженнях Г. М. Потанін став справжнім універсальним ученим. Його наукові звіти про експедиції, які складають кілька великих томів, однаково цікаві для географа, для ботаніка, для зоолога, для геолога, для кліматолога і для економіста. Але найбільше Г. М. Потанін зробив для історико-етнографічного вивчення Центральної Азії.
Дослідження Потаніна в галузі етнографії посідають перше місце серед досліджень усіх інших дослідників Центральної Азії.
У працях Г. М. Потаніна зібрано дужо цінні відомості про тюркські і монгольські народи: тангутів, дунганів та китайців, а також про алтайців, бурятів та ін. У звітах Потаніна вміщено понад 300 легенд, байок, історичних оповідань та інших творів народної словесності в країнах Центральної Азії.
Крім того, Потанін зібрав великі гербарії— найбільш повні і докладні з усіх гербаріїв, зібраних дослідниками Центральної Азії.
Зоологічні колекції Потаніна, зібрані під час експедицій, містять багато нових родів і видів до того часу невідомих науці тварин, а також цінні дані про поширення окремих видів тварин у Центральній Азії.
В 1886 р. Російське Географічне товариство відзначило заслуги Потаніна вищою нагородою — Костянтинівською медаллю. Г. М. Потанін був почесним членом Географічного товариства і ряду інших учених товариств.
Ім’ям Потаніна названо хребет у Нань-Шані, відкритий В. П. Обручовим у 1892 p., льодовик в льдовиковому вузлі Табин-Богдо-Ола, відкритий В. В. Сапожніковим у 1909 р.
Останні 20 років свого життя Григорій Миколайович провів переважно в Томську, де займався науковою і громадською роботою. Він їздив до Петербурга з проханням відкрити в Красноярську і Томську відділи Географічного товариства. Дозвіл було одержано на відкриття відділу тільки в Красноярську.
З ініціативи Григорія Миколайовича в 1908 р. в Томську було утворено самостійне вчене товариство вивчення Сибіру, а Потанін став товаришем голови товариства. Потанін був також одним з ініціаторів відкриття в Томську перших в Сибіру вищих жіночих курсів.
Помер Г. М. Потанін 30 червня 1920 р. у м. Томську.
Наукові експедиції Г. М. Потаніна та вся його спадщина з географії, ботаніки, а особливо з етнографії мають величезне значення ще й тепер.