4 роки тому
Немає коментарів

У 1961 р. у Старобешівському районі Донецької області на полях радгоспу «Каракубський» агроном, оглядаючи посіви, побачив досить значні ділянки, засмічені заростями незнайомої рослини. Це була однорічна залозисто-опушена рослина з довгим розгалуженим лежачим стеблом, вкритим великими широкоовальними, при основі серцевидними черешковими листками. У пазухах листків на довгих квітконіжках піднімалися китиці з кількох великих гарних квіток. їх великі дзвіночкоподібні віночки були білуваті або жовтуваті, а всередині — пурпурові або жовті. Але найцікавішими були плоди. Наче гарпуни, лежали вони на землі, виставивши міцні, здерев’янілі гачковидно загнуті роги, чатуючи на здобич.

Ботаніки визначили рослину. Виявилося, що це була пробосцідея луїзіанська (Proboscidea louisiana (Mill.) Thell.) з родини мартінієвих, мешканка тропічних і субтропічних районів Америки, родом з Південного заходу СІЛА. Звідки ж вона взялася на донецьких ланах?

Заради оригінальних плодів пробосцідею луїзіанську часто культивують у ботанічних садах різних країн. З такою метою її було завезено в Європу, в тому числі до нашої країни. Пробосцідея луїзіанська легко поширюється на місцях з порушеним рослинним покривом і давно вже «вийшла» за межі свого природного ареалу, засмічуючи землі сусідніх штатів. В інших країнах вона також легко дичавіє і поширюється в парках і на пустирях. Здичавіла вона і на Кавказі. Час від часу з’являється на Кубані по краях кукурудзяних полів та в заплавах.

Пробосцідея луїзіанська

Пробосцідея луїзіанська

У природних умовах пробосцідею луїзіанську поширюють переважно великі копитні тварини. Видовжені плоди рослини з одним або двома рогами на верхівці впиваються в ратиці тварин і переносяться ними на великі відстані. Як тільки не називають цю рослину за її дивні плоди: рослина-єдиноріг, слоновий хобот тощо! Тепер її розносять коні і домашня худоба.

Уперше в Радянському Союзі цей вид у здичавілому стані виявив вітчизняний ботанік О. Ф. Флеров у 1925 р. на північному Кавказі на околицях м. Анапи. Потім пробосцідею луїзіанську знаходили в інших районах Краснодарського краю і Ростовській області. Цілком можливо, що з нижнього Дону цей вид потрапив і в Донецьку область.

На полі чужинка не прижилася і вже через кілька років остаточно зникла. Проте можливе повторне занесення рослини, і невідомо, як поведе себе пробосцідея, якщо потрапить у сприятливіші умови.