Олексій Ілліч Чиріков
(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)
Олексій Ілліч Чиріков — один з найвидатніших російських мореплавців і дослідників XVIII ст., ініціаторів великих російських географічних відкриттів; він перший з європейців побував у північно-західній Америці.
О. І. Чиріков народився в 1703 р. у дворянській сім’ї. Дитинство О. Чирікова пройшло у Москві в сім’ї його дядька. Тут він дістав початкову освіту. 12-річним хлопчиком його віддали вчитися в математично-навігаційну школу.
Швидкий розвиток російського морського флоту висунув потребу виховання своїх національних кадрів. В 1716 р. указом Петра І була створена Морська академія в новій столиці С.-Петербурзі. Разом з 20 найкращими учнями математично-навігаційної ніколи Чирікова переводять вчитися в академію.
В академії викладався цілий цикл математичних та інших спеціальних наук; велика увага приділялась практичній підготовці майбутніх офіцерів з питань морської справи.
Карта подорожей Олексія Чирікова
Російські офіцери, що кінчали Морську академію, мали кращу підготовку, ніж іноземні офіцери.
В 1721 p. Чиріков успішно закінчив академію, відразу одержав чин обер-лейтенанта і був направлений у Балтійський флот. Тут молодий офіцер наполегливо поглиблював і розширював свої знання в галузі морської справи і різних наук.
В 1722 р. Чирікова призначають викладачем навігації в академії. У своїх вихованців Олексій Ілліч виховував любов до морської справи, розповідав їм про російських дослідників.
В 1724 р. Петро І наказав спорядити велику експедицію, яка мала завдання відшукати північно-східний прохід, дослідити північно-східні береги Азії і північно-західні береги Америки, відкрити і нанести на карту нові землі, остаточно встановити, чи сполучається Азія з Америкою. Керівником експедиції було призначено Вітуса Берінга, а його помічником — Олексія Чирікова.
24 січня 1725 р. експедиція, яка називалась Першою Камчатською, виїхала з Петербурга до Охотська і далі до Нижнєкамчатська. Експедиція мала відповідну інструкцію, складену Петром І, в якій застерігалися всі учасники експедиції в тому, щоб тримати в таємниці від іноземців усі відомості, доки вони не будуть опубліковані в Росії.
В Нижнєкамчатськ експедиція дісталась тільки в березні 1728 p., пройшовши довгий шлях через Сибір. В дорозі Чиріков вів журнал спостережень. Цей журнал, який містить багатий географічний і етнографічний матеріал, є цінним історичним документом.
В гирлі р. Камчатки експедиція побудувала бот «Святой Гавриил», на якому 13 липня 1728 р. вирушила на північ. 10 серпня експедиція обігнула Чукотський Ніс (тепер мис Дежнєва) і, таким чином, пройшла протоку, названу потім ім’ям Берінга. Далі експедиція досягла 67° 18′ пн. ш. і, не виявивши ніякої землі, на пропозицію Берінга повернула назад. З усього екіпажу тільки один Чиріков наполягав на продовженні плавання на схід, де за його припущенням мала бути Америка. Слід зазначити, що в роботі експедиції багато заважали іноземці (Шпанберг та ін.), які жорстоко поводились з членами експедиції і більше турбувались про власну наживу, ніж про виконання поставленого перед експедицією завдання. Чиріков проти цього рішуче виступав. Повертаючись назад, експедиція відкрила два о-ви Діоміда.
Хоча поставленого завдання експедиція не розв’язала, проте вона мала велике значення, бо дослідила невідомі до того часу райони. Чирікова Адміралтейств-колегія відзначила як найкращого морського офіцера, і після повернення в Петербург йому було надано звання капітан-лейтенанта, а згодом — капітана 3-го рангу.
3 метою розвідати береги Америки в 1732 р. була споряджена нова експедиція в складі 570 чоловік. Начальником експедиції знову було призначено Берінга, його першим заступником — Чирікова. Ця експедиція виїхала з Петербурга в 1733 р.
Влітку 1740 р. в Охотську були побудовані два судна — «Святой Петр» і «Святой Павел», на яких експедиція попливла на Камчатку. 6 жовтня судна зайшли в Авачинську бухту, де на їх честь було закладено порт Петропавловськ.
4 червня 1741 р. обидва судна відплили з Камчатки на схід, у напрямі до Америки. Берінг командував судном «Св. Петр», а Чиріков — судном «Св. Павел». Головним ішло судно Чирікова. Шторм, що знявся через кілька Днів, розлучив судна, і Чиріков самостійно поплив спочатку на схід, а потім на північний схід.
В липні з судна помітили птахів, плаваючі стовбури дерев та ін., що свідчило про близькість землі. І справді, 14 липня 1741 р. на широті 55°36′ команда «Св. Павла» побачила землю. Чиріков був упевнений в тому, що це Америка. Пристати до берега судно не могло через невелику глибину моря біля нього.
Два дні «Св. Павел».посувався вздовж берега на північ, проводячи спостереження.
На нараді вирішили доручити Дементьєву, спостережливій, відважній людині, з 12 озброєними моряками висадитися на берег. Дементьєву Чиріков наказав знайти місце, де змогло б пристати судно, виявити, хто живе на цій землі, кому вона належить, яке там населення. Це завдання Дементьєв мав виконати протягом доби. 5 днів чекали Дементьєва, але він не подав про себе ніякої звістки. На 6 добу почався сильний шторм, під час якого судно віднесло від затоки. На 7 добу судно повернулося на старе місце; на березі побачили вогнище. Було послано боцмана Сидора Савельєва і матроса Фадєєва, щоб довідатись про долю Дементьєва. Але Савельєв і Фадєєв теж не повернулися. Човнів на судні більше не було, пристати судном до берега не давало змоги підводне каміння. Крім того, запаси харчів і прісної води майже вичерпались. Чекати далі не було ніякої можливості. Чиріков був змушений повернутись назад.
Судно йшло на захід. Вдалині паралельно до курсу судна тягся американський берег з красивою, вкритою снігом горою св. Іллі.
8 вересня судно підійшло до о. Адак (з групи Андреяновських о-вів). Тут команда «Св. Павла» виміняла у місцевих жителів, що підійшли до судна на човнах, трохи прісної води. Проте становище екіпажу дедалі гіршало. Люди голодували, багато з них, у тому числі Чиріков, захворіли на цингу.
21 вересня з судна пройшли останні з Алеутських островів — о-ви Агатту і Атту. 9 жовтня «Св. Павел» кинув якір в Авачинській бухті.
Берінг на своєму судні «Св. Петр» теж побував біля берегів Америки, але прибув туди на два дні пізніше за Чирікова. Повертаючись назад, Берінг помер і був похований на одному з островів, які пізніше на честь Берінга назвали Командорськими.
Під час плавання Чиріков провадив метеорологічні та інші спостереження; він зібрав цінний науковий матеріал про невідомі на той час райони земної кулі, наніс їх на карту, визначив віддаль між Азією і Америкою в 4200 верст по прямій.
27 травня 1742 р. Чиріков знову відплив до берегів Америки. Але тяжкий стан здоров’я Чирікова і його помічника Єлагіна змусив повернутися назад. По дорозі були нанесені на карту береги Камчатки.
16 липня «Св. Павел» прибув в Охотськ. Чиріков залишив на судні 20 чол. охорони, а сам з рештою команди вирушив до Якутська. Звідси він послав у Петербург докладний звіт про експедицію.
Складена Чиріковим карта північної частини Тихого океану була першою картою, на якій Північна Америка була показана на основі конкретних даних. На цій карті Чиріков наніс відкриті ним та Берінгом північно-західну Америку, прилеглі острови, береги Камчатки, північну частину о-ва Хоккайдо, деякі з Курильських островів. Чиріков перший з європейців відкрив кілька островів з групи Алеутських, описав їх, наніс на карту. Ця карта вражала своєю точністю навіть мореплавців першої половини XIX ст. Він перший зібрав відомості про алеутів.
У своїх рапортах Чиріков пропонував широкий план освоєння Далекого Сходу.
18-річне перебування в Сибіру в тяжких умовах підірвало здоров’я Чирікова. Тільки 6 березня 1845 р. сенат запропонував Чирікову повернутися в столицю.
13 березня 1746 р. О. І. Чиріков прибув у Петербург. Тут йому надають звання капітана-командора і визнають видатним дослідником. Останні роки свого життя Чиріков прожив у злиднях. У грудні 1748 р. Чиріков помер, залишивши багато боргів, зроблених ще під час експедицій. За ці борги довелось розраховуватись його дітям.
Близько двадцяти років свого життя віддав Чиріков дослідженню невідомих земель. Його діяльність — приклад мужності, відданості своїй батьківщині, служіння своєму народові.
М. В. Ломоносов з обуренням відзначав, що честь відкриттів приписали тільки Берінгу, в той час як Чиріков правильно розв’язав ряд наукових питань в 1-й Камчатській експедиції, був науковим керівником, а після смерті Берінга — керівником 2-ї Камчатської експедиції.
Ім’ям Чирікова названо миси в Анадирській затоці, в Охотському морі, на о. Атту, відкритому Чиріковим, його ім’ям названо один з островів в Аляскинській затоці.