Семен Іванович Дежньов
(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)
Семен Іванович Дежньов
Серед найвидатніших географічних відкриттів XVII ст. слід відзначити відкриття російського землепроходця Семена Івановича Дежнєва.
Народився Семен Іванович Дежнев у стародавньому російському місті Великий Устюг. З цього ж міста походять і інші видатні російські мандрівники: Василь Поярков, Михайло Стадухін, брофей Хабаров, Володимир Атласов.
Рік народження С. І. Дежнєва точно не встановлено, хоч гадають, що він народився близько 1605 р. Батьки його належали до незаможного населення Великого Устюга. Великі злидні і тяжкі умови примусили С. І. Дежнєва кинути рідне місто і поїхати на службу в далекий Сибір. В 1638 р. після недовгого перебування в Тобольську і Єнісейську, під час якого С. І. Дежнєв брав участь у походах єнісейських козаків по освоєнню «нових земель», він переїздить до Якутська. Під час перебування в Якутську С. І. Дежнєв займався розвідуванням нових невідомих земель. В його обов’язки входило також збирання натуральної данини («ясак») з місцевого населення.
Служба була зв’язана з великими труднощами: доводилось терпіти холод, голод та численні напади. За роки своєї служби С. І. Дежнєв був 9 раз тяжко поранений.
Карта подорожі С. Дежнєва
В 1640 p. G. І. Дежнєв розгромив озброєний загін якутів, який грабував місцеве населення по р. Амзі. В 1642 р. С. І. Дежнєв у складі загону отамана Михайлова вирушив на р. Омолон. Тут було збудовано кочу (невелике плоскодонне судно), на якій в 1643 р. загін вирушив униз по річці Омолон. С. І. Дежнєв три роки перебував на р. Колимі, збираючи ясак та розвідуючи морський шлях на Анадир, де можна було добути цінний «риб’ячий зуб» (моржові ікла), а також знайти золото.
В 1646 р. в Нижнєколимську було організовано Товариство по дослідженню і використанню багатств Анадирського краю. На чолі цього Товариства стояли С. І. Дежнєв, Федот Алексєєв та Герасим Анкудінов.
20 червня 1648 р. експедиція в складі 90 козаків під керівництвом G. Дежнєва, Ф. Алексєєва і Г. Анкудінова на 6 кочах вирушила морем з гирла Колими на Анадир.
Експедиція мала завдання збирати податок і відшукувати нових неясачних людей.
На початку походу три кочі безслідно зникли. Далі льодові умови для плавання були сприятливі, і через три місяці (у вересні 1648 р.) експедиція досягла крайньої східної точки Азії в протоці, що відокремлює два величезних материки. Це був високий і грізний Великий Кам’яний ніс, що круто обривався до моря.
Близько місяця пробув С. І. Дежнєв з козаками в районі Великого Кам’яного носа, ознайомився з сусідніми островами Діоміда та їх населенням.
В жовтні сильна буря занесла кочі далеко на південь від гирла р. Анадир і викинула їх на берег.
В надзвичайно тяжких зимових умовах, терплячи великі труднощі, загін відважних козаків з 12 чоловік на чолі з С. І. Дежнєвим дістався до р. Анадир. Пізніше в середній течії ріки було збудовано селище Анадирський острог. Тут С. І. Дежнєв пробув 13 років, досліджуючи нові землі та збираючи ясак з місцевого населення на користь «государевой казнн».
В 1662 p. C. І. Дежнєв повертається в Якутськ, де одержує важке і небезпечне завдання: приставити в Москву «государеву казну», що складалася з моржових іклів та цінного хутра, переважно соболиного.
В 1664—1665 pp., перебуваючи в Москві, С. І. Дежнєв написав царю доповідну записку про свої подорожі.
Одержавши призначення отамана, Дежнєв повертається в Якутськ, де служить п’ять років. В 1672 р. він знову доставляє в Москву «государеву казну» (соболині хутра). З цього часу будь-яких відомостей про його життя не збереглося.
Про смерть відважного морехідця було виявлено в 1890 р. короткий запис у книгах Якутського острога, знайдених в архівах Сибірського приказа: «Семен Дежнєв во 181 (1675) года на Москве умре, а оклад его в ныбылых».
Головна заслуга G. І. Дежнєва полягає в тому, що він, обігнувши північно-східну кінцевість Азії, відкрив та описав морський прохід з Північного Льодовитого океану в Тихий. С. І. Дежнєв відкрив також гирло і річку Анадир.
За тридцять років свого перебування на північному сході Азії Дежнєв в тяжких умовах пройшов великі простори цієї частини материка.
До опису своїх подорожей Дежнєв, як і інші землепрохідці, додав складені ним карти. Ці карти, багато з яких не дійшло до нас, мали велике практичне й наукове значення, незважаючи на те, що вони були без градусної сітки.
Після подорожей Дежнєва на російських картах на схід від Сибіру почали показувати море.
На підставі цих карт було виправлено й іноземні карти (1687 і 1706 pp.).
Матеріали С. І. Дежнєва широко використали експедиції до берегів Америки І. Федорова та М. Гвоздьова (1732 р.) і Берінга та Чирікова (1741 p.). Експедиція Берінга остаточно встановила, що між Азією і Америкою існує протока.
З нагоди 250-річчя з дня відкриття Дежнєвим крайньої східної точки Азії в 1898 р. на пропозицію Російського Географічного товариства була прийнята ухвала: «Мне Восточннй именовать впредь мысом Дежнєва». З того часу на всіх географічних картах світу мис, що лежить на 66°3′ пн. ш. і 169°44′ сх. д., позначається «мис Дежнєва» за ім’ям російського землепрохідця, який відкрив і описав його.
С. І. Дежнєв збагатив світову науку важливим географічним відкриттям, поклав початок освоєнню Північного морського шляху, який повністю прокладений людьми великої Сталінської епохи.