(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

007

Довгий час про Сибір європейці нічого не знали. Він був для них невідомою, таємничою країною. Але ось у XII ст. заповзятливі новгородці перевалили через «Камень», як тоді називали Урал, і про­никли в басейн Обі. В кінці XVI ст. козацький отаман Єрмак завоював Сибірське ханство, розташоване вздовж середньої течії Обі та Іртиша. Звідси російські козаки почали енер­гійно просуватися на схід, «встречь солнца». Вони збирали з місцевого населення у «госу­дареву казну » данину — ясак — соболиним та іншим хутром. Слідом за козаками йшли промисловці, які самі полювали на соболя. Від­криті таким чином землі закріплювались мере­жею острогів з гарнізонами.

Протягом XVII ст. землепрохідці пройшли весь Сибір, аж до Камчатки й Курильських островів. Вони старанно описували все, що спостерігали на своєму шляху, і посилали в Москву у вигляді доповідних звітів (так звані «скаски») про свої подорожі. З цих «скасок» видно, що землепрохідці, ці прості, малоосвічені люди, були дуже допитливі й спостережливі. Матеріали цих звітів пізніше були використані для складання першої російської карти Сибіру — «Чертежа Сибир­ской зомли» — у 1667 і в 1672 pp. та «Чертеж­ной книги Сибири» (географічного атласу, виданого у 1701 p.). Користувались цими ма­теріалами й західноєвропейські географи.

Карта подорожі В. Прончищева

Карта подорожі В. Прончищева

Хоч російські землепрохідці, відкривши і описавши величезні простори Сибіру, до того часу зовсім невідомі, зробили великий вклад в географічну науку, проте їх «скаски» давали тільки уривчасті, неповні і в значній мірі неточні відомості. Згодом же виникла потреба в повнішому й точнішому вивченні Сибіру. Для цього в Сибір почали надсилати наукові експедиції.

Однією з найбільших експедицій в Сибір була Велика Північна експедиція, що працю­вала в 1725—1730 pp. і в 1733—1743 pp. Цю експедицію очолював Вітус Берінг.

На чолі одного із загонів експедиції стояв капітан-лейтенант Василь Прончищев. Він мав завдання обстежити й описати узбережжя Північного Льодовитого океану від гирла ріки Лени до гирла ріки Пясіни.

На жаль, до нашого часу дійшло дуже мало відомостей про попередні роки життя цього видатного дослідника (ми навіть не знаємо, як його звали по батькові). Відомо лише, що Василь Прончищев походив із зубожілих ка­лузьких поміщиків і був сусідом Семена Че­люскіна. Гадають, що Прончищев брав участь у війні Росії з Персією в 1723 р. (на Каспій­ському морі, в чині мічмана).

Вихідним пунктом експедиції Прончищева був Якутськ. Сюди доставляли харчі, споря­дження та учасників експедиції. Тут же збудували невеличке судно «Якутск», яке могло йти і під вітрилом і на веслах.

До складу загону Прончищева входили: штурман Челюскін, геодезист Чекін та близько 50 чоловік команди. З Прончищевим їхала і його молода дружина Марія. Це була перша в історії європейська жінка—учасниця арктич­ної експедиції.

30 червня 1735 р. загін Прончищева за­лишив Якутськ. Разом з ним вирушив і загін лейтенанта Ласініуса, який мав на меті обсте­жити узбережжя Льодовитого океану від гирла Лени на схід до Берінгової протоки. Півтора місяця пливли обидва загони маловідомою рікою з лісистими берегами. Нарешті, 13 серпня загони досягли дельти Лени. Після кількох днів підготовки до плавання в морі Прончищев і Ласініус розлучилися. 20 серпня Ласініус поплив на схід, а Прончищев вирушив 25 серпня на захід.

Уже 27 серпня Прончищев зустрів на своєму шляху плавучу кригу. Це змусило його пливти біля самого берега. 6 вересня експедиція досягла гирла Оленька. Вже починались при­морозки. Дальше плавання було неможливе. Тому Прончищев вирішив тут зазимувати. Зи­мівля пройшла цілком благополучно.

2 липня 1736 р. Оленьок скреснув, але в морі ще стояла суцільна крига. Лише 14 серпня, коли крига відійшла від берега, «Якутск» поплив на північний захід. Біля гирла р. Анабар Прончищев затримався на кілька днів і описав навколишній район.

23 серпня експедиція вирушила далі на захід. Умови плавання погіршали: доводилось пробиватись через плавучу кригу, перема­гаючи зустрічний вітер. Наступного дня експе­диція досягла Хатангської губи і попливла вздовж східного берега півострова Таймир.

31 серпня на широті 77°29′ судно натрапило на суцільний лід. Було вирішено повернути назад і стати на зимівлю в придатному для цього місці. «Якутск» повернув на південь. Стояло безвітря; просувались на веслах. Крім того, море почало затягуватись кригою. 3-го ве­ресня знявся сильний вітер, який поніс судно разом з кригою на південь. Незабаром «Якутск» досягнув гирла Хатанги, але ввійти в нього вже не можна було: ріку вкривала міцна крига. Довелось пливти далі. Виснажені невпинною боротьбою з кригою, учасники експедиції не раз висаджувались на берег, щоб відшукати місце, придатне для зимівлі, але нічого не знаходили. Навколо не було навіть лісу. 8 вересня судно зупинилось біля гирла Оле­нька, але зайти в нього не дав змоги сильний південний вітер. Здоров’я Прончищева, яке й до цього було в поганому стані, раптом погіршало. Він уже не виходив із своєї каюти. 9 вересня Прончищев помер. Коман­дування загоном взяв на себе штурман Че­люскін.

Лише 14 вересня вітер стих, і обледенілому «Якутску» вдалося ввійти в гирло Оленька і стати на зимівлю на тому ж місці, на якому зимували минулого року.

17 вересня на високому правому березі ріки поховали Прончищева. Через 13 днів по­мерла і його дружина. Хрести над їх могилами збереглися до наших днів.

Справу, розпочату Прончищевим, успішно закінчили штурман Челюскін і капітан-лейтенант Харитон Лаптєв.

Незважаючи на передчасну смерть, Прон­чищев все ж багато зробив для географічної науки. Він уперше описав узбережжя Північ­ного Льодовитого океану на захід від гирла Лени (майже до мису Челюскіна). Тільки тяжка хвороба і смерть не дали йому змоги дістатись до Пясіни і повністю виконати постав­лене перед ним завдання.

Імена Прончищевих увічнено. Ім’ям Прончищева названо один з мисів (на схід від мису Челюскіна) Таймирського півострова, східний берег півострова Таймир, гірський хребет між гирлами рік Оленьок і Анабара. Одну з бухт на східному березі Таймирського півострова названо бухтою Прончищевої.