Іван Васильович Мушкетов
(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)
Іван Васильович Мушкетов
Іван Васильович Мушкетов — один з видатних дослідників гір Середньої Азії— народився в 1850 р. в сім’ї бідного козака в колишній області Війська Донського. Мушкетов учився в повітовому училищі, потім у Новочеркаській гімназії.
В гімназії Мушкетов дуже зацікавився геологічними екскурсіями, з великим інтересом складав колекції мінералів і гірських порід. У 17 років Мушкетов закінчив гімназію і вступив до Петербурзького університету на історико-філологічний факультет, але через два місяці перейшов у Гірничий інститут.
Після закінчення інституту Мушкетов досліджує корисні копалини Північного й Південного Уралу, вивчає родовища золота, відкриває і перший досліджує родовища миш’якових руд.
В Єкатеринбурзі (тепер Свердловськ) Мушкетов систематизував велику колекцію мінералів. На Уралі Мушкетов зацікавився лабораторним дослідженням мінералів, а в 1873 р. брав участь у дослідженнях групи гірничих інженерів по р. Чусовій.
В 1873 р. Мушкетову, як чиновнику особливих доручень при Туркестанському генерал-губернаторі, було доручено проводити геологічне дослідження Туркестану.
Влітку 1874 р. Мушкетов вивчає родовища кам’яного вугілля Кара-Тау, разом з проф. Романовським досліджує біля Самарканда родовища кам’яної солі, свинцевого блиску і бірюзи, в 1875 р. Мушкетов вивчає райони, які досліджували Семенов і Сєверцов з метою встановити зв’язок між кам’яновугільними районами Кульджі і Туркестану.
Карта подорожей І.В. Мушкетова
Мушкетов пройшов маршрутом: Ташкент — р.Пскем—долина р.Чаткал—перевал Карбура— долина Талассу і Куркуреу—Ауліе-Ата (тепер Джамбул)—озеро Сон-Куль—Іссик-Куль—перевали через хребти Заілійський, Кунгей і Терскей-Ала-Тау—долина р. Ілі — озеро Сайрам-Нор—долина р. Баротало—хребет Борохора—хребет Джунгарський Ала-Тау.
Він зібрав багато нового цінного матеріалу, відкрив родовища кам’яного вугілля біля р. Пскем, досліджував родовища золота в долинах Талассу і Куркуреу. В долині р. Ілі він відкрив родовища кам’яного вугілля, біля м. Кульджі — магнітний залізняк, біля озера Сайрам-Нор — графіт, в районі озера Ебі-Нор— родовище марганцю, миш’якового колчедану і магнітного залізняку.
Опрацювавши зібраний матеріал, Мушкетов написав «Краткий отчет о геологическом пу-тешествии по Туркестану в 1875 г.» з картою Кульджинських родовищ магнітного залізняку і трьома таблицями геологічних розрізів і профілів.
Улітку 1876 р. Мушкетов досліджував район Златоуста на Уралі. Після цих досліджень Мушкетов написав дисертацію на тему: «Матеріали для вивчення геогностичної будови і рудних багатств Златоустівського гірського округу Південного Уралу».
В 1878 р. Мушкетов підготував велику експедицію по маршруту Фергана—Алай—Памір. Експедиція вирушила з селища Шахімардан і пішла до перевалу Кара-Кизик (в Алайському хребті), який Мушкетов пройшов з великими труднощами через стрімкі схили і в умовах розрідженого повітря (перевал лежав на висоті 4300 м). Мушкетов вивчав геологічну будову хребтів і долин, збирав зразки порід, вів детальний щоденник.
Далі експедиція досягла міста Ош, а звідти вирушила до Андижану.
В 1878 р. одночасно з Сєверцовим Мушкетов досліджує стик Ферганського і Алайського хребтів. Він пройшов перевали Шарт і Тау-Мурін, долини Кашгарську, Кизил-Су, перевал Суйок, звідки відкрив озеро Чатир-Куль.
В 1789 р. Мушкетов очолював велику експедицію, яка досліджувала райони в басейні р. Аму-Дар’ї за таким маршрутом: ущелина «Залізні ворота», р. Сурхан (притока Аму-Дар’ї), долина Аму-Дар’ї до м. Петро-Александровська (тепер Турткуль), Казалінськ (на нижній течії Сир-Дар’ї).
В 1880 р. Мушкетов досліджує маловідому групу зеравшанських льодовиків, великих за своїми розмірами. Ці льодовики до Мушкетова досліджували Іскандер-Кульська експедиція і Федченко. Учасник цієї експедиції Мишонков зробив помилковий висновок, що басейн Зеравшану піднімається, а зеравшанські льодовики наступають. Мушкетов спростував цей висновок і довів, що зеравшанські льодовики відступають.
Мушкетов зібрав багатий матеріал про зеравшанські льодовики. На р. Зардаля він відкрив подібний до Іматри водоспад Калькатаїн.
Крім того, на підставі досліджень Мушкетов спростував припущення про існування вулканічних вивержень у горах Середньої Азії, склав добрі топографічні і геологічні карти. Академія наук присудила Мушкетову премію, а Географічне товариство нагородило його Костянтинівською медаллю.
Після дослідження групи зеравшанських льодовиків Мушкетов перейшов на педагогічну роботу: читав лекції в Гірничому інституті, в інституті інженерів транспорту і на Вищих жіночих курсах. Мушкетов написав два підручники: «Краткий курс петрографии» і «Физическая геология». Він стає головою російської геологічної школи, великим спеціалістом геології, мінеральних джерел тощо. Його обирають головою відділу фізичної географії Російського Географічного товариства. В 1881 р. Мушкетов досліджує мінеральні джерела на Кавказі, в 1883 р.— липецькі мінеральні джерела. В 1884 р. він вивчає степи Астраханської губернії і Кавказу, в 1885 p.— Сакські озера в Криму.
В 1883 р. з ініціативи Мушкетова і Семенова організується експедиція в район Хан-Тенгрі для дослідження льодовиків у витоках СариДжасу. Найбільші льодовики Тянь-Шаню названо іменами Мушкетова (20 км) і Семенова (30 км).
Разом з Романовським Мушкетов склав геологічну карту Туркестану (30-верстку). В 1886 р. вийшов з друку перший том праці Мушкетова «Туркестан ».
В 1887 р. Мушкетов вивчає наслідки землетрусу в м. Вєрному (тепер Алма-Ата) і детально описує його в праці «Материалы к изучению землетрясений России».
Помер Мушкетов 23 січня 1902 року.