Володимир Опанасович Обручов
(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)
Володимир Опанасович Обручов
Серед видатних радянських учених, які внесли великий вклад у скарбницю людських знань, одне з перших місць займає Володимир Опанасович Обручов. В його особі вдало поєднуються риси палкого радянського патріота-вченого, видатного географа-мандрівника і дослідника-геолога та визначного громадського діяча.
О. П. Карпінський провадив свою науково-дослідницьку роботу головним чином на території Європейської частини СPCP і в прилеглих до неї гірських масивах, особливо на Уралі, а В. О. Обручов досліджував територію Азіатської частини СPСP. Цьому він присвятив понад 60 років свого життя.
В. О. Обручов народився в 1863 р. Батько його був армійським офіцером. В 1881 р. В. О. Обручов закінчив реальне училище в м. Вільно і вступив до Петербурзького гірничого інституту. Керівник геологічної практики інституту, видатний дослідник геолог І. В. Мушкетов зумів виховати у студентів великий інтерес до історичного минулого Землі, до її геологічної будови. Під впливом І. В. Мушкетова Обручов ще в інституті зацікавився вивченням азіатських просторів.
У 1886 p. В. О. Обручов закінчив Гірничий інститут і одержав звання гірничого інженера.
Коли розпочалося будівництво Закаспійської залізниці (1886 p.), Обручов взяв участь в експедиції, яка провадила геологічні дослідження вздовж будованої магістралі. Тут він працює аж до 1888 p., вивчаючи район від лінії афганського кордону на півдні до Бал-ханського Узбою на півночі. Особливу увагу Обручов приділив дослідженню Узбою. Про походження Узбою в той час існували різні науково необгрунтовані погляди. Обручов встановив, що Узбоем витікали зайвинні води Сарикамишського прісного озера, до якого доходив один з рукавів Аму-Дар’ї.
Досліджуючи піски Кара-Куми, Обручов вивчив їх водоносність та визначив три типи їх: барханні, горбисті і грядові. Він встановив, що Келіфський Узбой також є давнім руслом, по якому протікала частина вод р. Аму-Дар’ї.
На південь від Келіфського Узбою Обручов відкрив піщані напівпустинні простори (площею понад 1 млн. га), придатні для поливного землеробства.
За дослідження Туркестанського краю Російське Географічне товариство нагородило Обручова в 1888 р. срібною і золотою медалями.
Другий період дослідницької роботи В. О. Обручова охоплює 1889—1892 pp. Після закінчення досліджень у Середній Азії Обручова призначають геологом Іркутського гірничого управління. Тут він вивчає природу Сибіру, досліджує корисні копалини, вивчає геологічну будову берегів р. Лени від Качуга до гирла р. Вітіму.
Дослідження Обручова в Східному Сибіру були перервані експедицією в Монголію, Східний Китай і північний Тібет, яку він очолив за пропозицією Російського Географічного товариства. Експедиція працювала з 1892 р. до 1894 р. Вона вивчала територію, яку вже досліджували видатні російські мандрівники Пржевальський і Потанін. Але в експедиціях Прже-вальського і Потаніна не було геологів. Зібраний ними геологічний матеріал опрацьовувався в самій Академії наук.
Отже, експедиція В.О. Обручова, який сам був геологом, багато в чому доповнила експедиції Пржевальського й Потаніна. Крім того, Обручов відвідав ряд гірських районів Центральної Азії, в яких ще не ступала нога європейця.
Експедиція пройшла маршрутом Кяхта — Пекін—північно-східна частина Тібету (до витоків р. Хуанхе)—Тянь-Шань.
Обручов відкрив кілька хребтів. Один з них у системі Нянь-Шаню він назвав ім’ям видатного російського дослідника Середньої Азії Івана Васильовича Мушкетова, другий (у західній частині Нянь-Шаню)— ім’ям видатного дослідника Тянь-Шаню і Середньої Азії Петра Петровича Семенова. Найбільший з хребтів Нань-Шаню Обручов назвав хребтом Російського Географічного товариства. На схід від озера Куку-Нор він відкрив один з найбільш південних хребтів Нань-Шаню; цей хребет було названо ім’ям Потаніна.
До експедиції Обручова існувала гіпотеза Ріхтгофена, за якою внутрішню частину Гобі займають відклади третинного моря Хан-Хай, про яке розповідається в китайських літописах, а решту простору займають улоговини, заповнені відкладами лесу. Спостереження Обручова спростували це твердження і довели, що в Центральній Азії морських відкладів третинного віку немає. Море Хан-Хай ніколи не існувало. Центральна Азія є давня гірська країна, зруйнована вивітрюванням в умовах різко континентального клімату. Зниження заповнені молодими озерними і наземними відкладами, а не лесом. Лес утворився внаслідок вивітрення гірських порід Центральної Азії, але він не відкладався в її межах, а виносився вітрами в Північний Китай, де утворив потужні товщі.
Експедиція пройшла 13 625 км, у тому числі 5765 км по місцевості, в якій ще не були європейські мандрівники.
Вона провела маршрутне знімання на протязі 9430 км, внесла виправлення в карти на протязі 1840 км, зібрала колекцію з 5800 зразків гірських порід, 1200 відбитків викопних тварин і рослин. Про цю експедицію В. О. Обручов написав ряд наукових праць, за які Російське Географічне товариство нагородило його Костянтинівською медаллю. Від Паризької академії наук Обручов одержав премію їм. Чихачова. В. О. Обручова визнали як в Росії, так і за кордоном одним з найвидатніших дослідників Азії.
Після цієї експедиції Обручов досліджує південну частину західного Забайкалля (1895— 1898 pp.).
З 1901 до 1912 р. Обручов працює в Томському технологічному інституті, поєднуючи педагогічну діяльність з науково-дослідницькою роботою. В літній час він виїжджав досліджувати віддалені райони. Так, Обручов дослідив басейн ріки Бодайбо, Ленські приїски, Джунгарію, а також степи Казахстану від Семипалатинська до кордону з Китаєм, береги Єнісею вище від м. Красноярська, Алтай.
З 1912 р. В. 0. Обручов працює в науково-дослідних і навчальних закладах м. Москви. В цьому ж році він бере участь у ряді експедицій в Кузнецький Ала-Тау і східне Забайкалля, в 1914 p.— на Алтай.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції Обручов, поєднуючи науку з практикою, віддає свій багаторічний досвід наукової роботи, свої знання, свої сили на велику справу побудови соціалізму. Його невтомна праця по вивченню раніше відкритих родовищ корисних копалин, відкриття нових родовищ збагатили сировинну базу соціалістичної промисловості.
В 1927 р. Обручов підсумував свої понад 50-річні дослідження Сибіру в праці «Геология Сибири», за яку його було нагороджено премією ім. Леніна.
У 1935—1938 pp. Обручов написав нову ґрунтовну працю про геологію Сибіру; ця праця вийшла в трьох томах і в 1941 р. була удостоєна Сталінської премії. Поряд з цим В. О. Обручов написав монографію в 5 томах — історичний огляд усієї літератури про вивчення Сибіру.
Обручов написав також ряд праць про зледеніння Сибіру, найбільшою з яких є «Признаки ледникового периода в Сибири и Центральной Азии» (1931 p.).
В. О. Обручов написав ряд науково-популярних книг і підручників («Полевая геология», «Рудные месторождения», «Основи геологии», «Плутония», «Земля Санникова» «Рудник убогий», «Золотоискатели в пустыне» та ін.). Всього Обручов написав понад 650 книг, загальним обсягом понад 1600 друкованих аркушів.
Обручов — один із засновників нової науки — мерзлотознавства.
Радянський уряд високо оцінив праці В. О. Обручова і вручив йому вишу урядову нагороду та присвоїв звання Героя Соціалістичної Праці.