Микола Михайлович Кніпович
(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)
Поряд з основоположником радянської океанографії Ю. М. Шокальським видатні заслуги у вивченні радянських морів (Баренцового, Білого, Карського, Балтійського, Чорного, Азовського та Каспійського) належать почесному членові Академії наук CPGP, заслуженому діячеві науки й техніки Миколі Михайловичу Кніповичу. Життя і діяльність М. М. Кніповича є визначним зразком поєднання наукової діяльності з практикою соціалістичного будівництва та громадською роботою. М. М. Кніпович народився 25 березня 1862 р. в сім’ї військового лікаря в місті-фортеці Свеаборг. У 1881 р. він закінчив Гельсінгфорську гімназію. В цьому ж році Кніпович вступив на природничий факультет Петербурзького університету, який закінчив у 1886 р. із ступенем кандидата природничих наук. Після захисту кандидатської дисертації Кпіпович залишився працювати в університеті при кафедрі зоології. Ще за рік до закінчення університету Кніпович брав участь в експедиції на нижню Волгу; ця експедиція вивчала промисли на оселедців у Волго-Каспійському районі.
Під час розвитку робітничого руху в Росії у 90-х pp. XIX ст. М. М. Кніпович працював у соціал-демократичній групі Д. М. Благоєва. У 1887 р. царський уряд розгромив цю групу, і Кніповича було заарештовано. Після кількох місяців перебування в одиночному тюремному ув’язненні його було звільнено під нагляд поліції без права займати державні посади. Незважаючи на це, Кніпович не припинив своєї політичної діяльності і продовжував підтримувати зв’язки з підпіллям.
З 1887 р. до 1892 р. Кніпович провів гідробіологічні і зоологічні наукові спостереження на Соловецькій біологічній станції і зібрав багато матеріалу. У 1892 р. він захистив магістерську дисертацію на тему «Материалы к познанию группы Ascothoracida». В 1883 р. М. М. Кніповича було обрано приват-доцентом Петербурзького університету. Тут він працює до 1899 р. В 1893 p., плаваючи на військовому крейсері «Наездник», Кніпович вивчив гідрологію і фауну Баренцового моря; в 1894 р. він досліджував рибні і звіробійні промисли на Північному Льодовитому океані, після чого написав наукову працю «Положение морских и звериных промыслов Архангельской губернии».
В 1894 р. Кніпович починає працювати в Зоологічному музеї Академії наук спочатку на посаді зоолога, а з 1911 до 1921 pp. — на посаді наукового співробітника.
В 1896 р. царський уряд вдруге заарештував Кніповича. Це перешкодило йому взяти участь в експедиції, організованій Академією наук на Нову Землю.
Кніиовича не задовольняло дослідження морів на кораблях, не пристосованих для цього. За планом Кніповича і під безпосереднім його наглядом було збудовано спеціальне парове судно «Андрей Первозванный». На ньому були оттертралі з траловою лебідкою, а також гідрологічні та біологічні лабораторії. Кніпович був ініціатором створення вітчизняного тралового рибопромислового морського флоту. Але в умовах царизму побудувати такий флот було неможливо, і рибні промисли здійснювалися вручну на невеликих рибацьких човнах. Тільки після Великої Жовтневої соціалістичної революції було побудовано великий механізований рибопромисловий флот.
До Кніповича риби вивчалися без урахування впливу на них середовища. Кніпович уперше став вивчати риби і їх зв’язок з гідрологічними та біологічними умовами моря. З 1893 до 1901 р. він був начальником великої Мурманської науково-промислової експедиції в Баренцовому морі, яка працювала на судні «Андрей Первозванный». Під час цієї експедиції Кніпович уперше виявив розгалуження Гольфстріму між Мурманським узбережжям і Новою Землею. Його роботи по вивченню динаміки, розподілу теплих і холодних вод зв’язані з вивченнями географічного розміщення тепловодних і холодноводних організмів Баренцового моря. У виданих після цієї експедиції «Трудах экспедиции» було вміщено ряд статей, звітів, монографій Кніповича про риби Баренцового моря. Кніпович написав також велику наукову працю «Основы гидрологии Европейского Ледовитого океана», в якій виклав наслідки наукових досліджень розподілу холодних арктичних течій, розгалужень течій Гольфстріму та їх вплив на життя тваринного світу Баренцового моря. Крім того, він показав історичний процес утворення водойми Баренцового моря.
Дослідження Кніповича мають велике народногосподарське значення. Він виявив широкі можливості для розвитку тралового рибальства у відкритому морі.
Але всі ці можливості були використані тільки при радянській владі, коли було створено траловий флот.
Незважаючи на великі наукові заслуги Кніповича, царський уряд у 1899 p., коли по Росії пройшла хвиля студентських заворушень, звільнив від роботи в університеті Кніповича та інших прогресивних професорів і доцентів, мотивуючи це їх «неблагонадійністю».
Після звільнення з університету Кніпович продовжує свою педагогічну діяльність на Вищих курсах ім. Лесгафта, на педагогічних курсах С.-Петербурзького фребелівського товариства, в Петербурзькому медичному інституті.
У 1908 р. Кніпович керував експедицією в Балтійському морі.
Кніпович керував експедиціями, які проводили гідрологічні дослідження в Каспійському морі в 1912—1913 pp. Особливо багато зробив Кніпович під час третьої своєї експедиції на Каспійському морі в 1914 — 1915 pp. Ця експедиція проводила комплексні дослідження в середній і південній глибинних частинах Каспійського моря. Крім гідрологічних досліджень, Кніпович вивчав риб Каспійського моря. В ряді місць на узбережжі було створено стаціонарні пункти наукових спостережень. Внаслідок досліджень була з’ясована система колових течій та географічне розміщення фауни Каспію, її життя у зв’язку з особливостями гідрологічного режиму в різних районах і на різних глибинах. Перша світова війна перервала роботу цієї експедиції.
Велика Жовтнева соціалістична революція застала Кніповича над опрацюванням мате ріалів каспійських експедицій. Цю роботу він продовжував і під час громадянської війни. Підсумувавши наслідки досліджень Каспію, Кніпович написав наукову працю: «Гидрологические исследования в Каспийском море в 1914 —1920 гг.». У цій праці він, крім матеріалів про гідрологічні особливості Каспійського моря, дав також наукову оцінку його промисловій продуктивності.
13 1921 р. Кніпович знову починає наукові дослідження на Мурманській біологічній станції.
В 1926 р. він склав визначник усіх риб Баренцового, Білого і Карського морів.
Велике значення має також наукове дослідження Кніповичем Чорного і Азовського морів. У 1922 — 1927 pp. за особистим сприянням В. І. Леніна та Й. В. Сталіна під керівництвом Кніповича працювала Азово-Чорноморська експедиція, яка теж мала комплексний характер. Крім гідрологічних особливостей морів, експедиція вивчала планктон, розвиток і діяльність бактерій, умови життя і розмноження риб. Наслідки роботи цієї експедиції Кніпович підсумував в наукових працях: «Гидрологические исследования в Азовском море» і «Гидрологические исследования в Черном море».
Досліджуючи гідрологічні і біологічні особливості Азовського моря, Кніпович встановив, що багатства його планктону дають можливість розвести в Азовському морі велику кількість риби. Кнінович накреслив шляхи розвитку рибних промислів Азовського моря. В цьому виявилось поєднання Кніповичем наукової роботи з практикою соціалістичного будівництва.
На Чорному морі дослідження експедиції Кніповича конкретизували і уточнили ряд питань, зв’язаних з особливостями гідрологічного режиму, зумовленими наявністю великої кількості сірководню на глибинах понад 200 м. Науковий співробітник експедиції Б. Л. Ісаченко з’ясував, що утворення сірководню зв’язане з масовим розмноженням глибинних бактерій мікроспіра, які у великій кількості виділяють сірководень.
Далі Кніпович дослідив географічне поширення різних видів риб Чорного моря. Ще в 1923 р. він систематизував риби Азово-Чорноморського басейну та склав визначник усіх груп морських і прісноводних риб.
Після утворення Інституту народів Півночі Кніпович брав участь у складанні планів його науково-дослідної роботи і керував науково-промисловими дослідженнями.
Крім того, Кніпович брав участь у науково-дослідній роботі Арктичного інституту, Державного гідрологічного інституту, а також Полярного інституту морського рибного господарства та океанографії, які вивчали природу і багатства радянського сектору Арктики.
В 1931—1932 pp. Кніпович знову взяв участь у Каспійській науково-дослідній рибопромисловій експедиції. Як співробітник науково-дослідного інституту морського рибного господарства Кніпович розгортає також дослідницьку роботу в Баренцовому морі. В 1934— 1935 pp. під його керівництвом провадилось океанографічне знімання південної частини Баренцового моря.
У 1936 р. Кніпович закінчив свою наукову працю «Гидрология морей и солоноватых вод», в якій він підсумував свою п’ятдесятирічну діяльність гідрологічного і промислового дослідження вітчизняних морів. Ця його праця поряд з іншими є основою створеної Кніповичем науки промислової океанографії. Протягом своєї п’ятдесятирічної діяльності Кніпович написав 164 праці і монографії з промислової гідробіології і гідрології морів, рибного та звіробійного промислів. Крім того, він написав сотні науково-популярних статей, ряд підручників з біології та зоології.
Учасник революційного руху часів царизму М. М. Кніпович після Великої Жовтневої соціалістичної революції виявив себе як передовий радянський громадський діяч. Він дуже багато зробив для організації і піднесення соціалістичного рибного господарства. На запрошення В. І. Леніна Кніпович був експертом у радянсько-фінляндських переговорах 1921 р. В. І. Ленін високо цінив його як ученого і радянського громадянина: «М. М. Кніпович — не тільки наукова сила 1-го рангу, а й безумовно чесна людина».
В 1925 р. радянський народ відзначив сорокарічний, а в 1935 р.— п’ятдесятирічний ювілей наукової діяльності Кніповича.
В 1935 р. Академія наук СРСР обрала М. М. Кніповича своїм почесним членом, а Радянський уряд присвоїв йому почесне звання заслуженого діяча науки й техніки, встановив премії його імені за наукові праці з рибного господарства, стипендії його імені в Московському інституті рибної промисловості. Його ім’я присвоєно Всесоюзному науково-дослідному інститутові морського рибного господарства і океанографії. В 1939 р. вийшов у світ збірник, присвячений науковій діяльності М. М. Кніповича.
Помер Кніпович у 1939 р.