Отто Євстафійович Коцебу
(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)
Отто Євстафійович Коцебу
Отто Євстафійович Коцебу народився 19 грудня 1788 р. у м. Ревелі (Таллін) у дворянській сім’ї. П’ятнадцятирічним юнаком він закінчує кадетський корпус (у 1803 p.).
В цей час Крузенштерн готував першу російську кругосвітню морську подорож. Коцебу було зараховано до складу команди корабля «Надежда». В цій подорожі виявив себе Коцебу як енергійний, сміливий морський офіцер.
Після повернення з подорожі Коцебу до 1814 р. командував невеликими кораблями у Балтійському та Білому морях.
В 1814 p., за рекомендацією Крузенштерна, О. Є. Коцебу запропонували підготуватися до кругосвітньої подорожі на кораблі «Рюрик». Ця подорож мала на меті описати береги Аляски, гирла її рік, ознайомитися з життям місцевого населення. Команду для корабля Коцебу підбирав сам з добровольців, яких було багато. Коцебу знав рішучість, енергійність і сміливість російських моряків і був упевнений в успішному виконанні такого важливого завдання.
30 липня 1815 р. невеликий бриг «Рюрик» під командуванням Коцебу вийшов з Кронштадта. Забравши в Плімуті (Англія) мореходні інструменти, «Рюрик» пішов до Канарських островів, де зробив зупинку на острові Тенеріф. У грудні «Рюрик» був уже біля берегів Південної Америки, а на початку січня 1816 p.—в Тихому океані.
16 квітня 1816 р. «Рюрик» підійшов до островів Паумоту (Туамоту), де Коцебу відкрив два безлюдні острови, які назвав іменами Румянцева і Спірідонова, а також групи коралових островів, яким дав назви Рюрика і Крузенштерна.
Людяне ставлення Коцебу і команди корабля до корінного населення тихоокеанських островів викликало любов і пошану з боку цього населення до російських мореплавців.
Далі Коцебу відкрив острови Суворова і Кутузова.
Карта кругосвітніх подорожей О.Є. Коцебу
Від Маршальських островів «Рюрик» взяв курс на Камчатку, куди прибув 19 червня. Відремонтувавши судно, Коцебу покинув 15 липня Петропавловськ на Камчатці і поплив до острова Св. Лаврентія, біля входу в Берінгову протоку. У Берінговій протоці Коцебу обслідував береги Азії та Америки.
На узбережжі Аляски він відкрив бухту, яку назвав ім’ям Шишмарьова (учасника експедиції), і острів біля входу у бухту, названий островом Саричева (на честь віце-адмірала Саричева).
Далі на північний схід Коцебу відкрив затоку, яку спершу вважав протокою, що сполучає Тихий і Атлантичний океани, тобто він гадав, що північно-західний прохід, нарешті, знайдено. Але через кілька днів плавання з’ясувалось, що це затока. Ця затока була названа ім’ям Коцебу.
19 серпня «Рюрик» повертає на південь. Щоб дати можливість команді відпочити перед важким плаванням у тропічних водах, Коцебу робить зупинку у бухті Сан-Франціско. 1 серпня «Рюрик» покинув бухту і, відвідавши Гавайські острови, підійшов до Маршальських островів. 1 січня 1817 р. було відкрито острів, названий островом Нового року, а також острів Румянцева. Коцебу визначив їх географічне положення, наніс на карту, ознайомився з життям корінного населення.
Крім того, тут, у групі островів Ратан, були ще відкриті острови Чичагова і Крузенштерна.
Після цього «Рюрик» знову повернувся на північ, спочатку на острів Унаяміка (Уналашка), а потім на острів Св. Лаврентія. Тут Коцебу теж познайомився з побутом місцевого населення.
Різке погіршання здоров’я Коцебу примусило його відмовитися від дальших розшуків північно-західного проходу і повернутися на батьківщину.
«Рюрик» пройшов біля Гавайських, Маршальських, Каролінських і Філіппінських островів, далі через Зондську протоку, Індійський океан, обігнув Африку і 3 серпня 1818 р. прибув у Петербург.
Коцебу вважав, що він не виконав поставленого перед ним завдання, бо не обійшов Аляски з півночі. Насправді ж ця подорож дала дуже багато наукового матеріалу. Коцебу вивчив частину берегів Аляски і Чукотського півострова, у Тихому океані описав багато невідомих на той час островів, зібрав цінний етнографічний матеріал.
Під час плавання постійно провадилися спостереження над температурою води на різних глибинах, над морськими течіями, над земним магнетизмом. Описувалися береги, визначалось їх точне географічне положення, виправлялися географічні карти.
В 1823 р. його було призначено командиром шлюпа «Предприятие», на якому він 9 серпня
1823 р. вирушив у третю кругосвітню морську подорож, маючи своїм завданням приставити харчові продукти і товари в Охотськ, на Камчатку та в російські володіння в Північній Америці. 7 січня 1824 р. «Предприятие» обігнуло м. Горн. В Тихому океані в групі островів Паумоту Коцебу відкрив острів, якому дав назву свого корабля; крім того, він описав острови Румянцева, Рюрика, Крузенштерна, відкриті у 1816 p., описав береги островів Самоа, точно визначив їх географічне положення, ознайомився з життям місцевого населення. 20 червня 1824 р. шлюп прибув до Петропавловська, залишив там вантаж і 22 серпня прибув у Ново-Архангельськ (Північна Америка).
Коцебу точно визначив географічне положення Ново-Архангельська та описав береги біля нього.
23 серпня 1825 р. шлюп вийшов з Ново-Архангельська з тим, щоб повернутись на батьківщину.
Цю подорож він описав у книзі «Путешествие вокруг света на военном шлюпе «Предприятие» (1828 p.).
Біля Філіппінських островів шлюп мав зупинку на ремонт перед останнім великим переходом. 22 січня 1826 р. він покинув острови і, майже не зупиняючись, поплив через Індійський та Атлантичний океани і 22 липня 1826 р. повернувся в Кронштадт.
Морська служба та далекі подорожі підірвали здоров’я О. 6. Коцебу.
В 1830 p., на 42 році життя, Коцебу за станом здоров’я вийшов у відставку. Проте життям флоту він не переставав цікавитися і довідувався про нього через листування зі своїм учителем і другом Крузенштерном.
З лютого 1846 р. Коцебу помер.
Коцебу не тільки визначив географічне положення та описав відвідані ним землі, а й висловив ряд наукових припущень. Наприклад, вивчаючи береги Азії і Америки у Берінговій протоці, він перший зробив припущення про їх спільне геологічне походження, про недавнє утворення протоки. Він наводив багато спільних рис у житті чукчів і ескімосів.
Коцебу перший зібрав відомості про материковий лід.
Нарешті, він перший, задовго до Дарвіна, описав будову коралових островів і життя коралів.
Як і інші російські мореплавці, Коцебу ставився людяно до населення островів і засуджував колоніальну політику європейських загарбників.
О. Є. Коцебу був прогресивною людиною: він стояв за рівноправність людей, незалежно від їх расової та релігійної приналежності.
Для нас, радянських людей, О. Є. Коцебу дорогий не тільки своїми науковими працями, а й своєю мужністю, відвагою та відданістю батьківщині.