(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

Всеволод Іванович Роборовський

Всеволод Іванович Роборовський

З 60-x років минулого століття Російське Географічне товариство почало вияв­ляти великий інтерес до суміжних з Росією областей Центральної Азії, які на той час були майже недосліджені. В 70-х роках XIX ст. товариство організує до Централь­ної Азії ряд експедицій. З них найвизнач­нішими є експедиції М. М. Пржевальського, одного з найвидатніших мандрівників усіх часів.

Учнями і продовжувачами справи цього славетного дослідника були П. К. Козлов і В. І. Роборовський.

Всеволод Іванович Роборовський познайо­мився з М. М. Пржевальським у 1878 р. Після кількох зустрічей з відомим мандрівником Роборовський висловлює Пржевальському своє палке бажання взяти участь в його експе­диції.

Кілька місяців тривали зустрічі, але оста­точної відповіді Пржевальський не давав. Нарешті, в грудні 1878 р. Пржевальський сказав йому: «Я з вами добре познайомився, довго та по-різному перевіряв вас, бажаючи узнати ваш характер та переконатися, яка справа, які саме заняття можуть бути дору­чені вам і, кінець кінцем, вирішив взяти вас з собою».

Близько 20 місяців Роборовський брав участь у третій експедиції Пржевальського в Тібет (1879—1881 pp.). Він пройшов велику школу мандрівника і став справжнім дослід­ником.

У четвертій експедиції Пржевальського (1883—1885 pp.) Роборовський був уже най­ближчим його помічником; другим помічни­ком був Козлов.

Після цієї експедиції Роборовський почав готуватися до виконання самостійних завдань, які обіцяв йому доручати Пржевальський у п’ятій експедиції.

Карта подорожей В.І. Роборовського

Карта подорожей В.І. Роборовського

Восени 1888 р. Пржевальський помер і Ро­сійське Географічне товариство доручило М. В. Пєвцову здійснити задуману Пржевальським експедицію до Тібету з участю супутників Прже-вальського В. І. Роборовського та П. К. Коз­лова. Ця експедиція (1889—1890) досліджувала північну окраїну Тібету. Роборовський провів п’ять тривалих самостійних екскурсій для вивчення районів, що лежали осторонь від основного маршруту експедиції (гори Куень-Лунь, район озера Лоб-Hop та ін.).

Зібрані Роборовським колекції рослин ста­новлять єдиний у своєму роді центральноазі­атський гербарій, який ще й тепер зберігаєть­ся в Ленінградському ботанічному саду.

У 1893—1895 pp. Роборовський здійснив самостійну експедицію в гірську систему Нань-Шаню, в Тібет, до витоків р. Жовтої, у схід­ний Тянь-Шань. Експедиція вирушила з Кара-Кола (тепер Пржевальськ) на південний схід, через гори Тянь-Шань до кордону з Китаєм.

Перемігши тяжкі умови переходу в горах, експедиція, нарешті, досягла плато Великого Юлдусу, на якому ніхто з європейців ще не бував. Роборовський встановив, що плато багате на рослинний і тваринний світ і яв­ляє собою дно колишнього озера.

Далі експедиція дослідила Турфанську уло­говину, розташовану за 70—80 км від півден­них передгір’їв Тянь-Шаню. Тут, поблизу міста Люкчуна, Роборовський організував метеорологічну станцію, на якій протягом 2 років його співробітники провадили спосте­реження і зібрали дуже цінний матеріал для характеристики природи улоговини. Турфанська улоговина лежить на 17 ма окремі її точки навіть на 130 м нижче від рівня моря.

У грудні 1893 p., перемагаючи надзвичайно тяжкі атмосферні умови (30-градусні морози, величезної сили снігові хуртовини), експедиція пройшла Хамійську пустиню.

В районі хребта Нань-Шань Роборовський, незважаючи на великі труднощі, здійснив два походи в бік від маршруту: перший на 600 км для виправлення старої карти, другий на 300 км для вивчення відкритого Пржевальським хреб­та Ріттера. Крім того, в Нань-Шані Робо­ровський перший з європейців побачив велике озеро Хара-Нор.

Восени мандрівники спустилися з Нань-Шаню і через верхів’я р. Жовтої вирушили до провінції Китаю Сичуаню. Просуватись у неприступних горах, по снігу і льодовиках при морозах в 30—35° ставало дедалі важче.

9 лютого 1895 р. з Роборовським несподі­вано стався параліч. Експедиція змушена бу­ла повернути назад.

У м. Урумчі (Джунгарія) Роборовський від­відав російського консула. «Важко описати радість зустрічі з дорогим співвітчизником у глибині Азії. Це був для нас урочистий деяь>, писав він пізніше. Звідси експедиція пішла на Зайсан.

На перевалі біля великої купи каміння, яка позначала кордон Росії з Китаєм, ман­дрівники вишикувались і трьома залпами при­вітали дорогу вітчизну, до меж якої вони повернулись.

Експедиція Роборовського була комплекс­ною. Вона зібрала в Центральній Азії великі колекції гірських порід, рослин, комах, пта­хів, ссавців; крім того, було взято зразки стародавнього письма, монет, книг, малюн­ків, гончарних виробів, оздоблення; все це було знайдено в руїнах стародавнього міста Турфанської улоговини.

За наукову та експедиційну діяльність Ро­сійське Географічне товариство нагородило Роборовського Костянтинівською медаллю і срібною медаллю імені Пржевальського.

Хвороба, яка спіткала Роборовського під час експедиції, тяжко вразила його нервову систему. Після повернення з експедиції Ро­боровський близько року не міг працювати зовсім. Останні 10 років свого життя він не вставав з ліжка, але не переставав наполегливо працювати над матеріалами експедиції.

Помер Роборовський 3 липня 1910 р. Ім’я цього відомого російського мандрівника та дослідника Центральної Азії назавжди збере­же у своїй пам’яті наш народ.