(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Василь Михайлович Головнін

Василь Михайлович Головнін

Серед безсмертних, незабутніх російських географів-дослідників та мандрівників видатне місце посідає Василь Михайло­вич Головній.

Він був невтомним дослідником Тихого океа­ну, його ім’ям названо затоку і протоку у східній частині Берингового моря, протоку між остро­вами Райкоке і Матуа в групі Курильських островів, мис у Північній Америці і гору на Новій Землі, яка лежить на північ від протоки Маточкін шар.

В. М. Головній був сином збіднілого рязан­ського поміщика. На дев’ятому році свого життя В. Головній залишився круглим сиро­тою. У 12 років родичі віддали його вчитися до Морського корпусу (в Кронштадті).

У Морському корпусі він весь віддався на­вчанню, успішно засвоюючи всі науки, що ви­кладались у корпусі, і поглиблюючи свої знання читанням вітчизняної та іноземної літератури.

В 1790 р. В. М. Головніну було присвоєно звання гардемарина і відряджено до флоту. В ті часи (1788—1790) Росія воювала із Шве­цією, і молодий гардемарин брав участь у трьох боях російського флоту із шведським флотом. За мужність, хоробрість і відвагу, яку виявив у цих боях чотирнадцятирічний В. М. Голов­нін, його було нагороджено золотою медаллю.

Через 2 роки Василь Михайлович мав закін­чити навчання у Морському корпусі, але оскіль­ки йому ще не було 17 років, його залишили в корпусі ще на один рік. Цей рік Головнін використав для удосконалення своїх знань. Він з жадобою читав літературу про морські походи та бої, про великі географічні відкриття, про мандрівки до далеких країн. Бажання подорожувати, побувати в полярних країнах, борознити безмежні простори Тихого океану, де є багато невідомих островів, дедалі більше захоплювало молодого Головніна.

Після закінчення в 1793 р. Морського кор­пусу Головнін почав служити у флоті.

Карта подорожей В.М. Головніна

Карта подорожей В.М. Головніна

В 1799 р. Василь Михайлович Головнін відправляється на кораблі «Елизавета» до Англії, виконуючи обов’язки флаг-офіцера та перекладача головнокомандуючого російської допоміжної ескадри віце-адмірала Макарова.

В. М. Головнін брав участь у висадці англо-російського десанту в Голландії, і за хоробрість та мужність у боях йому було присвоєно звання лейтенанта.

В 1802—1806 pp. В. М. Головнін, разом з інши­ми найбільш підготовленими російськими офі­церами, служив волонтером в англійському флоті.

Тут він підвищив свою теоретичну підго­товку, побував у різних частинах світу і взяв участь у морських боях англійців з францу­зами.

Після повернення до Петербурга в серпні 1806 р. В. М. Головнін склав «Воєнно-морські сигнали для денного та нічного часу», якими протягом 24 років користувалися моряки росій­ського флоту.

Незабаром Головніна було призначено коман­диром шлюпа «Диана», який відправлявся у кругосвітнє плавання з метою географічних відкриттів і дослідження північної частини Тихого океану, а також для перевезення ван­тажів до Охотська.

25 липня 1807 р. шлюп «Диана» вийшов з Кронштадта. 25 квітня 1808 року шлюп разом з усією командою був затриманий анг­лійським військовим флотом у бухті Саймос біля м. Доброї Надії, бо Росія в той час за Тільзітським миром брала участь в конти­нентальній блокаді Англії. За час полону в Кейптауні було витрачено майже всі кошти, відпущені на подорож. Надії на швидке звіль­нення не було. Тому, скориставшись попутним вітром, 16 травня 1809 р. Головнін непо­мітно вивів «Диану» у відкрите море. З вели­кими труднощами шлюп доплив до Петро­павловська на Камчатці, де зупинився на зимівлю. На початку травня 1811 р. шлюп «Диана» вийшов з Петропавловська до Курильських островів.

Уперше Курильські острови були досліджені під час російської кругосвітньої морської подорожі (1803—1806 pp.) Крузенштерна, який описав і точно наніс на карту 12 північних Курільських островів.

Головнін розпочав досліджувати й описувати Курильські острови з о. Рошауа: він відкрив тут протоку і наніс її на карту під назвою протоки Диана.

«Диана» повільно обходила кожний з пів­денних Курильських островів. Офіцери й ма­троси часто спускалися в море на шлюпках, вимірювали його глибину біля берегів і виса­джувалися на острови.

За один місяць В. М. Головнін описав остро­ви, які лежать на південь від протоки Надія до острова Уруп. Він вніс поправки у складені раніше карти і виявив, що назви окремих островів переплутані.

Після того як було описано острови Уруп, Інтуруп і Шікотан, шлюп «Диана» підійшов (4 липня 1811 р.) до острова Кунашір, на якому вже був японський гарнізон.

Головнін сподівався дістати в японців хар­чові продукти і запастися прісною водою. Він висадився на берег з кількома офіцерами й матросами, але японці по-зрадницькому напа­ли на них і взяли їх у полон. Гарнізон японців на острові був дуже великий і мав укріплення, тому команда шлюпа не могла визволити поло­нених.

Японці відвезли їх на м. Матстмай. В. М. Го­ловнін організував втечу всіх своїх товари­шів, але невдало: всі були піймані і знову ув’язнені.

Тільки 1 жовтня 1813 р. після тривалих пере­говорів між японськими і російськими офі­церами, що лишилися на шлюпі, вдалося ви­зволити полонених.

В. М. Головнін у своїх «Записках» про японський полон згодом описав державний лад Японії, її закони, населення та військові сили, а також географічне положення, клі­мат та інші природні умови країни.

В. М. Головнін один з перших російських мореплавців вичерпно описав цю маловідому країну. «Записки» В. М. Головніна мали дуже велике значення і заслуговують уваги й тепер.

Протоку, де було полонено Головніна та його товаришів, назвали протокою Зради.

Повертаючись з японського полону, В. М. Головнін проїхав, а частково і пройшов пішки близько 8 тис. кілометрів (з Охотська через весь Сибір). 22 липня 1814 р. він прибув до Петербурга.

Близько трьох років обробляв В. М. Голов­нін матеріали експедиції.

В 1816 р. його було обрано почесним членом Державного російського адміралтейського де­партаменту.

Кругосвітня подорож Крузенштерна та Лисянського (1803—1806 pp.), а також подорож Головніна показали, що перевозити вантажі з Європейської частини Росії до Охотська, Петропавловська та до російських північноаме­риканських володінь морським шляхом далеко вигідніше, ніж сушею через Сибір.

В 1817 р. Головніну було запропоновано очо­лити нову кругосвітню експедицію, яка повинна була перевезти державні вантажі до Охотська й Петропавловська, з’ясувати діяльність ро­сійсько-американських товариств, описати пів­нічно-західні береги Америки та деякі острови, географічне положення яких на той час було неясним.

Для цієї експедиції в лютому 1817 р. було побудовано шлюп «Камчатка».

26 серпня 1817 р. шлюп «Камчатка» знявся з якоря. До складу його команди входили Ф. П. Літке, пізніше видатний дослідник і президент Російської Академії наук, і міч­ман Врангель, ім’ям якого названо острів, що лежить між Східно-Сибірським та Чукот­ським морями.

В. М. Головнін порівняно швидко приставив вантажі на Камчатку, виконав багато різних доручень по вивченню шляху і відплив назад до Петербурга. Під час цієї подорожі В. М. Головнін визначив координати Командорських островів, деяких з групи Алеутських островів, склав карту Чіанітської затоки біля о. Кадьяк, поповнив опис Сітхинської затоки, яку раніше описав Лисянський. Повернувшись до Петер­бурга в 1819 p., Головнін обробляє описи своєї подорожі на шлюпі «Камчатка». Особливу цінність становили складені ним таблиці на­пряму та швидкості течій і змін компаса майже на всьому шляху шлюпа «Камчатка».

У своїх працях В. М. Головнін подав дуже цінні відомості про умови входу й виходу до ряду портів та гаваней, наприклад, Ріо-де-Жанейро, Кальяно, Гонолулу, Сітха та ін. Він подав точні відомості про припливи й від­пливи, про глибину моря в найбільш небез­печних для плавання місцях та чимало інших порад для мореплавців.

В. М. Головнін написав п’ять великих томів своїх праць, які складаються з оповідань про кругосвітні подорожі на шлюпах «Диана» і «Камчатка».

За всі ці визначні праці В. М. Головніна було обрано членом-кореспондентом Російської Академії наук, дійсним членом вільного Еко­номічного товариства, товариства любителів російської словесності та мистецтв.

В. М. Головнін був палким патріотом своєї батьківщини. Він належав до передових людей того часу: поділяв погляди декабристів, висту­пав проти свавілля гнобителів.

В. М. Головніна дуже високо цінять не тільки як мореплавця і географа, а й як письменника-прозаїка. Мова В. М. Головніна проста, ясна. Його оповідання про подорожі і тепер читають­ся з великим захопленням.

В. М. Головнін був видатним моряком Росії, великим теоретиком морської справи.

Життя В. М. Головніна обірвалося рано. 30 червня 1831 р. він помер від холери, епі­демія якої тоді лютувала в Петербурзі.