Олексій Павлович Федченко
(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)
Олексій Павлович Федченко
Олексій Павлович Федченко, відомий російський географ, ботанік, зоолог і антрополог, вписав славні сторінки в історію наукового дослідження Центральної Азії. Народився О. П. Федченко в 1844 р. в Сибіру в сім’ї золотопромисловця. Гімназію він закінчив у м. Іркутську. Після смерті батька О. П. Федченко з матір’ю переїхав до Москви, де вступив на фізико-математичний факультет Московського університету. Тут молодий Федченко захоплюється ботанікою. На II курсі він складає перший повний гербарій флори району Москви.
На III курсі Федченко починає наполегливо вивчати також зоологію, географію й геологію.
Карта подорожей О.П. Федченка
У 1863 р. Федченко працює секретарем «Русского общества любителей естествознания», потім головою ентомологічної комісії.
У 1864 р. О. П. Федченко закінчив університет, маючи за собою чотири роки наукової діяльності. Скрутне матеріальне становище примушує його зайнятись педагогічною діяльністю. Він викладає біологію у московських навчальних закладах. Тільки в 1866 р. йому вдається віддатись науковій роботі з зоології, антропології та етнографії; він готує етнографічну виставку.
В 1867 р. Федченко одружується з дочкою професора Армфельдта Ольгою Олександрівною. Ольга Олександрівна мала природничу освіту і в той час займалася ботанікою. Пізніше вона була не тільки дружиною, а й супутницею Олексія Павловича в усіх його експедиціях, допомагаючи йому складати гербарії, вести щоденники тощо.
В 1868 р. подружжя їде у Фінляндію і Швецію і збирає там цінний антропологічний матеріал.
Повернувшись до Петербурга, Федченко бере участь у 1-му з’їзді природознавців.
В той час «Московское общество любителей естествознания» організувало експедицію в долину ріки Зеравшану. О. П. Федченко прийняв пропозицію очолити цю експедицію. Експедиція за 8 місяців зібрала гербарій і колекції комах, але дійти до верхів’я Зеравшану їй ire вдалося.
В 1870 р. Федченко очолює експедицію, яка мала на меті закінчити роботу по дослідженню Зеравшану і дійти до недосліджених ще тоді гірських областей між Ферганською долиною і Паміром.
Експедиція зібрала багато наукового матеріалу: зоологічну колекцію, яка мала до п’яти тисяч зразків, великий гербарій та ін. Ці матеріали Олексій Павлович опрацьовував у Ташкенті. Тут же було організовано Туркестанський відділ «Общества любителей естествознания».
Влітку 1871 р. експедиція вирушила з Ташкента на південь. Перемагаючи великі труднощі пересування в невідомих горах, мандрівники, нарешті, дісталися до Ходжента (тепер Ленінград)—стародавнього міста Туркестану, яке називали тоді «ключем Фергани». Звідси експедиція пішла на схід. Від Кокандського ханства мандрівники почали підійматися на Туркестанський хребет по його північному схилу. Тут Федченко відкрив великий льодовик і назвав його ім’ям відомого геолога-мандрівника Шуровського, який доклав багато зусиль для організації експедиції.
Далі мандрівники вирушили до східних передгір’їв Алайського хребта. Недалеко від Шахімардана Федченко дослідив озеро Курбан-Куль. З Шахімардана експедиція вирушила далі і через два дні досягла перевалу. Звідси мандрівники побачили невідомий хребет, який Федченко назвав Заалайським. Крім того, була також відкрита найвища вершина цього хребта, яка тепер називається піком Леніна.
Запаси фуражу та харчів були вичерпані, і експедиція змушена була повернутися назад. Скоро вона благополучно досягла Ферганської долини.
Експедиція зібрала орографічний матеріал, який давав уявлення про рельєф району, і антропологічні колекції.
Мрія про дослідження невідомих просторів Паміру не покидала Федченка все життя. Але йому не вдалося здійснити цю мрію: на двадцять дев’ятому році життя смерть вирвала його з рядів сміливих дослідників.
Федченко не встиг навіть опрацювати свої колекції; він лише описав свою подорож до Кокандського ханства.
За допомогою «Общества любителей естествознания», а також видатних російських учених почали виходити в світ окремі видання матеріалів Федченка під назвою «Путешествие в Туркестан».
Федченко зробив великий вклад у географічну науку. Він перший досяг північних меж Паміру і був першим дослідником Фергани та Алаю.
Досконале дослідження самого Паміру почалося тільки при радянській владі.
Через п’ять років після смерті О. П. Федченка (1878 р.) дві російських експедиції— одна під керівництвом Сєверцова і Мушкетова, а друга під керівництвом Ошатна— досліджували Памір. Ошанін відкрив величезний льодовик завдовжки 80 км, який назвав ім’ям Федченка.