(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

009

До визначних російських географів-ман­дрівників належать двоюрідні брати Лаптєви — Харитон Прокопович і Дмитро Яковлевич.

Дмитро Яковлевич і Харитон Прокопович Лаптєви (рік народження і смерті невідомі) служили у флоті з 1718 р. гардемаринами. В 1721 р. їм було присвоєно звання мічмана. З цього часу їх шляхи розійшлися. Дмитро Яковлевич Лаптєв продовжує служити в Бал­тійському флоті. В 1730 р. його було пере­ведено у Північний флот на фрегат «Россия». Тут він показав себе енергійною, сміливою та освіченою людиною, тому його, разом з іншими кращими морськими офіцерами, було відібрано в 1734 р. до складу Великої Пів­нічної експедиції, яку очолював Берінг.

Д. Я. Лаптєв від’їжджає до Якутська, де експедиція готувалася до виходу в Північний Льодовитий океан.

У 1736 р. Д. Лаптєв на чолі сформованого ним загону вирушає, згідно з наказом, по річці Лені до моря. Після ремонту бота «Иркутск» Д. Лаптев 22 серпня 1736 р. виходить у Північний Льодовитий океан і бере курс на північний схід. Проте, натрапивши через два дні на велику кригу, він змушений був повернутися в гирло Лени на зимівлю. Умови зимівлі були дуже важкі, всі учасники експе­диції один за одним захворіли на цингу. Але завдяки піклуванню Д. Лаптєва помер тільки один чоловік’.

Влітку 1737 р. Д. Я. Лаптєв повертається в Якутськ за одержанням вказівок, але не застає там В. Берінга, керівника Великої Північної експедиції, і їде в Петербург. По дорозі з Якутська до Петербурга Д. Лаптєв обміркував причини трагічного кінця експе­диції Ласініуса і Прончищева і намітив план роботи своєї експедиції.

Карта подорожей Дмитра і Харитона Лаптєівих

Карта подорожей Дмитра і Харитона Лаптєівих

В адміралтействі Д. Лаптєва вислухали, дали додаткові кошти та обмундирування і наказали продовжувати роботу.

18 червня 1739 р. Д. Лаптєв з штурманом Щербініним, геодезистом Кондаковим і 33 чо­ловіками команди вирушив з Якутська на судні «Иркутск» вниз по р. Лені і 5 липня вийшов у море, де взяв курс на схід. Одно­часно було відряджено дві групи для обслі­дування узбережжя. Одна група під командою старшого матроса Ляшкіна повинна була йти до гирла р. Яни, а друга під командою геодезиста Кондакова — до гирла Індігірки.

«Иркутск» просувався на схід, переборю­ючи великі скупчення криги. 2 вересня судно було вже проти гирла Індігірки, але скупчення криги не давало змоги ні зайти в гирло, ні продовжувати шлях далі. В се­редині вересня судно вмерзло в кригу, яка стала нерухомою, і команда зійшла на берег, де організувала зимівлю.

Під час зимівлі експедиція провела вели­чезну роботу по обслідуванню навколишніх територій.

Навесні 1740 р. частину команди було за­лишено на материку для вивчення й опису узбережжя від Індігірки до Колими, а сам Д. Лаптєв з рештою команди пішов до свого бота, який ще був затиснутий у кризі. Ко­манда з допомогою місцевого населення об­рубала кригу навкруги бота, прорубала про­хід до вільної від криги води, і судно вийшло в море. Та скоро почався сильний шторм, і судно було викинуто на мілину. Героїчними зусиллями команди судно було знято з мі­лини і 11 серпня спущено на воду. Далі «Иркутск» пішов у напрямі до гирла Колими.

Д. Лаптєв хотів пробитися до Берінгової протоки і вийти в Тихий океан, але біля мису Ба ранова (на схід від гирла Колими) шлях перегородила суцільна крига. Д. Лаптєв виму­шений був зайти в гирло Колими, де і став на зимівлю (біля Нижнєколимська).

У 1741 р. Д. Лаптев ще раз зробив спробу пробитися на схід і обійти Чукотський пів­острів, але знову натрапив на суцільну кригу і повернувся до Нижнєколимська. Упевнив­шись, що пройти морем до Камчатки не вдасть­ся, Д. Лаптєв вирішив іти далі суходолом.

З Нижнєколимська на собаках він вирушив до Анадирського острога і влітку 1742 р. описав і наніс на карту район нижньої течії ріки Анадир. Восени 1742 р. він повернувся до Иижнєколимська, звідки виїхав в Петербург.

Харитон Прокопович Лаптєв взяв участь у роботі Великої Північної експедиції після смерті Прончищева (9 вересня 1736 p.). Прон-чищев очолював загін, який на дубель-шлюпці «Якутск» мав вивчати узбережжя на захід від р. Лени.

Ознайомившись з роботою експедиції Прон­чищева, Адміралтейств-колегія визнала за необхідне повторити його спробу обігнути Тай­мирський півострів із сходу на захід і до­ручила здійснити це завдання лейтенантові X. П. Лаптєву.

Після старанної підготовки X. Лаптєв ви­рушив з Якутська влітку 1739 р. на дубель-шлюпці «Якутск» вниз по Лені і, вийшовши в море, взяв курс на захід. Скоро дубель-шлюпку оточила велика крига, з якої вона благополучно вибилась і 4 серпня підійшла до гирла р. Оленьок. Через 4 дні експедиція зайшла в невідому бухту, яку X. Лаптєв на­звав бухтою Нордвік. Звідси X.Лаптєв по­плив до Хатангської губи, де через велику кригу пробув тиждень. При виході з Хатангської губи X. Лаптєв побачив острів, якому дав назву острова Преображенія. Далі експе­диція попливла на північ уздовж узбережжя Таймирського півострова. На мисі Фаддея X. Лаптєв поставив маяк, який через 180 років знайшла експедиція Амундсена. Далі йти через великі скупчення криги було неможливо. X. Лаптєв повернувся на зимівлю в Хатангську губу.

Взимку експедиція провела підготовку до літніх робіт як на морі, так і на суші.

Навесні, залишивши на місці зимівлі харчі і спорядження, експедиція розбилася на гру­пи. Одна група на чолі з геодезистом Чекіним на 9 собачих нартах і 18 оленях виру­шила тундрою до гирла р. Таймири з метою об­слідувати й описати узбережжя моря від гирла р. Таймири до гирла р. Пясіни. Ця група дійшла до Таймирського озера, досягла гирла Таймири і обслідувала узбережжя моря тільки на протязі 100 кілометрів на захід. Друга група вийшла безпосередньо до гирла Пясіни, але теж не закінчила своєї роботи.

Сам X. Лаптєв, очоливши третю групу, в серпні 1740 р. ще раз спробував пройти морем до гирла річки Таймири. Але 24 серп­ня на 75°30′ пн. ш. шлюпка була роздав­лена кригою. Харчові продукти і споряджен­ня довелося вивантажити на кригу. Незва­жаючи на пургу, тумани і великі морози, гру­па пройшла по кризі 15 миль і досягла бе­рега.

Залишатися тут на зимівлю не можна бу­ло, тому група вирушила назад до Хатанг­ської зимівлі. В дорозі померло 4 чоловіки. Решта дійшла до зимівлі, де пробула до весни.

Після невдалих спроб обійти Таймирський півострів морем X. Лаптев вирішив продов­жувати роботу на суші.

Навесні 1741 р. він поділив команду на гру­пи. 28 березня перша група під командою С. Челюскіна на трьох собачих нартах вирушила з Хатангської губи до гирла р. Таймири. У середині квітня група квартирмейстера Токмачова на 19 нартах вирушила до Тай­мирського озера і гирла р. Таймири для влаш­тування там баз. На початку травня зимівлю покинув геодезист Чекін, який мав описати східний і північний береги Таймирського пів­острова. І, нарешті, через два дні на 5-ти нартах вирушив і сам X. Лаптев навпростець до гирла Таймири через тундру з метою об­слідувати внутрішні частини півострова. Решта команди була відправлена в Туруханськ.

Чекін описав східний берег Таймирського півострова до 76°35′ пн. ш. і змушений був повернутися, бо він та його товариші захво­ріли на сніжну сліпоту.

Челюскін описав узбережжя від гирла річки Пясіни на схід і дійшов до 75°21′ пн. ш., де зустрівся з X. Лаптєвим, який, досягши гирла Таймири, ішов уздовж узбережжя півострова, обслідуючи його на захід. Після цього обидві групи вирушили на зимівлю в Туруханськ.

Для вивчення північного берега Таймирського півострова навесні 1742 p. С. Челюскін вирушив від гирла Хатанги на північ для обслідування північного узбережжя півострова на схід від гирла р. Таймири. 20 травня він досяг крайньої північної точки Азії, якай була потім названа мисом Челюскіна (77°43’пн. ш., 104°17′ сх. д.).

У липні 1742 р. Челюскін і X. Лаптєв по­вернулися до Туруханська, а потім виїхали до Петербурга.

Харитон Прокопович Лаптев продовжував служити у флоті. Помер він у січні 1764 року.

Понад два століття минуло з того часу, Як брати Лаптеви, переборюючи великі труд­нощі, на маленьких, зовсім не пристосованих до плавання у крижаних морях, суднах, з примітивними приладами та інструментами вивчали суворе узбережжя Північного Льо­довитого океану. Вони не тільки описували узбережжя і наносили його на карту, а й опису­вали клімат, рельєф, рослинний і тваринний світ, місцеве населення. Особливо цінні матері­али зібрав X. Лаптєв (відомості про відпливи й припливи, магнітне схилення, відомості з метеорології та ін.). Правда, не всі ці матеріали дійшли до нас і тільки невелика частина їх стала надбанням науки.

На честь цих видатних людей, море, береги якого вони вивчали, на пропозицію Ю. М. Шокальського було названо морем Лаптевих.

Протока між Ляховськими островами і уз­бережжям материка була названа протокою Дмитрія Лаптєва, а мис на східному узбережжі Таймирського півострова і частина північно-західного берега Таймирського півострова між гирлами рік Пясіни і Таймири носять ім’я видатного мандрівника Харитона Лаптєва.

Любов до батьківщини і велика сила волі цих російських патріотів допомогли їм пере­бороти величезні труднощі і сувору природу півночі.