(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Володимир Леонтійович Комаров

Володимир Леонтійович Комаров

Видатний радянський ботанік та гeo­граф Володимир Леонтійович Кома­ров народився 13 жовтня 1869 р. в Петербурзі в сім’ї військового службовця. Майбутньому вченому було тільки два роки, коли його батько—офіцер генерального штабу — помер.

З юнацьких років Володимир Леонтійович захоплювався природничими науками, особ­ливо ботанікою та географією. Після закін­чення гімназії, він, не вагаючись, вступив до Петербурзького університету на природничо-історичний відділ.

Під час літніх канікул в 1892 р. і 1893 р. студент Комаров здійснив свої перші подо­рожі по горах та пустинях Середньої Азії. Він вивчав рослинність в районі верхньої течії р. Зеравшану та в південній частині пустині Кара-Куму.

Тут Комаров зібрав велику колекцію рослин, серед яких було багато нових видів; за це йому була присуджена медаль Російського Геогра­фічного товариства.

В 1894 р. Комаров блискуче закінчив універ­ситет, але за активну участь в революційному русі Комаров був під наглядом поліції, вважався «політично неблагонадійним» і тому в Петербурзі його не залишили.

В 1895 р. Комаров бере участь у грунтово-ботанічному дослідженні району будівництва Амурської залізниці.

В 1896—1897 pp. Володимир Леонтійович, на пропозицію Російського Географічного това­риства, приводить географічні дослідження в Маньчжурії і Кореї. За успішне виконання цього завдання йому було присуджено премію М. М. Пржевальського.

Опрацювавши зібрані експедицією мате­ріали, Комаров написав тритомний твір «Фло­ра Маньчжурии», в якому описав близько 1700 видів місцевих рослин і серед них 84 вперше відкритих, а також дав докладну фізгеографічну характеристику краю.

В 1898 р. Комарову дозволили вести прак­тичні заняття з студентами Петербурзького університету.

Карта подорожей В.Л. Комарова

Карта подорожей В.Л. Комарова

В 1899 р. Комаров почав читати лекції з ботаніки на Курсах фізичного виховання.

В 1902 р. Комаров захистив дисертацію на вчений ступінь магістра ботаніки і одержав звання приват-доцента Петербурзького універ­ситету. Після цього він почав читати курс теорії видоутворення.

В революційному русі 1905 р. Комаров брав активну участь, виступаючи на багатьох мітингах прогресивного студентства, допомагаю­чи в організації явок членів ЦК партії.

В 1908—1909 pp. Комаров очолював групу ботаніків, які досліджували рослинність Кам­чатки. Результати цього дослідження були викладені в тритомнику «Флора Камчатки».

В 1911 р. Комаров захистив дисертацію на вчений ступінь доктора ботаніки. Темою ди­сертації було: «Введение к флорам Китая и Монголии».

В 1913 р. за дорученням Переселенського управління Комаров їде на південь Уссурій­ського краю (в район оз. Ханка і басейну р. Сучан), де вивчає питання сільськогосподар­ського освоєння цього району.

В 1914 р. В. Л. Комарова обрано членом-кореспондентом Академії наук.

Проте тільки Велика Жовтнева соціалістич­на революція відкрила вченому широкі мож­ливості для творчої наукової та педагогічної діяльності.

В 1918 р. Комарова призначено заступником директора Ботанічного саду і керівником кафедри ботаніки в Петроградському універ­ситеті. В 1920 р. на пропозицію акад. І. II. Пав-лова Володимира Леонтійовича обрано дійс­ним членом Російської Академії наук.

В 1926—1930 pp. академік Комаров керував науковим дослідженням Якутії та Монголії.

У 1930 р. Комарова призначено директором Ботанічного саду Академії наук СРСР. З 1934 р. під редакцією академіка В. Л. Комарова по­чинає виходити великий 20-томний твір «Флора СССР». В 1936 p., після смерті О. 11. Карпін­ського, Комарова обирають президентом Ака­демії наук СРСР. На цьому посту він пра­цював майже до самої своєї смерті.

Крім великої наукової роботи, Комаров виконував обов’язки редактора багатьох ака­демічних та інших видань (серед них журна­лів: «Природа», «Успехи современной биологии», «Ботанический журнал СССР», «Советская ботаника», «Известия Академии наук СССР, серия биологическая», «Вестник Ака­демии наук СССР»).

Діяльність В, Л. Комарова була тісно зв’я­зана не тільки з Академією наук СРСР, а й з Всесоюзним Географічним товариством. З 1918 до 1931 р. він був ученим секретарем Това­риства, в 1932 р. його обрано почесним чле­ном, а в 1940 р. — почесним президентом То­вариства.

В 1939 р. за видатні заслуги в науці Комаро­ва нагороджують орденом Леніна. В 1940 р. за працю «Учение о виде» йому була прису­джена Сталінська премія.

Комаров був також активним політичним і громадським діячем.

З 1935 р. він був членом Далекосхідного крайового виконавчого комітету і членом Ленін­градської Ради.

У 1936 р. Комаров — делегат Надзвичай­ного VIII з’їзду Рад. Він брав участь в реда­гуванні прийнятої з’їздом Сталінської Кон­ституції.

У 1937 р. трудящі м. Москви обрали Володимира Леонтійовича депутатом до Вер­ховної Ради СРСР.

У роки Великої Вітчизняної війни видатний учений, незважаючи на свій похилий вік, у своїх численних виступах по радіо, в пресі, на збо­рах і мітингах закликав радянських вчених віддати «всю кров, всю працю, всі думки» справі перемоги. Володимир Леонтійович керу­вав роботою комітетів Академії наук СРСР по мобілізації ресурсів Уралу, Сибіру і Ка­захстану для оборони нашої Батьківщини. За цю роботу йому була присуджена Сталінська премія першого ступеня.

Партія та уряд високо оцінювали заслуги великого радянського вченого. В 1944 р. з на­годи 75-річчя з дня народження і 50-річчя наукової, педагогічної і політичної діяльно­сті Президія Верховної Ради СРСР присво­їла Комарову звання Героя Соціалістичної Праці.

Помер Комаров 5 грудня 1945 р.

Володимир Леонтійович Комаров збагатив вітчизняну науку великою кількістю (понад 250) праць з ботаніки та ботанічної географії.

Ім’я академіка В. Л. Комарова назавжди ввійшло в історію російської науки як ім’я видатного вченого ботаніка-географа, талано­витого організатора наукових сил і полум’яного патріота Батьківщини.