(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Володимир Юлійович Візе

Володимир Юлійович Візе

Володимир Юлійович Візе — видатний вітчизняний географ, океанограф, ме­теоролог, геофізик та дослідник Арк­тики — народився у Петербурзі. Здобувши середню освіту, Візе поїхав за кордон, де вчився в університеті.

Ще в молоді роки В. Ю. Візе вирішив при­святити своє життя вивченню Арктики. Для цього він докладно вивчав історію полярних досліджень.

В 1910 — 1911 pp. Візе разом з геологом Олексієм Петровичем Павловим мандрує по Польському півострову, провадить маршрутне знімання, збирає географічний матеріал.

В 1912—1914 pp. Візе взяв участь у полярній експедиції Г. Я. Сєдова. Він вимірював глибини моря, визначав солоність води, спо­стерігав над погодою та вітрами. В результаті Візе зібрав багатий матеріал з метеорології, океанографії та з інших галузей науки. Крім того, він провадив топографічне знімання узбережжя Нової Землі та багатьох островів Землі Франца-Йосифа.

В 1913 р. Візе на собаках пересік під захід­ного берега до східного північний острів Но­вої Землі і зібрав матеріали про природу внутрішньої частини острова.

Матеріал про цю експедицію було надру­ковано і використано тільки при радянській владі.

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції, яку Візе сприйняв з радістю, він працює в Головній геофізичній обсерваторії і розробляє проблеми геофізики та океаногра­фії. В 1921 р. він керує океанографічними роботами в Карському морі. В 1922—1929 pp. Візе працює в Гідрологічному інституті, де розробляє проблеми погоди, закони загальної циркуляції атмосфери, роль полярних обла­стей в цій циркуляції.

У своїх дослідженнях Візе особливо ціка­виться питаннями завбачення погоди та льо-довитості арктичних морів.

Вивчаючи дрейф «Св. Анны», Візе прийшов до висновку, що на півночі Карського моря є острів, який відхиляє напрям дрейфу криги між 78 та 80° пн. ш. Згодом це припущення підтвердилось; там були відкриті острови Візе, Ушакова, Уедінєнія, мілководдя «Садко», які лежать на центральному підводному хребті, що тягнеться з півночі на південь через Карське море. Візе вперше дослідив ці острови у 1930 р. під час плавання на криголамі «Седов».

У 1928 р. Візе був начальником експедиції на. криголамі «Малыгин», який вирушив на врятування дирижабля «Італія», що потерпів аварію на північ від Шпіцбергену.

Плаваючи на криголамі «Малыгин», Візе вперше почав складати короткострокові льо­дові прогнози, які згодом набули великого поширення в практиці полярних плавань. Крім того, він зібрав гідрологічний матеріал у мало вивченій на той час північно-західній частині Баренцового моря. Великий знавець гідрології Баренцового моря Кніпович пи­сав: «Це чудово. Так мало матеріалу, а такі глибокі та важливі висновки. Перед нами справжній великий вчений, який поєднує в собі найкращі якості наукового працівника — вміння спостерігати, аналізувати, узагаль­нювати та робити теоретичні висновки. Такий вчений може відшукати перлини знання там, де інші пройдуть мимо і не звернуть уваги».

У 1929 р. Візе починає працювати в Арктич­ному інституті, де незабаром займає посаду заступника директора.

У 1929 р. Візе бере участь в експедиції кри­голама «Седов» на Землю Франца-Йосифа та в організації полярної станції в бухті Тихій.

У 1930 р. Візе висловив тверду впевненість у можливості планомірного та безпечного пла­вання Великим Північним морським шляхом.

У 1932 р. Візе був заступником начальника експедиції у визначному плаванні на криго­ламному пароплаві «Сибиряков», який про­йшов з Архангельська вздовж берегів Сибіру до Тихого океану за одну навігацію. Це від­крило новий етап в історії освоєння Вели­кого Північного морського шляху, бо до «Си-бирякова» жодне судно не проходило цей шлях за одну навігацію.

Візе очолював експедицію на криголамі «Литке», який вдруге пройшов за одну наві­гацію Великим Північним морським шляхом з Владивостока до Мурманська.

За видатні заслуги цих історичних експедицій Візе нагороджений орденом Трудового Чер­воного Прапора та грамотою ЦВК СРСР. Візе було обрано членом-кореспондентом Академії наук СРСР, членом Всесоюзного Географіч­ного товариства, членом Американського по­лярного товариства та членом Норвезького географічного товариства.

Візе брав діяльну участь у підготовці дрей­фуючої експедиції для вивчення центральної частини Арктики. У 1937—1938 pp. цю експе­дицію блискуче здійснили папанінці. Візе сам збирався взяти участь у цій експедиції, але не зміг через поганий стан здоров’я.

Багато географічних пунктів Арктики ціл­ком заслужено носять ім’я Візе: мис Візе на Новій Землі, мис Візе на Землі Франца-Йо­сифа, острів Візе, бухта Візе, льодовик Візе.

Візе дуже багато зробив у справі дослі­дження гідрології полярних морів. Він мав 27 наукових праць з географії та історії до­сліджень Арктики, 25 праць з метеорології, 5 з етнографії та близько 250 різних статей, рецензій, рефератів. Його книга «Моря Радян­ської Арктики» витримала кілька видань і в настільною книжкою полярників та всіх, хто цікавиться Арктикою.

«Основи довготермінових льодових прогно­зів для арктичних морів» узагальнюють бага­торічний досвід творчої роботи в цій галузі як самого Візе, так і його учнів та послідов­ників. За працю з теорії льодових прогнозів Візе присуджена Сталінська премія другого ступеня.

Праці Візе стосуються циркуляції атмосфери, методів завбачення погоди на території Радян­ського Союзу та океанографії арктичних морів.

Тепер Візе продовжує успішно працювати на благо нашої великої соціалістичної Вітчизни.