(УВАГА!!! ДАНА КНИГА МІСТИТЬ ЕЛЕМЕНТИ КОМУНІСТИЧНОЇ ПРОПАГАНДИ)

003

Єрофей Павлович Хабаров народився по­близу В. Устюга в селянській сім’ї. Змолоду він ходив за Урал на проми­сли. Бував на Таймирському півострові. В 1600 р. Хабаров остаточно поселився в Західному Сибіру в гирлі р. Кіренги на «пу­стих» землях, де займався господарством.

В 1649 р. Хабаров зібрав загін «охочих» людей (70 чоловік) і вирушив з ним на Даурські землі. Загін дістався спочатку до Якутська, а звідти вирушив вгору по Лені, далі по Олекмі (притока Лени) і зазимував у гирлі річки Тугір (притока Олекми). Звідси 18 січня 1650 р. загін вирушив на нартах по льоду до Стано­вого хребта, перевалив Становий хребет і по р. Урку (притоці Амуру) спустився до Амуру.

Від місцевого населення Хабаров дові­дався, що китайські правителі хочуть при­власнити землі по Амуру. Він їде в Якутськ і просить посилити його загін, щоб на випадок нападу з боку китайців можна було дати їм належну відсіч.

В Якутську Хабаров розповів про багаті землі по Амуру. Він говорив, що населення там займається землеробством і тваринництвом, що чудові ліси багаті на хутрового звіра, а води Амуру — на рибу. До своїх роз­повідей він додав складену ним схематичну карту відвіданого ним краю.

Карта подорожі Є.П. Хабарова

Карта подорожі Є.П. Хабарова

Прохання Хабарова дати в його розпоря­дження людей було задоволене, і він на чолі загону з 170 чоловік з трьома гарматами по­вернувся на Амур.

Коли в Москві довідалися про наміри Ха­барова дослідити і приєднати до Росії землі Амуру, йому дали ще 132 озброєних чоловіка. На чолі цього загону Хабаров вирушив униз по Амуру. По дорозі йому доводилося вести бої з місцевими князьками.

Далі Хабаров зустрів маньчжурів, які збирали податки з місцевого населення.

Просуваючись по Амуру, Хабаров вивчав навколишню природу, складав картосхеми. Нижче від гирла Сунгарі Хабаров заклав місто, яке назвав Ачан.

Отже, Хабаров перший з росіян проплив по Амуру і приєднав до Росії землі по Амуру.

Після закінчення подорожі (у 1653 р.) Ха­баров виїхав до Москви. За приєднання зе­мель по Амуру уряд призначив Хабарова управителем волостями від Усть-Кутського острога до Чечуйського волока.

Через кілька років Хабаров помер.

На честь Хабарова названо велике місто на Амурі Хабаровськ і станцію на Далекому Сході — Єрофей Павлович.

Російські землепрохідці, до яких належав Хабаров, внесли великий вклад у географічну науку того часу. Ці російські патріоти відкри­ли й описали нові, невідомі на той час, землі.