(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Іван Дементійович Черський

Іван Дементійович Черський

Іван Дементійович Черський є видат­ним дослідником Східного Сибіру дру­гої половини XIX ст.

Народився І. Д. Черський 15 травня 1845 р. у дворянській сім’ї на Віленщині. Після закінчення Віденської гімназії він всту­пив до Віденського дворянського інституту. За участь у польському повстанні 1863 р. царський уряд відправив студента І. Д. Черського рядовим солдатом у 1-й західносибір­ський лінійний батальйон, який перебував у м. Омську.

Незважаючи на тяжкі казарменні умови, молодий Черський знаходив час і сили для самоосвіти. Великий вплив на майбутнього мандрівника мав видатний дослідник Цен­тральної Азії Г. М. Потанін, який фактично став його вчителем. Г. М. Потанін виховав у Черського любов до природничих наук, особ­ливо до геології.

Першою самостійною дослідницькою роботою І. Д. Черського було вивчення геологічної бу­дови околиць Омська. За п’ять років перебу­вання на військовій службі в Сибіру Черський полюбив великі простори цього краю та його природу.

У 1869 p. Черський захворів і, звільнившись від військової служби, цілком віддається під­вищенню своєї освіти.

У 1871 р. Черський одержав дозвіл на пе­реїзд до Іркутська, де містився Сибірський відділ Географічного товариства. В Іркутську Черський влаштувався на роботу в зоологіч­ному музеї Географічного товариства. Тут він упорядкував колекції кісток викопних тварин, систематизував і описав їх. Далі Черський написав ряд статей, надрукованих у 1872—1876 pp. в «Известиях» відділу Гео­графічного товариства. Крім того, він досліджує околиці м. Іркутська, де збирає рештки викопних тварин, а далі Кітойські й Тункинські гольці і встановлює їх зв’язок із Саянами. Досліджуючи печери по р. Уда (біля м. Нижнєудінська, у передгір’ях Саян), Черський зі­брав і описав багато кісток вимерлих тварин четвертинного періоду.

В 1877—1880 pp. Черський за дорученням Географічного товариства досліджує узбережжя озера Байкал. З ранньої весни до пізньої осені він плавав човном по Байкалу вздовж його берегів, вивчав відслонення корінних порід, заглиблювався від берега в тайгу, скла­дав схеми, досліджував форми поверхні, зби­рав колекції гірських порід, корисних копа­лин. Зібраний матеріал він протягом зими опрацьовував. Карта узбережжя Байкалу, складена Черським, не втратила свого зна­чення й тепер.

В 1881 р. Черський досліджував південну частину Західного Забайкалля, в 1883 р.— долину верхньої течії ріки Нижня Тунгуска; тут він зібрав колекції мінералів і рештки тварин четвертинного періоду та первісної людини. В 1879 р. під час пожежі загинули бібліотека і музеї Сибірського відділу Гео­графічного товариства, в тому числі зібрані Черським колекції та рештки викопної чет­вертинної фауни.

Карта подорожей І.Д. Черського

Карта подорожей І.Д. Черського

Тяжкі матеріальні умови змусили Черського стати продавцем, але він не залишив на­укової роботи і старанно опрацьовував мате­ріали попередніх досліджень. Матеріали до­слідження узбережжя оз. Байкалу, а також карта дослідженого Черським району були надруковані Сибірським відділом Географіч­ного товариства в 1886 р.

На Черського звернула увагу Академія на­ук. В 1885 р. Черському доручають провести геологічне дослідження вздовж усього Сибір­ського тракту, від м. Іркутська до Уралу. Це завдання Черський виконав блискуче.

Матеріали цих досліджень були надруко­вані в «Записках Академии наук».

З 1885 р. умови роботи для Черського значно покращали. Він одержав посаду наукового співробітника музею Академії наук у Петер­бурзі і на цій роботі працював протягом семи років. За цей час він закінчує нарис геоло­гічної будови берегів Байкалу. На цю ж тему він прочитав доповідь на зборах Товариства природодослідників.

За дорученням Географічного товариства Черський написав великий том географії Си­біру, а за дорученням Академії наук систе­матизував та описав багато решток викопних четвертинних ссавців, що були в музеях Ака­демії наук, Геологічного комітету, Гірничого інституту та Петербурзького й Московського університетів. Черський описав і умови жит­тя вимерлих тварин на півночі Сибіру та на полярних островах. Ця праця була надруко­вана в «Записках Академии наук».

Після цього Черського призначають на­чальником експедиції в малодосліджений Колимський край. Черський швидко підготу­вав експедицію і на початку весни 1891 р. виїхав з дружиною та 12-річним сином до м. Ір­кутська. Шлях з Іркутська (через Якутськ) у Колимський край був дуже тяжкий. Незважаючи на всі труднощі і поганий стан здоров’я, Черський наполегливо продовжу­вав дослідження. Він відкрив високі гірські хребти в районі між ріками Яна, Індігірка і Колима. В цих горах він виявив виразні сліди давнього зледеніння (кінцеві морени на дні долини). Він описав також життя і побут місцевого населення. Звіт про наслідки своєї по­дорожі Черський надіслав з Верхнєколимська. До звіту він додавав матеріали маршрутного знімання та виправлену ним карту обсліду­ваного району.

Стан здоров’я Черського дедалі гіршав, і він прискорив опрацювання і відправлення до Академії наук зібраних колекцій, складання звіту, накреслив план дальшої роботи експе­диції на випадок своєї смерті.

Черський виявив палку любов до науки, самовідданість до дорученої йому справи, са­мопожертвування в інтересах науки.

З Верхнєколимська експедиція рухалась вниз за течією з метою добратися до Нижнєколимська. В червні 1892 р. експедиція при­була в Среднєколимськ. Стан здоров’я Черського так погіршав, що він уже не міг підня­тися з ліжка. Спостереження провадила його дружина, а записи в щоденнику спочатку ро­бив він сам, а потім доручив синові. 7 липня 1792 р. Черський помер. Його поховали в урочищі Омолон за 30 км нижче від впадіння р. Прорви в Колиму.

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції матеріали досліджень І. Д. Черського було використано для детальнішого вивчення Янсько-Колимського району.

Географічне товариство на пропозицію В. О. Обручова назвало ім’ям Черського систему гірських хребтів, що тягнуться між Яною і Колимою, утворюючи гірську дугу на північний схід від Верхоянського хребта.