(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Григорій Миколайович Потанін

Григорій Миколайович Потанін

Григорій Миколайович Потанін є од­ним з видатних дослідників Цен­тральної Азії. Він здійснив 5 екс­педицій по Монголії та Китаю, зокрема східній частині Тібету.

Щодо дослідження природи Монголії та Китаю він зробив навіть більше, ніж Прже­вальський і Пєвцов.

Григорій Миколайович народився в 1835 р. в сім’ї козачого офіцера на прикордонній лі­нії в Західному Сибіру. В кадетському корпу­сі в Омську, де він вчився, оповідання товари­шів— дітей прикордонників — зародили в ньому інтерес до подорожей. Ще молодим офіцером він бере участь у воєнному поході в Середню Азію до підніжжя Заілійського Ала-Тау, побу­вав у китайському місті Кульджі. Пота­нін мріє про дослідницьку наукову діяльність. Через це він у 1859 р. їде в Петербург і протя­гом трьох років вчиться в університеті; під час літніх канікул подорожує по Неві, Ладозькому озері, на острові Валаамі. На третій рік на­вчання Потаніна в університеті почалися завору­шення серед студентів, і навесні 1862 р. універ­ситет закрили на невизначений строк. Отже, Потаніну не вдалося закінчити університет.

В 1863—1864 pp. він бере участь в експедиції астронома К. В. Струве, яка мала на меті вивчити хребет Тарбагатай. Таким чином, досліджувати Центральну Азію Г. М. Потанін почав раніше, ніж М. М. Пржевальський. Але його наукова діяльність була надовго перервана. За пропаганду передових ідей та агітацію за заснування в Сибіру університету для підготовки місцевих наукових кадрів Г. М. Потанін був обвинувачений в «сепара­тизмі» і присуджений до каторжних робіт. Три роки він сидів під слідством в Омській тюрмі, три роки пробув на каторзі в Свеаборгу і чотири роки — на засланні у Вологод­ській губернії.

Тут Потанін одружився з Олександрою Вік­торівною Ларською, яка потім супроводила його в усіх його експедиціях і залишила після себе наукову спадщину.

Карта подорожей Г.М. Потаніна

Карта подорожей Г.М. Потаніна

Відразу після звільнення із заслання Пота­нін готується до своєї першої наукової експе­диції у Монголію; ця експедиція відбулася у 1876—1877 pp. за дорученням Російського Географічного товариства.

Експедиція вирушила з м. Зайсана, розта­шованого біля підніжжя хребта Саур на схід від озера Зайсан, пройшла Джунгарію, пів­нічну Монголію і зібрала дуже цінний на­уковий матеріал з географії, етнографії та істо­рії цих місць.

У 1879 р. Григорій Миколайович організовує другу експедицію, яка досліджує центральну частину Монголії. Ця експедиція тривала до весни 1880 р.

Весь зібраний під час цих двох експедицій матеріал Г. М. Потанін обробив і видав у 1881—1883 pp. під назвою «Очерки северо-западной Монголии». У цій чотиритомній праці вперше було докладно описано природу, населення та економіку північно-західної Мон­голії. До цього твору були додані таблиці висот та географічних координат ряду пунктів; це дало змогу виправити і доповнити старі географічні карти, які мали багато помилок та білих плям. Найбільш цінними були тут етно­графічні матеріали.

В 1884—1886 pp. Потанін здійснив велику експедицію в західний Китай, до хребта Нань-Шань, східної окраїни Тібету, центральної і північної Монголії. Географічне товариство доручило Потаніну особливу увагу звернути на дослідження східної частини Тібету та сусід­ніх провінцій Китаю Ганьсу і Сичуань, бо в цей час М. М. Пржевальський здійснював свою четверту Тібетську експедицію і експедиція Потаніна мала доповнити експедицію Пржевальського. В експедиції Потаніна брали участь топограф Скассі, зоолог Березовський та дружина Григорія Миколайовича, Олександра Вік­торівна. Експедиція прибула морем в Чіфу, а звідти через столицю Китаю Пекін вирушила до китайських провінцій Ганьсу і Сичуань та плато Ордосу. Під час цієї експедиції було досліджено і східну окраїну Тібету. Зворотний шлях експедиції лежав до м. Кяхта через Нань-Шань та через усю центральну Монголію. Багатий матеріал, зібраний експедицією, був надрукований у різних спеціальних журна­лах.

В 1892 р. Географічне товариство організовує нову експедицію під керівництвом Потаніна для дослідження тієї ж східної частини Ті­бету. В цій експедиції брали участь Березов­ський таВІДОМИЙ геолог, тепер академік і Ге­рой Соціалістичної Праці В. П. Обручов. Маршрут цієї експедиції був такий: Кяхта — Улан-Батор (кол. Урга) — Пекін—провінція Сичуань та східна окраїна Тібету. Під час цієї експедиції (у 1893 р.) померла дружина і вірний супутник Потаніна Олександра Вік­торівна Потаніна.

У 1899 р. відбулася остання експедиція По­таніна, під час якої він досліджував мало­відому на той час область хребта Великого Хінгану.

У своїх подорожах та дослідженнях Г. М. По­танін став справжнім універсальним ученим. Його наукові звіти про експедиції, які складають кілька великих томів, однаково цікаві для географа, для ботаніка, для зоолога, для гео­лога, для кліматолога і для економіста. Але найбільше Г. М. Потанін зробив для історико-етнографічного вивчення Центральної Азії.

Дослідження Потаніна в галузі етнографії посідають перше місце серед досліджень усіх інших дослідників Центральної Азії.

У працях Г. М. Потаніна зібрано дужо цінні відомості про тюркські і монгольські народи: тангутів, дунганів та китайців, а також про алтайців, бурятів та ін. У звітах Потаніна вміщено понад 300 легенд, байок, історичних оповідань та інших творів народної словесності в країнах Центральної Азії.

Крім того, Потанін зібрав великі гербарії— найбільш повні і докладні з усіх гербаріїв, зібраних дослідниками Центральної Азії.

Зоологічні колекції Потаніна, зібрані під час експедицій, містять багато нових родів і видів до того часу невідомих науці тварин, а також цінні дані про поширення окремих ви­дів тварин у Центральній Азії.

В 1886 р. Російське Географічне товариство відзначило заслуги Потаніна вищою нагоро­дою — Костянтинівською медаллю. Г. М. Пота­нін був почесним членом Географічного това­риства і ряду інших учених товариств.

Ім’ям Потаніна названо хребет у Нань-Шані, відкритий В. П. Обручовим у 1892 p., льодовик в льдовиковому вузлі Табин-Богдо-Ола, відкритий В. В. Сапожніковим у 1909 р.

Останні 20 років свого життя Григорій Миколайович провів переважно в Томську, де займався науковою і громадською робо­тою. Він їздив до Петербурга з проханням відкрити в Красноярську і Томську відділи Географічного товариства. Дозвіл було одер­жано на відкриття відділу тільки в Красно­ярську.

З ініціативи Григорія Миколайовича в 1908 р. в Томську було утворено самостійне вчене товариство вивчення Сибіру, а Потанін став товаришем голови товариства. Потанін був також одним з ініціаторів відкриття в Том­ську перших в Сибіру вищих жіночих курсів.

Помер Г. М. Потанін 30 червня 1920 р. у м. Томську.

Наукові експедиції Г. М. Потаніна та вся його спадщина з географії, ботаніки, а особливо з етнографії мають величезне значення ще й тепер.