(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

013

Олексій Ілліч Чиріков — один з найвидатніших російських мореплавців і до­слідників XVIII ст., ініціаторів великих російських географічних відкриттів; він пер­ший з європейців побував у північно-західній Америці.

О. І. Чиріков народився в 1703 р. у дворян­ській сім’ї. Дитинство О. Чирікова пройшло у Москві в сім’ї його дядька. Тут він дістав початкову освіту. 12-річним хлопчиком його віддали вчитися в математично-навігаційну школу.

Швидкий розвиток російського морського флоту висунув потребу виховання своїх національних кадрів. В 1716 р. указом Петра І була створена Морська академія в новій столиці С.-Петербурзі. Разом з 20 найкращими учнями математично-навігаційної ніколи Чирі­кова переводять вчитися в академію.

В академії викладався цілий цикл мате­матичних та інших спеціальних наук; велика увага приділялась практичній підготовці май­бутніх офіцерів з питань морської справи.

Карта подорожей Олексія Чирікова

Карта подорожей Олексія Чирікова

Російські офіцери, що кінчали Морську академію, мали кращу підготовку, ніж іно­земні офіцери.

В 1721 p. Чиріков успішно закінчив ака­демію, відразу одержав чин обер-лейтенанта і був направлений у Балтійський флот. Тут молодий офіцер наполегливо поглиблював і розширював свої знання в галузі морської справи і різних наук.

В 1722 р. Чирікова призначають виклада­чем навігації в академії. У своїх вихованців Олексій Ілліч виховував любов до морської справи, розповідав їм про російських дослід­ників.

В 1724 р. Петро І наказав спорядити велику експедицію, яка мала завдання відшукати пів­нічно-східний прохід, дослідити північно-східні береги Азії і північно-західні береги Америки, відкрити і нанести на карту нові землі, оста­точно встановити, чи сполучається Азія з Аме­рикою. Керівником експедиції було призначено Вітуса Берінга, а його помічником — Олексія Чирікова.

24 січня 1725 р. експедиція, яка називалась Першою Камчатською, виїхала з Петербурга до Охотська і далі до Нижнєкамчатська. Експедиція мала відповідну інструкцію, скла­дену Петром І, в якій застерігалися всі учас­ники експедиції в тому, щоб тримати в таєм­ниці від іноземців усі відомості, доки вони не будуть опубліковані в Росії.

В Нижнєкамчатськ експедиція дісталась тільки в березні 1728 p., пройшовши довгий шлях через Сибір. В дорозі Чиріков вів журнал спостережень. Цей журнал, який містить бага­тий географічний і етнографічний матеріал, є цінним історичним документом.

В гирлі р. Камчатки експедиція побудувала бот «Святой Гавриил», на якому 13 липня 1728 р. вирушила на північ. 10 серпня експе­диція обігнула Чукотський Ніс (тепер мис Дежнєва) і, таким чином, пройшла протоку, названу потім ім’ям Берінга. Далі експедиція досягла 67° 18′ пн. ш. і, не виявивши ніякої землі, на пропозицію Берінга повернула назад. З усього екіпажу тільки один Чиріков наполягав на продовженні плавання на схід, де за його припущенням мала бути Америка. Слід зазначити, що в роботі експедиції багато заважали іноземці (Шпанберг та ін.), які жорстоко поводились з членами експедиції і більше турбувались про власну наживу, ніж про виконання поставленого перед експедицією завдання. Чиріков проти цього рішуче виступав. Повертаючись назад, експедиція відкрила два о-ви Діоміда.

Хоча поставленого завдання експедиція не розв’язала, проте вона мала велике значення, бо дослідила невідомі до того часу райони. Чирікова Адміралтейств-колегія відзначила як найкращого морського офіцера, і після повернення в Петербург йому було надано звання капітан-лейтенанта, а згодом — капі­тана 3-го рангу.

3 метою розвідати береги Америки в 1732 р. була споряджена нова експедиція в складі 570 чоловік. Начальником експедиції знову було призначено Берінга, його першим заступ­ником — Чирікова. Ця експедиція виїхала з Петербурга в 1733 р.

Влітку 1740 р. в Охотську були побудовані два судна — «Святой Петр» і «Святой Павел», на яких експедиція попливла на Камчатку. 6 жовтня судна зайшли в Авачинську бухту, де на їх честь було закладено порт Петропавловськ.

4 червня 1741 р. обидва судна відплили з Камчатки на схід, у напрямі до Америки. Берінг командував судном «Св. Петр», а Чиріков — судном «Св. Павел». Головним ішло судно Чирікова. Шторм, що знявся че­рез кілька Днів, розлучив судна, і Чиріков самостійно поплив спочатку на схід, а потім на північний схід.

В липні з судна помітили птахів, плаваючі стовбури дерев та ін., що свідчило про близь­кість землі. І справді, 14 липня 1741 р. на широті 55°36′ команда «Св. Павла» побачила землю. Чиріков був упевнений в тому, що це Америка. Пристати до берега судно не могло через невелику глибину моря біля нього.

Два дні «Св. Павел».посувався вздовж бе­рега на північ, проводячи спостереження.

На нараді вирішили доручити Дементьєву, спостережливій, відважній людині, з 12 озброє­ними моряками висадитися на берег. Дементьєву Чиріков наказав знайти місце, де змог­ло б пристати судно, виявити, хто живе на цій землі, кому вона належить, яке там насе­лення. Це завдання Дементьєв мав виконати протягом доби. 5 днів чекали Дементьєва, але він не подав про себе ніякої звістки. На 6 добу почався сильний шторм, під час якого судно віднесло від затоки. На 7 добу судно повернулося на старе місце; на березі побачили вогнище. Було послано боцмана Сидора Савельєва і матроса Фадєєва, щоб довідатись про долю Дементьєва. Але Савельєв і Фадєєв теж не повернулися. Човнів на судні більше не було, пристати судном до берега не давало змоги підводне каміння. Крім того, запаси харчів і прісної води майже вичерпа­лись. Чекати далі не було ніякої можливості. Чиріков був змушений повернутись назад.

Судно йшло на захід. Вдалині паралельно до курсу судна тягся американський берег з красивою, вкритою снігом горою св. Іллі.

8 вересня судно підійшло до о. Адак (з групи Андреяновських о-вів). Тут команда «Св. Павла» виміняла у місцевих жителів, що підійшли до судна на човнах, трохи прісної води. Проте становище екіпажу дедалі гір­шало. Люди голодували, багато з них, у тому числі Чиріков, захворіли на цингу.

21 вересня з судна пройшли останні з Алеут­ських островів — о-ви Агатту і Атту. 9 жовт­ня «Св. Павел» кинув якір в Авачинській бухті.

Берінг на своєму судні «Св. Петр» теж побував біля берегів Америки, але прибув туди на два дні пізніше за Чирікова. Повер­таючись назад, Берінг помер і був похований на одному з островів, які пізніше на честь Берінга назвали Командорськими.

Під час плавання Чиріков провадив метео­рологічні та інші спостереження; він зібрав цінний науковий матеріал про невідомі на той час райони земної кулі, наніс їх на карту, визначив віддаль між Азією і Америкою в 4200 верст по прямій.

27 травня 1742 р. Чиріков знову відплив до берегів Америки. Але тяжкий стан здо­ров’я Чирікова і його помічника Єлагіна змусив повернутися назад. По дорозі були нанесені на карту береги Камчатки.

16 липня «Св. Павел» прибув в Охотськ. Чиріков залишив на судні 20 чол. охорони, а сам з рештою команди вирушив до Якутська. Звідси він послав у Петербург докладний звіт про експедицію.

Складена Чиріковим карта північної части­ни Тихого океану була першою картою, на якій Північна Америка була показана на основі конкретних даних. На цій карті Чи­ріков наніс відкриті ним та Берінгом північ­но-західну Америку, прилеглі острови, береги Камчатки, північну частину о-ва Хоккайдо, деякі з Курильських островів. Чиріков перший з європейців відкрив кілька островів з групи Алеутських, описав їх, наніс на карту. Ця карта вражала своєю точністю навіть мореплав­ців першої половини XIX ст. Він перший зібрав відомості про алеутів.

У своїх рапортах Чиріков пропонував ши­рокий план освоєння Далекого Сходу.

18-річне перебування в Сибіру в тяжких умовах підірвало здоров’я Чирікова. Тільки 6 березня 1845 р. сенат запропонував Чирікову повернутися в столицю.

13 березня 1746 р. О. І. Чиріков прибув у Петербург. Тут йому надають звання капітана-командора і визнають видатним дослід­ником. Останні роки свого життя Чиріков про­жив у злиднях. У грудні 1748 р. Чиріков по­мер, залишивши багато боргів, зроблених ще під час експедицій. За ці борги довелось роз­раховуватись його дітям.

Близько двадцяти років свого життя від­дав Чиріков дослідженню невідомих земель. Його діяльність — приклад мужності, відда­ності своїй батьківщині, служіння своєму на­родові.

М. В. Ломоносов з обуренням відзначав, що честь відкриттів приписали тільки Берінгу, в той час як Чиріков правильно розв’язав ряд науко­вих питань в 1-й Камчатській експедиції, був науковим керівником, а після смерті Берінга — керівником 2-ї Камчатської експедиції.

Ім’ям Чирікова названо миси в Анадирській затоці, в Охотському морі, на о. Атту, від­критому Чиріковим, його ім’ям названо один з островів в Аляскинській затоці.