(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Отто Євстафійович Коцебу

Отто Євстафійович Коцебу

Отто Євстафійович Коцебу народився 19 грудня 1788 р. у м. Ревелі (Таллін) у дворянській сім’ї. П’ятнадцяти­річним юнаком він закінчує кадетський кор­пус (у 1803 p.).

В цей час Крузенштерн готував першу росій­ську кругосвітню морську подорож. Коцебу було зараховано до складу команди корабля «Надежда». В цій подорожі виявив себе Коцебу як енергійний, сміливий морський офіцер.

Після повернення з подорожі Коцебу до 1814 р. командував невеликими кораблями у Балтійському та Білому морях.

В 1814 p., за рекомендацією Крузенштерна, О. Є. Коцебу запропонували підготуватися до кругосвітньої подорожі на кораблі «Рюрик». Ця подорож мала на меті описати береги Аляски, гирла її рік, ознайомитися з життям місцевого населення. Команду для корабля Коцебу підбирав сам з добровольців, яких було багато. Коцебу знав рішучість, енергій­ність і сміливість російських моряків і був упевнений в успішному виконанні такого важливого завдання.

30 липня 1815 р. невеликий бриг «Рюрик» під командуванням Коцебу вийшов з Кронштадта. Забравши в Плімуті (Англія) море­ходні інструменти, «Рюрик» пішов до Канар­ських островів, де зробив зупинку на острові Тенеріф. У грудні «Рюрик» був уже біля берегів Південної Америки, а на початку січня 1816 p.—в Тихому океані.

16 квітня 1816 р. «Рюрик» підійшов до островів Паумоту (Туамоту), де Коцебу від­крив два безлюдні острови, які назвав іменами Румянцева і Спірідонова, а також групи кора­лових островів, яким дав назви Рюрика і Крузенштерна.

Людяне ставлення Коцебу і команди корабля до корінного населення тихоокеанських остро­вів викликало любов і пошану з боку цього населення до російських мореплавців.

Далі Коцебу відкрив острови Суворова і Кутузова.

Карта кругосвітніх подорожей О.Є. Коцебу

Карта кругосвітніх подорожей О.Є. Коцебу

Від Маршальських островів «Рюрик» взяв курс на Камчатку, куди прибув 19 червня. Від­ремонтувавши судно, Коцебу покинув 15 лип­ня Петропавловськ на Камчатці і поплив до острова Св. Лаврентія, біля входу в Берінгову протоку. У Берінговій протоці Коцебу обслі­дував береги Азії та Америки.

На узбережжі Аляски він відкрив бухту, яку назвав ім’ям Шишмарьова (учасника експеди­ції), і острів біля входу у бухту, названий островом Саричева (на честь віце-адмірала Саричева).

Далі на північний схід Коцебу відкрив затоку, яку спершу вважав протокою, що сполучає Тихий і Атлантичний океани, тобто він гадав, що північно-західний прохід, нареш­ті, знайдено. Але через кілька днів плавання з’ясувалось, що це затока. Ця затока була на­звана ім’ям Коцебу.

19 серпня «Рюрик» повертає на південь. Щоб дати можливість команді відпочити перед важким плаванням у тропічних водах, Коцебу робить зупинку у бухті Сан-Франціско. 1 серп­ня «Рюрик» покинув бухту і, відвідавши Гавайські острови, підійшов до Маршаль­ських островів. 1 січня 1817 р. було відкрито острів, названий островом Нового року, а також острів Румянцева. Коцебу визначив їх гео­графічне положення, наніс на карту, ознайо­мився з життям корінного населення.

Крім того, тут, у групі островів Ратан, були ще відкриті острови Чичагова і Крузен­штерна.

Після цього «Рюрик» знову повернувся на північ, спочатку на острів Унаяміка (Уналашка), а потім на острів Св. Лаврентія. Тут Коцебу теж познайомився з побутом місцевого насе­лення.

Різке погіршання здоров’я Коцебу приму­сило його відмовитися від дальших розшуків північно-західного проходу і повернутися на батьківщину.

«Рюрик» пройшов біля Гавайських, Мар­шальських, Каролінських і Філіппінських островів, далі через Зондську протоку, Індій­ський океан, обігнув Африку і 3 серпня 1818 р. прибув у Петербург.

Коцебу вважав, що він не виконав постав­леного перед ним завдання, бо не обійшов Аляски з півночі. Насправді ж ця подорож дала дуже багато наукового матеріалу. Ко­цебу вивчив частину берегів Аляски і Чукот­ського півострова, у Тихому океані описав багато невідомих на той час островів, зібрав цінний етнографічний матеріал.

Під час плавання постійно провадилися спостереження над температурою води на різ­них глибинах, над морськими течіями, над земним магнетизмом. Описувалися береги, визначалось їх точне географічне положення, виправлялися географічні карти.

В 1823 р. його було призначено командиром шлюпа «Предприятие», на якому він 9 серпня

1823 р. вирушив у третю кругосвітню морську подорож, маючи своїм завданням приставити хар­чові продукти і товари в Охотськ, на Камчатку та в російські володіння в Північній Америці. 7 січня 1824 р. «Предприятие» обігнуло м. Горн. В Тихому океані в групі островів Паумоту Коцебу відкрив острів, якому дав назву свого корабля; крім того, він описав острови Ру­мянцева, Рюрика, Крузенштерна, відкриті у 1816 p., описав береги островів Самоа, точно ви­значив їх географічне положення, ознайомився з життям місцевого населення. 20 червня 1824 р. шлюп прибув до Петропавловська, залишив там вантаж і 22 серпня прибув у Ново-Архангельськ (Північна Америка).

Коцебу точно визначив географічне поло­ження Ново-Архангельська та описав береги біля нього.

23 серпня 1825 р. шлюп вийшов з Ново-Ар­хангельська з тим, щоб повернутись на бать­ківщину.

Цю подорож він описав у книзі «Путешествие вокруг света на военном шлюпе «Предприятие» (1828 p.).

Біля Філіппінських островів шлюп мав зу­пинку на ремонт перед останнім великим пере­ходом. 22 січня 1826 р. він покинув острови і, майже не зупиняючись, поплив через Індій­ський та Атлантичний океани і 22 липня 1826 р. повернувся в Кронштадт.

Морська служба та далекі подорожі піді­рвали здоров’я О. 6. Коцебу.

В 1830 p., на 42 році життя, Коцебу за ста­ном здоров’я вийшов у відставку. Проте жит­тям флоту він не переставав цікавитися і довідувався про нього через листування зі своїм учителем і другом Крузенштерном.

З лютого 1846 р. Коцебу помер.

Коцебу не тільки визначив географічне поло­ження та описав відвідані ним землі, а й ви­словив ряд наукових припущень. Наприклад, вивчаючи береги Азії і Америки у Берінговій протоці, він перший зробив припущення про їх спільне геологічне походження, про недавнє утворення протоки. Він наводив багато спіль­них рис у житті чукчів і ескімосів.

Коцебу перший зібрав відомості про матери­ковий лід.

Нарешті, він перший, задовго до Дарвіна, описав будову коралових островів і життя коралів.

Як і інші російські мореплавці, Коцебу ста­вився людяно до населення островів і засу­джував колоніальну політику європейських загарбників.

О. Є. Коцебу був прогресивною людиною: він стояв за рівноправність людей, незалежно від їх расової та релігійної приналежності.

Для нас, радянських людей, О. Є. Коцебу дорогий не тільки своїми науковими працями, а й своєю мужністю, відвагою та відданістю батьківщині.