(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Костянтин Іванович Арсеньєв

Костянтин Іванович Арсеньєв

Костянтин Іванович Арсеньев — один з організаторів Російського Геогра­фічного товариства і творців еко­номічної географії. Народився він у 1789 р. в селі Мірахановому, Костромської губернії в сім’ї сільського священика.

В 1799 р. Арсеньєв вступає до Костромської семінарії, після закінчення якої, як один з кращих семінаристів, був відряджений у 1806 р. до Петербурзького головного педаго­гічного інституту. Після закінчення інституту в 1810 p. K. Арсеньєв почав викладати в ньому латинську мову й географію. У Вітчизняну війну 1812 р. педагогічний інститут тимчасово переводять до Петрозаводська; тут Арсеньєв поряд з читанням лекцій описує гірничі заводи Армстронга. В 1817 p. K. Арсеньєва затвер­дили ад’юнкт-професором географії і стати­стики педагогічного інституту.

У 1818 р. були опубліковані перші праці Арсеньєва: «Краткая всеобщая география», яка витримала 20 видань і була однією з кращих праць з географії; «Обозрение физического состояния России и вигод, от того проистекающих для народних промыслов, ныне существующих»; перша частина «Начертания статистики Российского государства» (друга частина вийшла в 1819 p.).

Ці праці Арсеньєва мали велике значення для розвитку економічної географії. Статистику він вважав наукою, яка повинна давати політичні й економічні оцінки фактам. Ось чому перша частина «Начертания статистики Российского государства» мала назву «О состоянии народа», а друга — «О состоянии правительства».

Схема економічного районування Європейської Росії за К.І. Арсеньєвим

Схема економічного районування Європейської Росії за К.І. Арсеньєвим

Арсеньев, як прогресивний діяч свого часу, стояв за скасування кріпацтва, правда, з допо­могою реформи; він говорив: «Кріпацтво землеробів є велика перешкода для поліпшен­ня землеробства»… і далі: «…Громадянська особиста свобода — джерело величі й доскона­лості всіх родів промисловості». Книга діста­ла високу оцінку з боку прогресивних кіл того часу. В 1819 р. Головний педагогічний інститут було перетворено в Петербурзький університет. Арсеньєв зайняв посаду ад’юнкт-професора університету.

Реакція, яка на той час посилилась, торк­нулась і К. Арсеньєва. Його було звільнено з університету «за безбожність і революційні ідеї». Після цього Арсеньев викладає в Інже­нерному училищі та в інших військових на­вчальних закладах.

У 1826 р. Арсеньева було обрано членом-кореспондентом, а в 1836 р. — дійсним членом Російської Академії наук.

Щоб мати можливість користуватися різ­ними відомостями з міністерств і державних архівів, Арсеньєв погоджується в 1828 р. бути викладачем історії і статистики престолонаслідника (Олександра II).

З 1835 по 1853 р. Арсеньєв керував Ста­тистичним відділом; за час роботи в цьому від­ділі він публікує багато праць з статистики окремих губерній, міст, а також усієї Росії (про народонаселення). В 1844 р. Арсеньєв об’їхав значну частину Росії, збираючи ста­тистичні дані, на основі яких він написав працю «Статистические очерки России» (ви­йшла в 1848 p.). В цій праці дається характери­стика економіки дореформеної Росії.

Як згадувалось вище, К. Арсеньєв є одним з організаторів Російського Географічного това­риства. П. П. Семенов відзначав, що думка про створення Географічного товариства зароди­лась у Ф. П. Літке і К. І. Арсеньєва. Російське Географічне товариство було організовано в 1845 р. Арсеньєв був одним з . керівників товариства — спочатку членом ради, а потім помічником голови товариства.

В 1861 р. Арсеньєв тяжко захворів і в 1865 р. помер у Петрозаводську, де жив останні роки свого життя.

Праці К. І. Арсеньева мають велике зна­чення для економічної географії. Хоч М. В. Ломоносов уперше запровадив термін «економічна географія», але до кінця XVIII—початку XIX ст. питаннями, що стосувалися географії господарської діяльності населення, займалася статистика. Праці з статистики у XIX ст. були представлені творами Германа, Зябловського та інших. К. Ф. Герман був організатором російської офіціальної статистики. Він висло­вив ряд ліберальних ідей, за що разом з Арсеньєвим був звільнений з університету. Погляди Зябловського Є. Ф., навпаки, були реакційні, кріпосницькі. Його праці не давали узагальнень і аналізу поданого фактичного матеріалу. І невипадково Зябловський висту­пав проти Арсеньєва, який в описовій стати­стиці визначив економічні райони Росії, тобто, крім фактичного матеріалу, дав і географічні узагальнення. Можна вважати, що цим було покладено початок відокремлення економічної географії від описової статистики.

Питання економічного районування Росії Арсеньєв порушив ще в працях, що вийшли в 1818 р. («Краткая всеобщая география», «Обозрение физического состояния России и выгод, от того проистекающих для народних промыслов, ныне существующих», «Начертание статистики Российского государства»), але пов­нішу і більш розгорнену характеристику про­сторів (так називав Арсеньєв економічні райони) він подав у «Статистических очерках России» (1848 р.) У цій книзі він виділяє 10 про­сторів:

1. Північний простір (Архангель­ська, Вологодська, Олонецька губернії і Фін­ляндія).

2. Алаунський простір (С.-Петер­бурзька, Новгородська, Тверська, Смоленська і Псковська губернії).

3. Балтійський простір (Естлянд-ська, Ліфляндська, Курляндська губернії).

4. Низинний простір (Литва, Білору­сія — Вітебська, Могильовська, Мінська, Грод­ненська, Віденська і Ковельська губернії, а також губернії Царства Польського).

5. Карпатський простір (губернії України — Київська, Волинська, Подільська, Чернігівська, Полтавська, Харківська).

6. Степовий простір (Бессарабія і губернії: Херсонська, Катеринославська, Тав­рійська, Ставропольська з Чорномор’ям, землі війська Донського, губернії Саратовська і Астраханська, землі уральських козаків і Киргиз-Кайсацької орди).

7. Центральний, або внутрішній, простір (губернії Ярославська, Кост­ромська, Нижегородська, Пензенська, Там­бовська, Воронезька, Курська, Орловська, Ка­лузька, Тульська, Московська, Владимирська, Рязанська).

8. Уральський простір (губернії Сімбірська, Казанська, Вятська, Пермська, Ореенбурзька).

9. Кавказький простір (весь Кав­каз).

10. Сибірський простір (весь Сибір).

Ці простори Арсеньєв поділяв, у свою чергу, на підрайони. Арсеньєв підкреслював, що за основу визначення економічних райо­нів він брав не тільки клімат і грунти, а й схо­жість губерній «по произведениям природи и по промышленности жителей», тобто, крім природних, він брав і економічні ознаки. Бра­лися до уваги також сільське господарство, шляхи сполучення та ін. Правда, ці економічні ознаки ще не висвітлюють багатьох питань того часу. Незважаючи на це, районування Арсеньева було кроком вперед у розвитку економічної географії. Арсеньева можна вважа­ти основоположником районної економічної географії.

Велику увагу приділяє Арсеньєв також ви­вченню міст у працях: «Географическое описание городов Российской империи, с показанием всех перемен, происшедших в составе и числе оных в течение двух веков от начала XVII столетия до ныне», 1832 p.; «Изменение в составе и числе городов, происшедших в царствование Екатерины II» та ін.

Арсеньєв вірив у майбутнє Росії і говорив: «…удивительно ли, ежели сей юный исполин сравнится, а может и превзойдет многие ныне славные держави по части промншленности, богатства и образованности».

І той час, про який мріяли кращі люди мину­лого, настав у нашу сталінську епоху.

Роботи академіка Арсеньева ще раз під­тверджують, що економічна географія, як на­ука, не принесена з-за кордону, а зародилась, розвинулась і виросла в нашій країні і ще в XIX ст. стояла на багато вищому рівні, ніж за кордоном.