(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Олексій Павлович Федченко

Олексій Павлович Федченко

Олексій Павлович Федченко, відомий ро­сійський географ, ботанік, зоолог і ан­трополог, вписав славні сторінки в істо­рію наукового дослідження Центральної Азії. Народився О. П. Федченко в 1844 р. в Сибіру в сім’ї золотопромисловця. Гімназію він закінчив у м. Іркутську. Після смерті батька О. П. Федченко з матір’ю переїхав до Москви, де вступив на фізико-математичний факультет Московського університету. Тут молодий Федченко захоплюється ботанікою. На II курсі він складає перший повний гер­барій флори району Москви.

На III курсі Федченко починає наполегливо вивчати також зоологію, географію й гео­логію.

Карта подорожей О.П. Федченка

Карта подорожей О.П. Федченка

У 1863 р. Федченко працює секретарем «Русского общества любителей естествознания», потім головою ентомологічної комісії.

У 1864 р. О. П. Федченко закінчив універ­ситет, маючи за собою чотири роки наукової діяльності. Скрутне матеріальне становище при­мушує його зайнятись педагогічною діяль­ністю. Він викладає біологію у московських навчальних закладах. Тільки в 1866 р. йому вдається віддатись науковій роботі з зоології, антропології та етнографії; він готує етно­графічну виставку.

В 1867 р. Федченко одружується з дочкою професора Армфельдта Ольгою Олександрів­ною. Ольга Олександрівна мала природничу освіту і в той час займалася ботанікою. Піз­ніше вона була не тільки дружиною, а й супут­ницею Олексія Павловича в усіх його експе­диціях, допомагаючи йому складати гербарії, вести щоденники тощо.

В 1868 р. подружжя їде у Фінляндію і Шве­цію і збирає там цінний антропологічний матеріал.

Повернувшись до Петербурга, Федченко бере участь у 1-му з’їзді природознавців.

В той час «Московское общество любителей естествознания» організувало експедицію в доли­ну ріки Зеравшану. О. П. Федченко прийняв пропозицію очолити цю експедицію. Експе­диція за 8 місяців зібрала гербарій і колекції комах, але дійти до верхів’я Зеравшану їй ire вдалося.

В 1870 р. Федченко очолює експедицію, яка мала на меті закінчити роботу по досліджен­ню Зеравшану і дійти до недосліджених ще тоді гірських областей між Ферганською доли­ною і Паміром.

Експедиція зібрала багато наукового мате­ріалу: зоологічну колекцію, яка мала до п’яти тисяч зразків, великий гербарій та ін. Ці мате­ріали Олексій Павлович опрацьовував у Таш­кенті. Тут же було організовано Туркестан­ський відділ «Общества любителей естество­знания».

Влітку 1871 р. експедиція вирушила з Ташкента на південь. Перемагаючи великі труднощі пересування в невідомих горах, мандрівники, нарешті, дісталися до Ходжента (тепер Ленін­град)—стародавнього міста Туркестану, яке називали тоді «ключем Фергани». Звідси екс­педиція пішла на схід. Від Кокандського хан­ства мандрівники почали підійматися на Тур­кестанський хребет по його північному схилу. Тут Федченко відкрив великий льодовик і назвав його ім’ям відомого геолога-мандрівника Шуровського, який доклав багато зусиль для організації експедиції.

Далі мандрівники вирушили до східних передгір’їв Алайського хребта. Недалеко від Шахімардана Федченко дослідив озеро Курбан-Куль. З Шахімардана експедиція виру­шила далі і через два дні досягла перевалу. Звідси мандрівники побачили невідомий хре­бет, який Федченко назвав Заалайським. Крім того, була також відкрита найвища вершина цього хребта, яка тепер називається піком Леніна.

Запаси фуражу та харчів були вичерпані, і експедиція змушена була повернутися назад. Скоро вона благополучно досягла Ферганської долини.

Експедиція зібрала орографічний матеріал, який давав уявлення про рельєф району, і антропологічні колекції.

Мрія про дослідження невідомих просторів Паміру не покидала Федченка все життя. Але йому не вдалося здійснити цю мрію: на двадцять дев’ятому році життя смерть вирвала його з рядів сміливих дослідників.

Федченко не встиг навіть опрацювати свої колекції; він лише описав свою подорож до Кокандського ханства.

За допомогою «Общества любителей есте­ствознания», а також видатних російських уче­них почали виходити в світ окремі видання матеріалів Федченка під назвою «Путешествие в Туркестан».

Федченко зробив великий вклад у геогра­фічну науку. Він перший досяг північних меж Паміру і був першим дослідником Фергани та Алаю.

Досконале дослідження самого Паміру поча­лося тільки при радянській владі.

Через п’ять років після смерті О. П. Фед­ченка (1878 р.) дві російських експедиції— одна під керівництвом Сєверцова і Мушкетова, а друга під керівництвом Ошатна— досліджу­вали Памір. Ошанін відкрив величезний льодо­вик завдовжки 80 кмякий назвав ім’ям Фед­ченка.