Костянтин Іванович Арсеньєв
(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)
Костянтин Іванович Арсеньєв
Костянтин Іванович Арсеньев — один з організаторів Російського Географічного товариства і творців економічної географії. Народився він у 1789 р. в селі Мірахановому, Костромської губернії в сім’ї сільського священика.
В 1799 р. Арсеньєв вступає до Костромської семінарії, після закінчення якої, як один з кращих семінаристів, був відряджений у 1806 р. до Петербурзького головного педагогічного інституту. Після закінчення інституту в 1810 p. K. Арсеньєв почав викладати в ньому латинську мову й географію. У Вітчизняну війну 1812 р. педагогічний інститут тимчасово переводять до Петрозаводська; тут Арсеньєв поряд з читанням лекцій описує гірничі заводи Армстронга. В 1817 p. K. Арсеньєва затвердили ад’юнкт-професором географії і статистики педагогічного інституту.
У 1818 р. були опубліковані перші праці Арсеньєва: «Краткая всеобщая география», яка витримала 20 видань і була однією з кращих праць з географії; «Обозрение физического состояния России и вигод, от того проистекающих для народних промыслов, ныне существующих»; перша частина «Начертания статистики Российского государства» (друга частина вийшла в 1819 p.).
Ці праці Арсеньєва мали велике значення для розвитку економічної географії. Статистику він вважав наукою, яка повинна давати політичні й економічні оцінки фактам. Ось чому перша частина «Начертания статистики Российского государства» мала назву «О состоянии народа», а друга — «О состоянии правительства».
Схема економічного районування Європейської Росії за К.І. Арсеньєвим
Арсеньев, як прогресивний діяч свого часу, стояв за скасування кріпацтва, правда, з допомогою реформи; він говорив: «Кріпацтво землеробів є велика перешкода для поліпшення землеробства»… і далі: «…Громадянська особиста свобода — джерело величі й досконалості всіх родів промисловості». Книга дістала високу оцінку з боку прогресивних кіл того часу. В 1819 р. Головний педагогічний інститут було перетворено в Петербурзький університет. Арсеньєв зайняв посаду ад’юнкт-професора університету.
Реакція, яка на той час посилилась, торкнулась і К. Арсеньєва. Його було звільнено з університету «за безбожність і революційні ідеї». Після цього Арсеньев викладає в Інженерному училищі та в інших військових навчальних закладах.
У 1826 р. Арсеньева було обрано членом-кореспондентом, а в 1836 р. — дійсним членом Російської Академії наук.
Щоб мати можливість користуватися різними відомостями з міністерств і державних архівів, Арсеньєв погоджується в 1828 р. бути викладачем історії і статистики престолонаслідника (Олександра II).
З 1835 по 1853 р. Арсеньєв керував Статистичним відділом; за час роботи в цьому відділі він публікує багато праць з статистики окремих губерній, міст, а також усієї Росії (про народонаселення). В 1844 р. Арсеньєв об’їхав значну частину Росії, збираючи статистичні дані, на основі яких він написав працю «Статистические очерки России» (вийшла в 1848 p.). В цій праці дається характеристика економіки дореформеної Росії.
Як згадувалось вище, К. Арсеньєв є одним з організаторів Російського Географічного товариства. П. П. Семенов відзначав, що думка про створення Географічного товариства зародилась у Ф. П. Літке і К. І. Арсеньєва. Російське Географічне товариство було організовано в 1845 р. Арсеньєв був одним з . керівників товариства — спочатку членом ради, а потім помічником голови товариства.
В 1861 р. Арсеньєв тяжко захворів і в 1865 р. помер у Петрозаводську, де жив останні роки свого життя.
Праці К. І. Арсеньева мають велике значення для економічної географії. Хоч М. В. Ломоносов уперше запровадив термін «економічна географія», але до кінця XVIII—початку XIX ст. питаннями, що стосувалися географії господарської діяльності населення, займалася статистика. Праці з статистики у XIX ст. були представлені творами Германа, Зябловського та інших. К. Ф. Герман був організатором російської офіціальної статистики. Він висловив ряд ліберальних ідей, за що разом з Арсеньєвим був звільнений з університету. Погляди Зябловського Є. Ф., навпаки, були реакційні, кріпосницькі. Його праці не давали узагальнень і аналізу поданого фактичного матеріалу. І невипадково Зябловський виступав проти Арсеньєва, який в описовій статистиці визначив економічні райони Росії, тобто, крім фактичного матеріалу, дав і географічні узагальнення. Можна вважати, що цим було покладено початок відокремлення економічної географії від описової статистики.
Питання економічного районування Росії Арсеньєв порушив ще в працях, що вийшли в 1818 р. («Краткая всеобщая география», «Обозрение физического состояния России и выгод, от того проистекающих для народних промыслов, ныне существующих», «Начертание статистики Российского государства»), але повнішу і більш розгорнену характеристику просторів (так називав Арсеньєв економічні райони) він подав у «Статистических очерках России» (1848 р.) У цій книзі він виділяє 10 просторів:
1. Північний простір (Архангельська, Вологодська, Олонецька губернії і Фінляндія).
2. Алаунський простір (С.-Петербурзька, Новгородська, Тверська, Смоленська і Псковська губернії).
3. Балтійський простір (Естлянд-ська, Ліфляндська, Курляндська губернії).
4. Низинний простір (Литва, Білорусія — Вітебська, Могильовська, Мінська, Гродненська, Віденська і Ковельська губернії, а також губернії Царства Польського).
5. Карпатський простір (губернії України — Київська, Волинська, Подільська, Чернігівська, Полтавська, Харківська).
6. Степовий простір (Бессарабія і губернії: Херсонська, Катеринославська, Таврійська, Ставропольська з Чорномор’ям, землі війська Донського, губернії Саратовська і Астраханська, землі уральських козаків і Киргиз-Кайсацької орди).
7. Центральний, або внутрішній, простір (губернії Ярославська, Костромська, Нижегородська, Пензенська, Тамбовська, Воронезька, Курська, Орловська, Калузька, Тульська, Московська, Владимирська, Рязанська).
8. Уральський простір (губернії Сімбірська, Казанська, Вятська, Пермська, Ореенбурзька).
9. Кавказький простір (весь Кавказ).
10. Сибірський простір (весь Сибір).
Ці простори Арсеньєв поділяв, у свою чергу, на підрайони. Арсеньєв підкреслював, що за основу визначення економічних районів він брав не тільки клімат і грунти, а й схожість губерній «по произведениям природи и по промышленности жителей», тобто, крім природних, він брав і економічні ознаки. Бралися до уваги також сільське господарство, шляхи сполучення та ін. Правда, ці економічні ознаки ще не висвітлюють багатьох питань того часу. Незважаючи на це, районування Арсеньева було кроком вперед у розвитку економічної географії. Арсеньева можна вважати основоположником районної економічної географії.
Велику увагу приділяє Арсеньєв також вивченню міст у працях: «Географическое описание городов Российской империи, с показанием всех перемен, происшедших в составе и числе оных в течение двух веков от начала XVII столетия до ныне», 1832 p.; «Изменение в составе и числе городов, происшедших в царствование Екатерины II» та ін.
Арсеньєв вірив у майбутнє Росії і говорив: «…удивительно ли, ежели сей юный исполин сравнится, а может и превзойдет многие ныне славные держави по части промншленности, богатства и образованности».
І той час, про який мріяли кращі люди минулого, настав у нашу сталінську епоху.
Роботи академіка Арсеньева ще раз підтверджують, що економічна географія, як наука, не принесена з-за кордону, а зародилась, розвинулась і виросла в нашій країні і ще в XIX ст. стояла на багато вищому рівні, ніж за кордоном.