(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Петро Кузьмич Козлов

Петро Кузьмич Козлов

Петро Кузьмич Козлов народився в м. Духовщино, Смоленської області 15 жовтня 1863 р. Ще в дитячі роки П. К. Козлов виявляв великий інтерес до подорожей. Батько його, батракуючи у багатого скотопромисловця, що­року переганяв табуни рогатої худоби з України до центральних областей і не раз брав з собою сина. Ці походи справили на молодого Козлова велике враження, і він почав мріяти про подо­рожі.

Через матеріальні умови Козлову довелося вчитися тільки в початковій школі. Але він не переставав мріяти про продовження навчання. Він дуже захоплювався читанням, особливо оповіданнями про подорожі і з жадобою пере­читував статті про подорожі великого росій­ського мандрівника Пржевальського, який у той час уже мав світову славу.

Коли Пржевальський приїхав у справах до Смоленської губернії, Козлов познайомився з великим мандрівником і висловив свої мрії про далекі подорожі. Пржевальський відразу побачив у Козлові майбутнього ман­дрівника.

У січні 1883 р. П. К. Козлов успішно склав іспити за курс реального училища і вступив на військову службу.

Через три місяці II. К. Козлова було зарахо­вано до складу четвертої експедиції М. М. Пржевальського. У жовтні 1883 р. експедиція виру­шила в дорогу. Вона пройшла велику пустиню Гобі і, переваливши через гірські хребти, спустилася в долину р. Тетунг (ліва притока Хуанхе).

Далі експедиція попрямувала у північно-східний Тібет, де протягом літа досліджувала райони в басейнах рік Хуанхе і Янцзицзяну.

Після повернення з експедиції Козлов вчить­ся у військовій школі і закінчує її в 1887 р.

У 1888 р. Пржевальський разом з Козловим і Роборовським вирушив у свою п’яту подорож до Центральної Азії. Але в дорозі Пржеваль­ський передчасно помер, і експедиція була перервана.

Смерть учителя і друга глибоко вразила Козлова, як і всіх учасників експедиції.

«Сльози, гіркі сльози душили кожного з нас… Мені здавалося, що таке горе пережити не можна…», писав Козлов.

У 1889 — 1890 pp. Козлов здійснює свою другу подорож до Центральної Азії під керів­ництвом М. В. Пєвцова. Ця експедиція до­сліджувала північну частину Тібету, східний Туркестан і Джунгарію. Козлов займався до­слідженням тваринного світу. Повертаючись назад, він здійснив самостійно дві експеди­ції: дослідив річку Конче-Дар’ю, ліву притоку Таріму, і північний берег озера Баграш-Куль.

Ці дослідження Козлова були надруковані окремими розділами у працях Тібетської експе­диції 1889—1890 pp.

За самостійні дослідження під час цієї експе­диції П. К. Козлов одержав високу і дорогу для нього нагороду—медаль ім. Пржеваль­ського.

Карта подорожей П.К. Козлова

Карта подорожей П.К. Козлова

У 1893—1895 pp. Козлов бере участь в експе­диції Роборовського. Коли вони повертались назад, Роборовський захворів, і керівником експедиції став Козлов. Зібрані ним цінні на­укові матеріали під час цієї експедиції були надруковані окремими томами.

Навесні 1899 р. П. К. Козлов вирушив у свою першу самостійну експедицію у схід-ниіі Тібет.

Експедиція спочатку дослідила Монголь­ський Алтай, далі пройшла пустиню Гобі і влітку 1900 р. досягла витоків р. Меконгу. Тут Козлов відкрив вододільний хребет між басейнами Меконгу і Голубої, якому дав назву «Російського Географічного товариства». Крім того, Козлов докладно дослідив геологічну будову цього району, зібрав велику колекцію гірських порід, описав життя і побут місцевого населення. За цю експедицію Гео­графічне товариство нагородило Козлова Костянтинівською золотою медаллю.

Подорож дала Козлову світову славу; він став одним з найвідоміших мандрівників-дослідників Центральної Азії. Цілий ряд геогра­фічних товариств, вітчизняних і зарубіжних, обрали його своїм почесним членом.

Під час другої експедиції (1907—1909) в Мон­голію і північно-східний Тібет Козлов зна­йшов руїни стародавнього мертвого міста Хара-Хото, засипаного 700 років тому пісками. Тут же Козлов виявив цінну бібліотеку, що мала дві тисячі книжок і добре збереглася в умовах пустинного клімату. Далі експедиція пройшла через пустиню Ала-Шань, перевалила хребет Нань-Шань, спустилася в долину р.Тетунг і, нарешті, досягла озера Куку-Нор і малові­домої території Алідо в районі середньої те­чії Хуанхе. Експедиція зібрала цінні наукові матеріали (експонати рослин і тварин, серед яких було багато нових видів і навіть ро­дів).

Перед першою світовою війною Козлов під­готував нову експедицію до Центральної Азії, але експедиція не відбулася через те, що поча­лася війна.

Після Великої Жовтневої соціалістичної рево­люції наукова діяльність Козлова розгорну­лася ще ширше.

У 1920 р. вийшла його книга «Тибет и Далай-лама», в 1923 р. вперше була опублікована його класична праця — опис подорожі 1907— 1909 pp.

Кінцевою метою шостої подорожі Козлова (1923—1926 pp.) було досягнути центра Тібе­ту — міста Лхаси. Він уже одержав дозвіл від далай-лами на в’їзд до забороненого для європейців міста, але через втручання Англії Козлову не вдалося досягти своєї мети.

Під час цієї експедиції П. К. Козлов зна­йшов у горах Контой кургани, вік яких за зна­йденими в них предметами (речі домашнього вжитку) було визначено в 2000 років.

Експедиція провела маршрутно-окомірне зні­мання 3500 км шляху від Улан-Батора (кол. Урга) до мертвого міста Хара-Хото. Крім того, здійснені були природничо-історичні та археологічні дослідження району.

У Монгольському Алтаї, на висоті 3000 мет­рів над рівнем моря, було знайдено старо­винний мавзолей хана, в горах Хайгай — руї­ни стародавнього китайського міста Шюн-Уй­чжен.

Експедиція зібрала великі колекції рослин, птахів, гірських порід, провела метеороло­гічні спостереження.

Відкритий експедицією у верхів’ях Орхону водоспад (єдиний у Монголії) було названо «во­доспадом експедиції Козлова».

Помер Козлов 26 вересня 1935 р.

В історії географічної науки ім’я П. К. Коз­лова, продовжувача справи Пржевальського, стоїть поряд з ім’ям його вчителя Пржеваль­ського.