(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Іван Федорович Крузенштерн

Іван Федорович Крузенштерн

Іван Федорович Крузенштерн наро­дився 8 листопада 1770 р. в Естляндській губернії (Естонія) біля Ревеля (тепер Таллін). 15-ти років його віддали до Морського корпусу в Кронштадт. У 1788 p., коли почалася війна Росії з Швецією, його достроково випустили мічманом і призначили на корабель «Мстислав». Командир корабля Муловський, один з кращих моряків того часу, мав великий вплив на молодого Крузенштерна. Під час воєнних дій Крузенштерн показав себе енергійним, сміливим і рішучим офіцером. Піс­ля закінчення війни в 1793 р. І. Ф. Крузенштерна посилають за кордон для поповнення вій­ськово-морських знань. За час перебування в англійському флоті Крузенштерн відвідав Аф­рику, Америку, Вест-Індію та ін. Там він ознайо­мився з життям місцевого населення, з при­родою цих країн. Тоді ж у Крузенштерна зародилася думка про кругосвітню подорож. З цією метою він прочитав багато спеці­альної літератури.

Після повернення в Росію І. Ф. Крузен­штерн подає урядові дві дуже цінні записки: «О возвышении российского флота посредством дальнего плавання до уровня лучших иностранних флотов» і «О развитии колониальной торговли и выгоднейшем снабжении российско-американских колоний всем для них необходим».

До цього часу товари з Європейської частини Росії на Далекий Схід і Китай возили на під­водах через Сибір. Хутро з Аляски доставляли в Охотськ, а звідти гужом через Якутськ та Іркутськ до Кяхти (в Китай). Крузенштерн запропонував возити товари морем до росій­ської Аляски і з Аляски в Китай, а товари з Китаю на цих самих кораблях доставляти в Європейську частину Росії.

Крузенштерн любив свою країну, любив флот і намагався його удосконалити. Він говорив, що цього можна досягти, якщо у флоті будуть люди з народу. Він добивався, щоб у Морському корпусі могли вчитися люди з усіх верств населення. Крузенштерн писав: «… сим образом можно было бы приобрести со временем людей весьма полезных для государства» («Наша страна», № 2, 1939).

Крім того, Крузенштерн бачив, що росій­ський уряд, не маючи власного великого флоту, витрачав багато народних коштів на плату іноземним мореплавцям за перевезення товарів з Китаю та Індії. З цього приводу він писав: «Можно было бы достигнуть до того, чтобы мы не имели более надобности платить англичанам, датчанам и шведам великие суммы за остиндские и китайские товари. При таких мерах скоро быи пришли россияне в состояние снабжать сами товарами и немецкую землю дешевле» («Наша страна», № 2, 1939).

Карта подорожей І.Ф. Крузенштерна

Карта подорожей І.Ф. Крузенштерна

Але царський уряд не піклувався про роз­виток національного флоту. На доповідні за­писки Крузенштерна не було звернено уваги. Коли ж утворилася Російсько-американська компанія, пайовиком якої був сам Олександр І, згадали про пропозиції Крузенштерна. Йому запропонували очолити експедицію до північної частини Тихого океану для організації морської торгівлі з Китаєм і Японією, а також для на­укових спостережень. Крузенштерн погодився і вибрав собі у помічники свого кращого друга і бойового товариша Юрія Федоровича Ли­сянського.

ПЕРША КРУГОСВІТНЯ МОРСЬКА ПОДОРОЖ І. Ф. КРУЗЕНШТЕРНА І Ю. Ф. ЛИСЯНСЬКОГО

Відповідних кораблів для кругосвітньої екс­педиції в Росії не було, і їх закупили в Ан­глії за вибором Лисянського. Кораблям дали назву «Надежда» і «Нева». За кордоном Ли­сянський також закупив мореплавні прилади та інструменти, аптеку з різними ліками, в тому числі протицинготними, одяг для різ­них широт тощо.

Командування «Надеждою» прийняв І. Ф. Крузенштерн, «Невою» — Ю. Ф. Лисянський. Начальником експедиції було призначено Кру­зенштерна. Екіпаж «Надеждн» складався з 58, а «Неви» — з 47 чоловік.

Екіпажі було підібрано з добровольців, при­чому І. Ф. Крузенштерн віддав перевагу російським людям. Він писав: «Мне советовали принять несколько иностранных матросов, но я, зная преимущественные свойства российских, коих даже и английским предпочитаю, совету сему последовать не согласился» («Наша страна», № 2, 1939).

З іноземців до складу команди «Надежды» ввійшли тільки астроном Горнер і природник Тілезіус.

1 серпня 1803 р. кораблі «Надежда» і «Нева», навантаживши все необхідне для трирічного плавання, вийшли з Фінської затоки до Канарських островів. По дорозі вимірювалась тем­пература води, її солоність і густина.

19 жовтня експедиція підійшла до острова Тенеріф (Канарські острови). На цьому острові експедиція зібрала багато колекцій і зразків різних рослин і тварин. Лисянський і штур­ман виправили кращі іноземні морські карти і склали нові, провели ряд астрономічних спостережень. Одночасно учасники експедиції ознайомилися з життям місцевого населення. їх вразила надзвичайна бідність цього населен­ня, яке жорстоко експлуатували європейські чи­новники. З цього приводу Крузенштерн писав: «Инквизиция господствует здесь равномерно, как во всех прочих гишпанских владениях и притом, по уверению многих, с великою строгостью… Здесь бросается в глаза иностранцев всеобщая бедность народа… Нищие всех возрастов, покрытые рубищами, наполняют улицы» (Н. Новиков, Русские кругосветные мореплаватели, стор. 35).

27 жовтня, запасшись свіжими овочами і фру­ктами, кораблі знялися з якоря і взяли курс до берегів Бразілії. 12 грудня вони підійшли до берегів Південної Америки, а 21 грудня зайшли у протоку між материком і островом Святої Катерини (на південь від південного тропіка), де зупинились на стоянку.

Тут також було поповнено запаси харчо­вих продуктів (фруктів, дичини тощо).

Карта подорожей Ю.Ф. Лисянського

Карта подорожей Ю.Ф. Лисянського

Під час перебування у протоці експедиція провадила астрономічні спостереження, ви­правляла карти, вивчала природу. Було зі­брано колекції метеликів, рослин, тварин. Сам Крузенштерн зібрав 90 зразків різних порід дерев.

2 лютого 1804 року «Надежда» і «Нева» пішли на південь до Вогняної Землі. Біля мису Горн кораблі затрималися через шторм, який супроводився снігопадом і дощем. Російські моряки мужньо перебороли труднощі, що стали на їх шляху.

З березня кораблі, обігнувши мис Горн, вийшли у Тихий океан і взяли курс до Вашінгтонових островів.

Незабаром кораблі попали в смугу густого туману, яким були роз’єднані і далі продов­жували дорогу кожний окремо.

17 квітня «Надежда» пересікла екватор, а 7 травня кинула якір у бухті острова Нукачіва (один з Вашінгтонових островів, які тепер називаються Маркізькими). До борту корабля під’їхали на човнах місцеві жителі з коко­совими горіхами, бананами, плодами хлібного дерева, пропонуючи їх в обмін на різні речі.

За час перебування на острові Крузенштерн описав природу, населення, його побут та зви­чаї. Через кілька днів сюди підійшла і «Нева».

18 травня кораблі вийшли в море. 7 червня експедиція підійшла до одного з Гавайських островів. Звідси «Надежда» взяла курс на Камчатку і прибула туди (в Петропавловськ) 14 липня 1804 року.

На всьому своєму шляху експедиція про­вадила наукову роботу: вимірювала глибину океану і температуру води, вивчала тваринний і рослинний світ морів та островів.

27 серпня 1804 року «Надежда» взяла курс до берегів Японії, щоб висадити там торго­вельне посольство на чолі з Рєзановим.

Біля Курільських островів учасники експе­диції спостерігали, як майже весь час «куріли» вулкани.

Незважаючи на важкі умови плавання на шляху до Японії (великий шторм, а потім тайфун), російські моряки на чолі з Крузен-штерном благополучно привели судно 28 ве­ресня 1804 р. у порт Нагасакі.

Після 7-місячного перебування в порту Кру­зенштерн забрав посольство і виїхав назад через Японське море. По дорозі він дослідив західні береги Японських островів, визначив вхід до Сангарської протоки (Цугар), яка в дійс­ності мала завширшки 16,5, а не 180 кмяк позначалось на картах, описав західні й північно-західні береги острова Іезо (Хоккайдо), залишаючи всюди російські назви (затока Голеніщева-Кутузова, затока і мис Румянцева та ін.), пройшов протокою Лаперуза до Охотського моря і дослідив затоки Сахаліну: Аніва і Тер­піння. У пасмі Курильських островів Кру­зенштерн відкрив 4 невідомих острови, які на­звав Кам’яними пастками. Течія коло них була така швидка, що корабель мало не наскочив на скелю.

Прибувши на Камчатку і висадивши Рєзанова, Крузенштерн повернувся до Сахаліну. По дорозі він пройшов широкою протокою між одинадцятим і дванадцятим (від Камчатки) Курильськими островами, Рошауа і Матауа, назвавши її протокою «Надєжди». Крузен­штерн уперше склав карту східного і північ­ного берегів Сахаліну, дав назви мисам, зато­кам, ознайомився з життям населення Сахалі­ну, але остаточно не впевнився, як і Лаперуз, чи Сахалін острів, чи півострів. І тільки через кілька років капітан-лейтенант Невельськой встановив, що Сахалін — острів і відокремле­ний від материка протокою, через яку можуть проходити кораблі.

Від Гавайських островів Лисянський по­плив до острова Кадьяк (біля берегів Аляски) і в листопаді 1804 р. став на зимівлю в порту цього острова.

Учасники експедиції описали його східний берег. Лисянський перший дослідив основні острови розташованого поблизу Сітхинського архіпелагу, склав карту і дав назви більшим островам (Баранова, Чичагова).

Навантаживши корабель хутром, «Нева» пішла до Китаю. По дорозі Лисянський від­крив кораловий острів, який за проханням команди назвав островом Лисянського, а кора­ловий риф — ім’ям Крузенштерна.

У грудні 1805 року «Надежда» і «Нева» зустрілися біля берегів Китаю. Навантаживши в Кантоні кораблі чаєм і фарфором, Крузен­штерн вирушив 9 лютого 1806 р. на батьків­щину. Дорога йшла через Індійський океан. Біля мису Доброї Надії через сильний шторм кораблі розійшлися. «Нева» прибула до Крон­штадта 5 серпня 1806 p., а «Надежда» — 9 серпня.

Отже, перше російське кругосвітнє плавання тривало близько трьох років.

Експедиція Крузенштерна привернула до себе увагу всього культурного світу. Подорож принесла славу російським морякам і показала їх високі мореплавні якості.

Експедиція користувалася кращими на той час англійськими картами, але майже всі вони були неправильні. Крузенштерн і Лисянський виправили їх. Так, при наближенні до острова Тенеріф (Канарські острови), Лисянський запи­сав: «Долгом себе поставлю заметить, что вид острова Тенерифа со сторони северной, находя­щейся в Остиндийском и Английском атласе, восьма не походит на действительый, а потому и прилагаю свой на карте земного шара» (Новиков Н., Русские кругосветные мореплава­тели, стор. 37).

Крузенштерн і Лисянський відкрили мало нових островів, але зате багато зняли позна­чених на картах, але не існуючих. Один острів на схід від Японських островів за опи­сом іноземних мандрівників був дуже бага­тий на золото і срібло. Крузенштерн писав, що він теж його «бачив», але коли наблизився, то виявив, що це були хмари на обрії.

Дуже цінними є і океанографічні праці. Во­ни дали початок океанографії як науці. Вперше було проведено спостереження над температу­рою глибинних шарів моря (іноді до 400 мта над морськими течіями. Спостереження Крузенштерна і Лисянського було викори­стано при складанні карти морських течій.

Іноземні мандрівники XVIII ст. відзна­чали дикість і жорстокість корінного населен­ня островів Тихого океану. Крузенштерн і Лисянський уважно ознайомилися з їх життям і спростували це твердження, відзначивши жорстоку експлуатацію корінного населення з боку губернаторів, чиновників та купців.

Крузенштерн і Лисянський перші проклали морський шлях з Європейської частини Росії до берегів Камчатки й Аляски. На відзнаку цього була встановлена спеціальна медаль.

Наслідки своєї подорожі Крузенштерн описав у 3-х книгах: «Путешествие вокруг света в 1803—1806 годах на кораблях «Надежда» и «Нева», ч. 1—3, СПБ, 1809—1812 pp., а Лисянський — у 2-х книгах «Описание кругосветного путешествия корабля «Нева» в 1803-1806 годах», ч. 1-2, СПБ, 1812. Ці праці було перекладено на іноземні мови. Колекції (170 предметів) одягу, знаряддя, черепашок Лисянський передав до музею Румянцева в Москві.

Після повернення з кругосвітньої подорожі Крузенштерн довгий час працював над теоре­тичними питаннями, зв’язаними з морською справою і вихованням російських моряків. З 1827 р. вія був директором Морського корпусу. Деякі з його учнів, як Коцебу, стали потім видатними мореплавцями. Іван Федо­рович Крузенштерн одночасно працював у ба­гатьох наукових установах. Він був одним із засновників Російського географічного това­риства.

Помер І. Ф. Крузенштерн у 1846 р.

Ю. Ф. Лисянський після повернення з подо­рожі командував різними військовими кораб­лями, а в 1809 р. вийшов у відставку. Помер Ю. Ф. Лисянський у 1837 р.