Володимир Леонтійович Комаров
(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)
Володимир Леонтійович Комаров
Видатний радянський ботанік та гeoграф Володимир Леонтійович Комаров народився 13 жовтня 1869 р. в Петербурзі в сім’ї військового службовця. Майбутньому вченому було тільки два роки, коли його батько—офіцер генерального штабу — помер.
З юнацьких років Володимир Леонтійович захоплювався природничими науками, особливо ботанікою та географією. Після закінчення гімназії, він, не вагаючись, вступив до Петербурзького університету на природничо-історичний відділ.
Під час літніх канікул в 1892 р. і 1893 р. студент Комаров здійснив свої перші подорожі по горах та пустинях Середньої Азії. Він вивчав рослинність в районі верхньої течії р. Зеравшану та в південній частині пустині Кара-Куму.
Тут Комаров зібрав велику колекцію рослин, серед яких було багато нових видів; за це йому була присуджена медаль Російського Географічного товариства.
В 1894 р. Комаров блискуче закінчив університет, але за активну участь в революційному русі Комаров був під наглядом поліції, вважався «політично неблагонадійним» і тому в Петербурзі його не залишили.
В 1895 р. Комаров бере участь у грунтово-ботанічному дослідженні району будівництва Амурської залізниці.
В 1896—1897 pp. Володимир Леонтійович, на пропозицію Російського Географічного товариства, приводить географічні дослідження в Маньчжурії і Кореї. За успішне виконання цього завдання йому було присуджено премію М. М. Пржевальського.
Опрацювавши зібрані експедицією матеріали, Комаров написав тритомний твір «Флора Маньчжурии», в якому описав близько 1700 видів місцевих рослин і серед них 84 вперше відкритих, а також дав докладну фізгеографічну характеристику краю.
В 1898 р. Комарову дозволили вести практичні заняття з студентами Петербурзького університету.
Карта подорожей В.Л. Комарова
В 1899 р. Комаров почав читати лекції з ботаніки на Курсах фізичного виховання.
В 1902 р. Комаров захистив дисертацію на вчений ступінь магістра ботаніки і одержав звання приват-доцента Петербурзького університету. Після цього він почав читати курс теорії видоутворення.
В революційному русі 1905 р. Комаров брав активну участь, виступаючи на багатьох мітингах прогресивного студентства, допомагаючи в організації явок членів ЦК партії.
В 1908—1909 pp. Комаров очолював групу ботаніків, які досліджували рослинність Камчатки. Результати цього дослідження були викладені в тритомнику «Флора Камчатки».
В 1911 р. Комаров захистив дисертацію на вчений ступінь доктора ботаніки. Темою дисертації було: «Введение к флорам Китая и Монголии».
В 1913 р. за дорученням Переселенського управління Комаров їде на південь Уссурійського краю (в район оз. Ханка і басейну р. Сучан), де вивчає питання сільськогосподарського освоєння цього району.
В 1914 р. В. Л. Комарова обрано членом-кореспондентом Академії наук.
Проте тільки Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила вченому широкі можливості для творчої наукової та педагогічної діяльності.
В 1918 р. Комарова призначено заступником директора Ботанічного саду і керівником кафедри ботаніки в Петроградському університеті. В 1920 р. на пропозицію акад. І. II. Пав-лова Володимира Леонтійовича обрано дійсним членом Російської Академії наук.
В 1926—1930 pp. академік Комаров керував науковим дослідженням Якутії та Монголії.
У 1930 р. Комарова призначено директором Ботанічного саду Академії наук СРСР. З 1934 р. під редакцією академіка В. Л. Комарова починає виходити великий 20-томний твір «Флора СССР». В 1936 p., після смерті О. 11. Карпінського, Комарова обирають президентом Академії наук СРСР. На цьому посту він працював майже до самої своєї смерті.
Крім великої наукової роботи, Комаров виконував обов’язки редактора багатьох академічних та інших видань (серед них журналів: «Природа», «Успехи современной биологии», «Ботанический журнал СССР», «Советская ботаника», «Известия Академии наук СССР, серия биологическая», «Вестник Академии наук СССР»).
Діяльність В, Л. Комарова була тісно зв’язана не тільки з Академією наук СРСР, а й з Всесоюзним Географічним товариством. З 1918 до 1931 р. він був ученим секретарем Товариства, в 1932 р. його обрано почесним членом, а в 1940 р. — почесним президентом Товариства.
В 1939 р. за видатні заслуги в науці Комарова нагороджують орденом Леніна. В 1940 р. за працю «Учение о виде» йому була присуджена Сталінська премія.
Комаров був також активним політичним і громадським діячем.
З 1935 р. він був членом Далекосхідного крайового виконавчого комітету і членом Ленінградської Ради.
У 1936 р. Комаров — делегат Надзвичайного VIII з’їзду Рад. Він брав участь в редагуванні прийнятої з’їздом Сталінської Конституції.
У 1937 р. трудящі м. Москви обрали Володимира Леонтійовича депутатом до Верховної Ради СРСР.
У роки Великої Вітчизняної війни видатний учений, незважаючи на свій похилий вік, у своїх численних виступах по радіо, в пресі, на зборах і мітингах закликав радянських вчених віддати «всю кров, всю працю, всі думки» справі перемоги. Володимир Леонтійович керував роботою комітетів Академії наук СРСР по мобілізації ресурсів Уралу, Сибіру і Казахстану для оборони нашої Батьківщини. За цю роботу йому була присуджена Сталінська премія першого ступеня.
Партія та уряд високо оцінювали заслуги великого радянського вченого. В 1944 р. з нагоди 75-річчя з дня народження і 50-річчя наукової, педагогічної і політичної діяльності Президія Верховної Ради СРСР присвоїла Комарову звання Героя Соціалістичної Праці.
Помер Комаров 5 грудня 1945 р.
Володимир Леонтійович Комаров збагатив вітчизняну науку великою кількістю (понад 250) праць з ботаніки та ботанічної географії.
Ім’я академіка В. Л. Комарова назавжди ввійшло в історію російської науки як ім’я видатного вченого ботаніка-географа, талановитого організатора наукових сил і полум’яного патріота Батьківщини.