Василь Михайлович Головнін
(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)
Василь Михайлович Головнін
Серед безсмертних, незабутніх російських географів-дослідників та мандрівників видатне місце посідає Василь Михайлович Головній.
Він був невтомним дослідником Тихого океану, його ім’ям названо затоку і протоку у східній частині Берингового моря, протоку між островами Райкоке і Матуа в групі Курильських островів, мис у Північній Америці і гору на Новій Землі, яка лежить на північ від протоки Маточкін шар.
В. М. Головній був сином збіднілого рязанського поміщика. На дев’ятому році свого життя В. Головній залишився круглим сиротою. У 12 років родичі віддали його вчитися до Морського корпусу (в Кронштадті).
У Морському корпусі він весь віддався навчанню, успішно засвоюючи всі науки, що викладались у корпусі, і поглиблюючи свої знання читанням вітчизняної та іноземної літератури.
В 1790 р. В. М. Головніну було присвоєно звання гардемарина і відряджено до флоту. В ті часи (1788—1790) Росія воювала із Швецією, і молодий гардемарин брав участь у трьох боях російського флоту із шведським флотом. За мужність, хоробрість і відвагу, яку виявив у цих боях чотирнадцятирічний В. М. Головнін, його було нагороджено золотою медаллю.
Через 2 роки Василь Михайлович мав закінчити навчання у Морському корпусі, але оскільки йому ще не було 17 років, його залишили в корпусі ще на один рік. Цей рік Головнін використав для удосконалення своїх знань. Він з жадобою читав літературу про морські походи та бої, про великі географічні відкриття, про мандрівки до далеких країн. Бажання подорожувати, побувати в полярних країнах, борознити безмежні простори Тихого океану, де є багато невідомих островів, дедалі більше захоплювало молодого Головніна.
Після закінчення в 1793 р. Морського корпусу Головнін почав служити у флоті.
Карта подорожей В.М. Головніна
В 1799 р. Василь Михайлович Головнін відправляється на кораблі «Елизавета» до Англії, виконуючи обов’язки флаг-офіцера та перекладача головнокомандуючого російської допоміжної ескадри віце-адмірала Макарова.
В. М. Головнін брав участь у висадці англо-російського десанту в Голландії, і за хоробрість та мужність у боях йому було присвоєно звання лейтенанта.
В 1802—1806 pp. В. М. Головнін, разом з іншими найбільш підготовленими російськими офіцерами, служив волонтером в англійському флоті.
Тут він підвищив свою теоретичну підготовку, побував у різних частинах світу і взяв участь у морських боях англійців з французами.
Після повернення до Петербурга в серпні 1806 р. В. М. Головнін склав «Воєнно-морські сигнали для денного та нічного часу», якими протягом 24 років користувалися моряки російського флоту.
Незабаром Головніна було призначено командиром шлюпа «Диана», який відправлявся у кругосвітнє плавання з метою географічних відкриттів і дослідження північної частини Тихого океану, а також для перевезення вантажів до Охотська.
25 липня 1807 р. шлюп «Диана» вийшов з Кронштадта. 25 квітня 1808 року шлюп разом з усією командою був затриманий англійським військовим флотом у бухті Саймос біля м. Доброї Надії, бо Росія в той час за Тільзітським миром брала участь в континентальній блокаді Англії. За час полону в Кейптауні було витрачено майже всі кошти, відпущені на подорож. Надії на швидке звільнення не було. Тому, скориставшись попутним вітром, 16 травня 1809 р. Головнін непомітно вивів «Диану» у відкрите море. З великими труднощами шлюп доплив до Петропавловська на Камчатці, де зупинився на зимівлю. На початку травня 1811 р. шлюп «Диана» вийшов з Петропавловська до Курильських островів.
Уперше Курильські острови були досліджені під час російської кругосвітньої морської подорожі (1803—1806 pp.) Крузенштерна, який описав і точно наніс на карту 12 північних Курільських островів.
Головнін розпочав досліджувати й описувати Курильські острови з о. Рошауа: він відкрив тут протоку і наніс її на карту під назвою протоки Диана.
«Диана» повільно обходила кожний з південних Курильських островів. Офіцери й матроси часто спускалися в море на шлюпках, вимірювали його глибину біля берегів і висаджувалися на острови.
За один місяць В. М. Головнін описав острови, які лежать на південь від протоки Надія до острова Уруп. Він вніс поправки у складені раніше карти і виявив, що назви окремих островів переплутані.
Після того як було описано острови Уруп, Інтуруп і Шікотан, шлюп «Диана» підійшов (4 липня 1811 р.) до острова Кунашір, на якому вже був японський гарнізон.
Головнін сподівався дістати в японців харчові продукти і запастися прісною водою. Він висадився на берег з кількома офіцерами й матросами, але японці по-зрадницькому напали на них і взяли їх у полон. Гарнізон японців на острові був дуже великий і мав укріплення, тому команда шлюпа не могла визволити полонених.
Японці відвезли їх на м. Матстмай. В. М. Головнін організував втечу всіх своїх товаришів, але невдало: всі були піймані і знову ув’язнені.
Тільки 1 жовтня 1813 р. після тривалих переговорів між японськими і російськими офіцерами, що лишилися на шлюпі, вдалося визволити полонених.
В. М. Головнін у своїх «Записках» про японський полон згодом описав державний лад Японії, її закони, населення та військові сили, а також географічне положення, клімат та інші природні умови країни.
В. М. Головнін один з перших російських мореплавців вичерпно описав цю маловідому країну. «Записки» В. М. Головніна мали дуже велике значення і заслуговують уваги й тепер.
Протоку, де було полонено Головніна та його товаришів, назвали протокою Зради.
Повертаючись з японського полону, В. М. Головнін проїхав, а частково і пройшов пішки близько 8 тис. кілометрів (з Охотська через весь Сибір). 22 липня 1814 р. він прибув до Петербурга.
Близько трьох років обробляв В. М. Головнін матеріали експедиції.
В 1816 р. його було обрано почесним членом Державного російського адміралтейського департаменту.
Кругосвітня подорож Крузенштерна та Лисянського (1803—1806 pp.), а також подорож Головніна показали, що перевозити вантажі з Європейської частини Росії до Охотська, Петропавловська та до російських північноамериканських володінь морським шляхом далеко вигідніше, ніж сушею через Сибір.
В 1817 р. Головніну було запропоновано очолити нову кругосвітню експедицію, яка повинна була перевезти державні вантажі до Охотська й Петропавловська, з’ясувати діяльність російсько-американських товариств, описати північно-західні береги Америки та деякі острови, географічне положення яких на той час було неясним.
Для цієї експедиції в лютому 1817 р. було побудовано шлюп «Камчатка».
26 серпня 1817 р. шлюп «Камчатка» знявся з якоря. До складу його команди входили Ф. П. Літке, пізніше видатний дослідник і президент Російської Академії наук, і мічман Врангель, ім’ям якого названо острів, що лежить між Східно-Сибірським та Чукотським морями.
В. М. Головнін порівняно швидко приставив вантажі на Камчатку, виконав багато різних доручень по вивченню шляху і відплив назад до Петербурга. Під час цієї подорожі В. М. Головнін визначив координати Командорських островів, деяких з групи Алеутських островів, склав карту Чіанітської затоки біля о. Кадьяк, поповнив опис Сітхинської затоки, яку раніше описав Лисянський. Повернувшись до Петербурга в 1819 p., Головнін обробляє описи своєї подорожі на шлюпі «Камчатка». Особливу цінність становили складені ним таблиці напряму та швидкості течій і змін компаса майже на всьому шляху шлюпа «Камчатка».
У своїх працях В. М. Головнін подав дуже цінні відомості про умови входу й виходу до ряду портів та гаваней, наприклад, Ріо-де-Жанейро, Кальяно, Гонолулу, Сітха та ін. Він подав точні відомості про припливи й відпливи, про глибину моря в найбільш небезпечних для плавання місцях та чимало інших порад для мореплавців.
В. М. Головнін написав п’ять великих томів своїх праць, які складаються з оповідань про кругосвітні подорожі на шлюпах «Диана» і «Камчатка».
За всі ці визначні праці В. М. Головніна було обрано членом-кореспондентом Російської Академії наук, дійсним членом вільного Економічного товариства, товариства любителів російської словесності та мистецтв.
В. М. Головнін був палким патріотом своєї батьківщини. Він належав до передових людей того часу: поділяв погляди декабристів, виступав проти свавілля гнобителів.
В. М. Головніна дуже високо цінять не тільки як мореплавця і географа, а й як письменника-прозаїка. Мова В. М. Головніна проста, ясна. Його оповідання про подорожі і тепер читаються з великим захопленням.
В. М. Головнін був видатним моряком Росії, великим теоретиком морської справи.
Життя В. М. Головніна обірвалося рано. 30 червня 1831 р. він помер від холери, епідемія якої тоді лютувала в Петербурзі.