Олександр Олександрович Борзов
(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)
Олександр Олександрович Борзов
6 березня 1949 p. минуло 10 років з дня смерті доктора фізичної географії, професора МДУ, заслуженого діяча науки О. О. Борзова.
Борзов був видатним ученим, одним з основоположників вітчизняної геоморфології і картографії.
Народився О. О. Борзов 29 липня 1874 р. в м. Воронежі. П’яти років Олександр Олександрович лишився без батька. 11 років він вступив до Воронезької прогімназії.
Після закінчення її (у 1893 р.) Борзов вступив у Московський університет на природничий відділ фізико-математичного факультету, де вчився у проф. Анучина, слухав лекції А. П. Павлова, К. А. Тімірязєва.
В 1899 р. Борзов закінчив Московським університет і відразу ж був висланий з Москви у м. Алексін (Тульська губ.) на 3 місяці за участь у студентських «безпорядках». В цьому ж році він вступив на службу в бібліотеку Румянцевського музею (тепер Державна бібліотека і.м. Леніна) спочатку реєстратором, а далі вченим консультантом і завідувачем відділу географії і картографії.
В 1900 р. Борзов спочатку склав державні іспити і почав педагогічну роботу в Строгановському училищі (1900— 1907), далі в Практичній академії комерційних наук (1907—1918).
В 1911 р. Олександр Олександрович склав магістерські іспити, а в 1914 р. почав читати лекції в Московському університеті.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції Борзов — професор Московського університету, після смерті Анучина (1923 р.) — основний керівник географії в Москві.
Педагогічна робота О. О. Борзова.
За 19 років своєї педагогічної роботи в середній школі О. О. Борзов багато зробив для поліпшення викладання в школі.
В журналах «Вестник воспитания», «Естествознание и география», «Школьная энциклопедия», «Педагогическая мысль» та ін. Борзов ще на початку XX ст. пропагував нові принципи викладання географії—заміну нежиттєвих і календарних фактів, що видавались за географію, захоплюючим викладом про багатства природних форм та про різноманітність життя на землі. Він виготовляв наочні прилади. Велику увагу приділяв екскурсіям.
З його ініціативи було складено методичний посібник для учителів по проведенню географічних екскурсій «Географические зкскурсии в окрестностях Москви». Ця книжка була видана Московським педінститутом.
Борзов палко вітав вихід у світ книжки Крубера, Григор’єва, Баркова, Чефранова «Начальний курс географии» («Вестник воспитания», т. XXV, кн. 5, 1914). Борзов писав, що вихід цієї книги, а також підручника Г. І. Іванова становить різкий поворот у постановці викладання шкільної географії в Росії, рішучий розрив із застоєм і початок нового періоду.
Борзов випустив перші картини з географії (1 серія — картини з географії Росії, 2 серія — картини з фізичної географії), які мали великий успіх. До картин Борзов ставив такі вимоги: 1) картини повинні бути ландшафтні, 2) художні, 3) реалістичні, 4) картини повинні бути пов’язані з життям людини.
Проф. Борзов 21 рік працював секретарем, а після смерті проф. Д. М. Анучина — головою географо-педагогічної комісії при «Обществе любителем естествознания, антропологии и этнографии». Майже 40 років свого життя Борзов присвятив підготовці наукових і викладацьких кадрів; його підтримкою у справі методики географії завжди користувались учителі і наукові працівники.
В 1915 р. географію почали викладати в усіх класах середньої школи. У зв’язку з цим у квітні 1915 р. в Москві було скликано 1-й Всеросійський з’їзд географів. Присутніх було 1002 географи. Головою з’їзду був проф. Д. М. Анучин, першим секретарем — проф. О. О. Борзов. Одним з головних питань з’їзду було питання і про те, який курс географії покласти в основу — географію Росії чи всесвітню географію. Борзов як патріот своєї батьківщини палко відстоював географію Росії. Тези його доповіді одностайно було прийнято як керівні.
Наукова робота О. О. Борзова.
Ще з університетських років Борзов цікавився вивченням рельєфу Руської рівнини. Він розумів, що аналіз генезису рельєфу дасть можливість розв’язати важливі практичні питання, наприклад, про формування і розподіл грунтів. В дореволюційні роки Борзов вивчав геоморфологію середньоросійського моренного ландшафту, південно-західного поза-моренного ландшафту і ландшафту середнього та південного Приуралля. В радянські роки він був учасником великої кількості комплексних експедицій Московського університету по вивченню геоморфології Європейської частини CPGP. Проф. Борзов досліджує район Самарської Луки в зв’язку з проблемою «Великої Волги».
Всі свої дослідження Борзов тісно пов’язував з практичними питаннями, які ставили на порядок денний соціалістичні сільське господарство, транспорт, промисловість. Результати своїх численних досліджень Борзов виклав у ряді праць, наприклад, «Общий характер поверхности Московского края», «О типах и эволюции среднерусских моренних ландшафтов».
В 1935 р. Борзов прочитав доповідь на міжнародному конгресі у Варшаві. У доповіді він довів, що закономірності розвитку Руської рівнини встановлені російськими дослідниками далеко, раніше, ніж Девісом. Борзов вважав, що Докучаєв був справжнім географом, що його вчення про зональність розподілу в «мінеральному царстві» відіграє велику роль у вченні про ландшафти. Всього за час з 1903 р. Борзов написав 120 друкованих праць.
Величезні заслуги Борзов має і щодо вітчизняної картографії.
В І. Ленін високо цінив О. О. Борзова; наприклад, у 1921 р. В. І. Ленін доручав Борзову та Анучину створити загальнодоступний атлас.
Вивчаючи твори класиків марксизму-ленінізму, Борзов правильно розумів питання взаємозв’язку між суспільством і географічним середовищем, він вважав, що природа повинна служити потребам соціалістичної держави.
Борзов високо цінив географію як науку, яка має велике практичне значення для правильного розміщення нашого соціалістичного господарства, для перетворення природи.
О. О. Борзов справедливо вважав, що в галузі географії наша країна посіла передове місце в світі.
Борзов був також видатний громадський діяч: він був учасником конференцій . НКО, організатором літературного музею ім. А. П. Чехова, консультантом Бюро краєзнавства, організатором сільськогосподарської виставки, членом вищої кваліфікаційної комісії при НКО і ВКВШ, членом ради Географічного товариства, членом оргкомітету 1-го Всесоюзного географічного з’їзду, головою географічного відділу «Общества испытателей природи», почесним і дійсним членом різних наукових товариств, відповідальним редактором журналу «Землеведение», членом Грунтово-географічного комітету НКО і міжнародної асоціації ґрунтознавців.
Уряд СРСР і радянська громадськість високо цінили його роботу, яка не раз відзначалась нагородами. В зв’язку з 35-річчям науково-педагогічної і громадської діяльності (1935 р.) Борзову було присуджено звання заслуженого діяча науки.