Петро Кузьмич Козлов
(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)
Петро Кузьмич Козлов
Петро Кузьмич Козлов народився в м. Духовщино, Смоленської області 15 жовтня 1863 р. Ще в дитячі роки П. К. Козлов виявляв великий інтерес до подорожей. Батько його, батракуючи у багатого скотопромисловця, щороку переганяв табуни рогатої худоби з України до центральних областей і не раз брав з собою сина. Ці походи справили на молодого Козлова велике враження, і він почав мріяти про подорожі.
Через матеріальні умови Козлову довелося вчитися тільки в початковій школі. Але він не переставав мріяти про продовження навчання. Він дуже захоплювався читанням, особливо оповіданнями про подорожі і з жадобою перечитував статті про подорожі великого російського мандрівника Пржевальського, який у той час уже мав світову славу.
Коли Пржевальський приїхав у справах до Смоленської губернії, Козлов познайомився з великим мандрівником і висловив свої мрії про далекі подорожі. Пржевальський відразу побачив у Козлові майбутнього мандрівника.
У січні 1883 р. П. К. Козлов успішно склав іспити за курс реального училища і вступив на військову службу.
Через три місяці II. К. Козлова було зараховано до складу четвертої експедиції М. М. Пржевальського. У жовтні 1883 р. експедиція вирушила в дорогу. Вона пройшла велику пустиню Гобі і, переваливши через гірські хребти, спустилася в долину р. Тетунг (ліва притока Хуанхе).
Далі експедиція попрямувала у північно-східний Тібет, де протягом літа досліджувала райони в басейнах рік Хуанхе і Янцзицзяну.
Після повернення з експедиції Козлов вчиться у військовій школі і закінчує її в 1887 р.
У 1888 р. Пржевальський разом з Козловим і Роборовським вирушив у свою п’яту подорож до Центральної Азії. Але в дорозі Пржевальський передчасно помер, і експедиція була перервана.
Смерть учителя і друга глибоко вразила Козлова, як і всіх учасників експедиції.
«Сльози, гіркі сльози душили кожного з нас… Мені здавалося, що таке горе пережити не можна…», писав Козлов.
У 1889 — 1890 pp. Козлов здійснює свою другу подорож до Центральної Азії під керівництвом М. В. Пєвцова. Ця експедиція досліджувала північну частину Тібету, східний Туркестан і Джунгарію. Козлов займався дослідженням тваринного світу. Повертаючись назад, він здійснив самостійно дві експедиції: дослідив річку Конче-Дар’ю, ліву притоку Таріму, і північний берег озера Баграш-Куль.
Ці дослідження Козлова були надруковані окремими розділами у працях Тібетської експедиції 1889—1890 pp.
За самостійні дослідження під час цієї експедиції П. К. Козлов одержав високу і дорогу для нього нагороду—медаль ім. Пржевальського.
Карта подорожей П.К. Козлова
У 1893—1895 pp. Козлов бере участь в експедиції Роборовського. Коли вони повертались назад, Роборовський захворів, і керівником експедиції став Козлов. Зібрані ним цінні наукові матеріали під час цієї експедиції були надруковані окремими томами.
Навесні 1899 р. П. К. Козлов вирушив у свою першу самостійну експедицію у схід-ниіі Тібет.
Експедиція спочатку дослідила Монгольський Алтай, далі пройшла пустиню Гобі і влітку 1900 р. досягла витоків р. Меконгу. Тут Козлов відкрив вододільний хребет між басейнами Меконгу і Голубої, якому дав назву «Російського Географічного товариства». Крім того, Козлов докладно дослідив геологічну будову цього району, зібрав велику колекцію гірських порід, описав життя і побут місцевого населення. За цю експедицію Географічне товариство нагородило Козлова Костянтинівською золотою медаллю.
Подорож дала Козлову світову славу; він став одним з найвідоміших мандрівників-дослідників Центральної Азії. Цілий ряд географічних товариств, вітчизняних і зарубіжних, обрали його своїм почесним членом.
Під час другої експедиції (1907—1909) в Монголію і північно-східний Тібет Козлов знайшов руїни стародавнього мертвого міста Хара-Хото, засипаного 700 років тому пісками. Тут же Козлов виявив цінну бібліотеку, що мала дві тисячі книжок і добре збереглася в умовах пустинного клімату. Далі експедиція пройшла через пустиню Ала-Шань, перевалила хребет Нань-Шань, спустилася в долину р.Тетунг і, нарешті, досягла озера Куку-Нор і маловідомої території Алідо в районі середньої течії Хуанхе. Експедиція зібрала цінні наукові матеріали (експонати рослин і тварин, серед яких було багато нових видів і навіть родів).
Перед першою світовою війною Козлов підготував нову експедицію до Центральної Азії, але експедиція не відбулася через те, що почалася війна.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції наукова діяльність Козлова розгорнулася ще ширше.
У 1920 р. вийшла його книга «Тибет и Далай-лама», в 1923 р. вперше була опублікована його класична праця — опис подорожі 1907— 1909 pp.
Кінцевою метою шостої подорожі Козлова (1923—1926 pp.) було досягнути центра Тібету — міста Лхаси. Він уже одержав дозвіл від далай-лами на в’їзд до забороненого для європейців міста, але через втручання Англії Козлову не вдалося досягти своєї мети.
Під час цієї експедиції П. К. Козлов знайшов у горах Контой кургани, вік яких за знайденими в них предметами (речі домашнього вжитку) було визначено в 2000 років.
Експедиція провела маршрутно-окомірне знімання 3500 км шляху від Улан-Батора (кол. Урга) до мертвого міста Хара-Хото. Крім того, здійснені були природничо-історичні та археологічні дослідження району.
У Монгольському Алтаї, на висоті 3000 метрів над рівнем моря, було знайдено старовинний мавзолей хана, в горах Хайгай — руїни стародавнього китайського міста Шюн-Уйчжен.
Експедиція зібрала великі колекції рослин, птахів, гірських порід, провела метеорологічні спостереження.
Відкритий експедицією у верхів’ях Орхону водоспад (єдиний у Монголії) було названо «водоспадом експедиції Козлова».
Помер Козлов 26 вересня 1935 р.
В історії географічної науки ім’я П. К. Козлова, продовжувача справи Пржевальського, стоїть поряд з ім’ям його вчителя Пржевальського.