(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Олександр Євгенович Ферсман

Олександр Євгенович Ферсман

Олександр Євгенович Ферсман широко відомий не тільки як дослідник міне­ральних багатств нашої Батьківщини, як творець (разом із своїм учителем В. І. Вер­надським) нової науки—геохімії, а й як ви­датний географ.

З його ім’ям зв’язані комплексні дослі­дження Кольського півострова, Уралу і Се­редньої Азії.

Олександр Євгенович Ферсман народився 8 листопада 1883 р. у Петербурзі.

Вчився він в Одеській гімназії, а потім у Новоросійському університеті. Згодом його перевели в Московський університет, де ви­датний учений В. І. Вернадський виховав у молодого Ферсмана любов до мінералогії та геохімії.

Після закінчення університету в 1907 р. Ферсман працював у галузі мінералогії, а в 1910 р. зайняв посаду професора в народному університеті ім. Шанявського.

Згодом його обирають професором Бесту­жевських вищих жіночих курсів у Петер­бурзі.

Свої блискучі наукові та організаторські здібності Ферсман широко використав тільки після Великої Жовтневої соціалістичної рево­люції, коли його мрії про всебічне вивчення і практичне використання мінеральних багатств Росії змогли перетворитись у дійсність.

У 1919 р. Ферсмана обрали академіком, і він став директором Мінералогічного музею Академії наук СPСP.

У 1920 р. Ферсмана було призначено ректо­ром Ленінградського географічного інституту, а потім, після злиття цього інституту з Ленін­градським університетом, першим деканом гео­графічного факультету.

З цього часу Ферсман бере безпосередню участь у цілому ряді великих комплексних експедицій на Польський півострів, в піски Кара-Кум, на Урал, в тайгу Сибіру.

Практичні й наукові наслідки цих експе­дицій дуже великі.

В Хібінах було відкрито світові поклади апатитів, на базі яких у Заполяр’ї виріс ве­ликий гірничий район, а також міді, нікелю та інших копалин.

У пустині Кара-Кум було відкрито поклади сірки і засновано перший в СPCP експеримен­тальний сірчаний завод.

Урал з його чудовою колекцією мінералів Ферсман досліджував протягом усього свого життя. Він був організатором і першим го­ловою Уральського філіалу Академії наук СРСР.

Радянський уряд не раз відзначав наукові праці Ферсмана: в 1922 р. його праці з хімі­зації індустрії були удостоєні премії ім. В. 1. Леніна; у 1942 р. за працю «Полезные ископаемые Кольского полуострова» Ферсма­на нагороджено Сталінською премією.

Крім наукових праць, Ферсман написав багато блискучих, талановитих, популярних книг і статей про різні райони нашої Бать­ківщини. Його «Занимательная минералогия» витримала кілька видань. Останньою його популярною брошурою є «Урал — сокровищница Советского Союза». В ній він описує, як патріоти нашої Батьківщини — уральці — кували з уральських руд у дні Віт­чизняної війни бойову зброю для Радянської Армії.

Крім наукової роботи, Ферсмаи багато ува­ги приділяв і громадсько-політичному жит­тю нашої країни. Разом з О. М. Горькнм він брав участь в організації будинку вчених у Ленінграді, був віце-президентом Москов­ського товариства дослідників природи, чле­не м ЦВК Туркменистану, членом ЦВК Кара­калпацької АРСР, членом Челябінського облвиконкому, членом Хібінської райради депутатів трудящих. Ферсман — учасник різ­них з’їздів; зокрема, він відкрив 1-й все­союзний географічний з’їзд у Ленінграді в 1933 р.

Послугами Ферсмана завжди користувалось багато наукових працівників, учителів, гео­логів, інженерів, які зверталися до нього в листах за порадами з різних питань.

В 1943 р. Олександр Євгенович тяжко за­хворів і 20 травня 1945 р. помер.

Ферсман залишив багату наукову спадщину: 500 праць, у тому числі 40 фундаментальних монографій.

Не шкодуючи сил, він віддавав себе улюбле­ній науці на благо своєї Батьківщини і свого народу.