Всеволод Іванович Роборовський
(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)
Всеволод Іванович Роборовський
З 60-x років минулого століття Російське Географічне товариство почало виявляти великий інтерес до суміжних з Росією областей Центральної Азії, які на той час були майже недосліджені. В 70-х роках XIX ст. товариство організує до Центральної Азії ряд експедицій. З них найвизначнішими є експедиції М. М. Пржевальського, одного з найвидатніших мандрівників усіх часів.
Учнями і продовжувачами справи цього славетного дослідника були П. К. Козлов і В. І. Роборовський.
Всеволод Іванович Роборовський познайомився з М. М. Пржевальським у 1878 р. Після кількох зустрічей з відомим мандрівником Роборовський висловлює Пржевальському своє палке бажання взяти участь в його експедиції.
Кілька місяців тривали зустрічі, але остаточної відповіді Пржевальський не давав. Нарешті, в грудні 1878 р. Пржевальський сказав йому: «Я з вами добре познайомився, довго та по-різному перевіряв вас, бажаючи узнати ваш характер та переконатися, яка справа, які саме заняття можуть бути доручені вам і, кінець кінцем, вирішив взяти вас з собою».
Близько 20 місяців Роборовський брав участь у третій експедиції Пржевальського в Тібет (1879—1881 pp.). Він пройшов велику школу мандрівника і став справжнім дослідником.
У четвертій експедиції Пржевальського (1883—1885 pp.) Роборовський був уже найближчим його помічником; другим помічником був Козлов.
Після цієї експедиції Роборовський почав готуватися до виконання самостійних завдань, які обіцяв йому доручати Пржевальський у п’ятій експедиції.
Карта подорожей В.І. Роборовського
Восени 1888 р. Пржевальський помер і Російське Географічне товариство доручило М. В. Пєвцову здійснити задуману Пржевальським експедицію до Тібету з участю супутників Прже-вальського В. І. Роборовського та П. К. Козлова. Ця експедиція (1889—1890) досліджувала північну окраїну Тібету. Роборовський провів п’ять тривалих самостійних екскурсій для вивчення районів, що лежали осторонь від основного маршруту експедиції (гори Куень-Лунь, район озера Лоб-Hop та ін.).
Зібрані Роборовським колекції рослин становлять єдиний у своєму роді центральноазіатський гербарій, який ще й тепер зберігається в Ленінградському ботанічному саду.
У 1893—1895 pp. Роборовський здійснив самостійну експедицію в гірську систему Нань-Шаню, в Тібет, до витоків р. Жовтої, у східний Тянь-Шань. Експедиція вирушила з Кара-Кола (тепер Пржевальськ) на південний схід, через гори Тянь-Шань до кордону з Китаєм.
Перемігши тяжкі умови переходу в горах, експедиція, нарешті, досягла плато Великого Юлдусу, на якому ніхто з європейців ще не бував. Роборовський встановив, що плато багате на рослинний і тваринний світ і являє собою дно колишнього озера.
Далі експедиція дослідила Турфанську улоговину, розташовану за 70—80 км від південних передгір’їв Тянь-Шаню. Тут, поблизу міста Люкчуна, Роборовський організував метеорологічну станцію, на якій протягом 2 років його співробітники провадили спостереження і зібрали дуже цінний матеріал для характеристики природи улоговини. Турфанська улоговина лежить на 17 м, а окремі її точки навіть на 130 м нижче від рівня моря.
У грудні 1893 p., перемагаючи надзвичайно тяжкі атмосферні умови (30-градусні морози, величезної сили снігові хуртовини), експедиція пройшла Хамійську пустиню.
В районі хребта Нань-Шань Роборовський, незважаючи на великі труднощі, здійснив два походи в бік від маршруту: перший на 600 км для виправлення старої карти, другий на 300 км для вивчення відкритого Пржевальським хребта Ріттера. Крім того, в Нань-Шані Роборовський перший з європейців побачив велике озеро Хара-Нор.
Восени мандрівники спустилися з Нань-Шаню і через верхів’я р. Жовтої вирушили до провінції Китаю Сичуаню. Просуватись у неприступних горах, по снігу і льодовиках при морозах в 30—35° ставало дедалі важче.
9 лютого 1895 р. з Роборовським несподівано стався параліч. Експедиція змушена була повернути назад.
У м. Урумчі (Джунгарія) Роборовський відвідав російського консула. «Важко описати радість зустрічі з дорогим співвітчизником у глибині Азії. Це був для нас урочистий деяь>, писав він пізніше. Звідси експедиція пішла на Зайсан.
На перевалі біля великої купи каміння, яка позначала кордон Росії з Китаєм, мандрівники вишикувались і трьома залпами привітали дорогу вітчизну, до меж якої вони повернулись.
Експедиція Роборовського була комплексною. Вона зібрала в Центральній Азії великі колекції гірських порід, рослин, комах, птахів, ссавців; крім того, було взято зразки стародавнього письма, монет, книг, малюнків, гончарних виробів, оздоблення; все це було знайдено в руїнах стародавнього міста Турфанської улоговини.
За наукову та експедиційну діяльність Російське Географічне товариство нагородило Роборовського Костянтинівською медаллю і срібною медаллю імені Пржевальського.
Хвороба, яка спіткала Роборовського під час експедиції, тяжко вразила його нервову систему. Після повернення з експедиції Роборовський близько року не міг працювати зовсім. Останні 10 років свого життя він не вставав з ліжка, але не переставав наполегливо працювати над матеріалами експедиції.
Помер Роборовський 3 липня 1910 р. Ім’я цього відомого російського мандрівника та дослідника Центральної Азії назавжди збереже у своїй пам’яті наш народ.