Заплава – частина дна річкової долини, затоплювана в періоди високої водності; формується в результаті відкладення переносимих потоком наносів у ході планових деформацій річкового русла.
Заплава, беручи участь у пропуску витрати води і наносів, істотно впливає на весь хід руслового процесу. На рівнинній річці, що має сезонні зміни горизонтів води, розрізняють два рівні заплави:
а) нижня заплава – смуга прибережних пісків, слабо закріплених рос-линністю, що поступово переходить у підводні мілини і складає з остан-німи одне ціле при підйомі рівня води;
б) висока заплава – покритий луками або чагарниками простір, слабо нахилений у сторони загального падіння долини, звичайно порізаний гри-вами й улоговинами.
Висока і нижня заплави розділені яром – уступом берега, що підмива-ється середньо-високими водами.
Серед багатьох геоморфологічних елементів, що становлять річкову долину, заплава займає особливе положення. З одного боку, вона є похід-ною сучасного русла, оскільки зобов’язана йому своїм походженням (за-плава утворюється при заростанні в маловодний період і в межень най-більш високих частин акумулятивних форм руслового рельєфу), і разом з тим – постійним акумулятором і джерелом твердого матеріалу, що пере-носиться річкою, тобто бере участь в транспорті наносів.

Безымянный

Рис. 10.1. Схема будови заплави (за Е. У. Шанцером):
А – русло; У – заплава; З – стариця; D – прирусловий вал; Н – рівень щорічних висо-ких вод; h – рівень межені; М – нормальна потужність алювія.
Русловий алювій: 1 – різнозернисті пісок, гравій, галька, 2 – дрібно- і тонкозернисті піски, 3 – давній алювій, 4 – заплавний алювій

У заплаві річки розрізняють:
1) прирусловий вал, що прилягає до головного русла;
2) центральна заплава, розташована за прирусловим валом, у межах якої нерідко виділяються два рівні: низька заплава, що заливається, і ви-сока, така, що заливається в найсильніші паводки (див. рис. 10.2);
3) притерасова заплава, найбільш знижена задня частина заплави, що примикає до берега або надзаплавної тераси. Стадію розвитку річки з формуванням заплави називають морфологічною зрілістю.
В основному, нерівності заплавного мезорельєфу, що визначають за-плавність тієї або іншої ділянки заплави, виникають у процесі формування заплавної поверхні при заростанні форм акумулятивного рельєфу русла і подальшому рості заплави у висоту при накопиченні намулку під час її затоплення. При цьому всі нерівності заплави за її походженням можна розділити на три види.
По-перше, в процесі формування заплави утворюється її первинний рельєф, який визначається морфодинамічним типом русла і історією роз-витку руслових переформовувань. На меандруючих річках виникають сегментно-гривисті заплави (їх іноді називають “віяла блукання”). Вони утворюються при заростанні піднесених частин боковиків перекатів і представлені чергуванням зігнутих грив, розділених міжгривними пони-женнями; заплавна поверхня складається з безлічі сегментів із різнозоріє-нтованими грядами і старичними пониженнями, що виникли при спрям-ленні звивин. На розгалужених річках формуються улоговинно-острівні заплави за рахунок заростання осередків, перетворення їх в острови і по-дальшого з’єднання один з одним у острови і берегові масиви; колишні острови розділяються улоговинами – колишніми рукавами і протоками. Розгалужено-звивисті русла мають сегментно-острівну заплаву, первин-ному рельєфові якої ритаманні риси обох типів заплав.

Безымянный

Рис. 10.2. Ділянка заплави річки:
1 – меженне русло; 2 – піщані коси, острови і прируслові ділянки ни-зької заплави, незакріплені рослинністю; 3 – замулені ділянки кіс, ост-ровів і вторинні дрібні водоймища на прируслових ділянках заплави; 4 – низька заплава; 5 – висока заплава; 6 – стариця; 7 – відмерлі протоки; 8- прируслові вали.
Форми первинного рельєфу складають основу заплавного рельєфу протягом всього часу існування заплав. Вони визначають умови затоп-лення заплави, розподіл струменів заплавного потоку і його швидкості. Під час повеней і паводків вода надходить на заплаву спочатку по улого-винах і старичних пониженнях. У маловодні роки при невисоких підйомах рівнів води затоплення заплави цим може і обмежитися, але при подаль-шому підйомі рівнів вода покриває гриви і гряди. У останньому випадку сам рельєф і його орієнтування по відношенню до напряму транзитного потоку на заплаві визначають шорсткість, а отже, гідравлічні опори, умо-ви взаємодії заплавного і руслового потоків. Очевидно також, що заплав-ніть улоговин і понижень вища, ніж піднесених грив і гряд.
По-друге, заплава будь-якої річки ділиться на високу і низьку, іноді – на високу, низьку і середню. Подібне морфографічне ділення має під со-бою вікове, а іноді і генетичне обгрунтування. Низькі заплави є найбільш молодими щодо віку, вони утворені сучасним руслом в останні 100-300 років у процесі його переформовувань (викривлення звивин, утворення островів і т.п.). Процес формування низьких молодих заплав на річках постійний і продовжується в даний час. Висота таких заплав не переви-щує 2 м над меженним рівнем води (на най річках – до 4 м), тобто рівна або трохи перевищує висоту прируслових мілин. Середні по висоті запла-ви мають вік у декілька сотень років, вони вже пройшли початковий етап свого розвитку; висоти їх знаходяться в проміжку між рівнем молодої за-плави і середнім рівнем повеней або паводків.
До високої заплави належать, незалежно від віку, всі заплавні поверх-ні, висота яких перевищує середній рівень повеней (паводків); вони зато-плюються дуже рідко, тільки при найвищих повенях і тому практично припинили свій ріст у висоту. Оскільки низька і середня заплава є промі-жним етапом розвитку, а висока – завершальним, вона займає на дні до-лини найбільші площі, що складає не менше 70 % від загальної площі за-плави. На річках, що врізаються, може виділятися більша кількість запла-вних ступенів, але при цьому всі верхні ступені належать до високої за-плави. Вік високої заплави коливається в дуже широких межах, охоплю-ючи в граничному випадку весь голоцен. Очевидно, що неоднакова висота різновікових заплав визначає відмінності в умовах їх затоплення: низька молода заплава покривається водою щороку, середня – раз у декілька років, а повторюваність затоплення високої заплави складає, як правило, близько 10 %, тобто вода поступає на неї не частіше ніж раз в 10 років. Верхні ступені багатоступінчатих заплав затопляються ще рідше. Оскільки за весь час формування заплави природні умови в межах басейну, що визначають водність річки і стік наносів, змінювалися в тій або іншій мірі, могла відбуватися зміна типів русел, або при їх збереженні змінювалися параметри руслових форм (звивин, розгалужень і т.д.). Відповідно, різновікові і різновисотні заплавні поверхні (ступені) або характеризуються неоднаковим рельєфом (наприклад, висока заплава має сегментно-гривистий рельєф, а середня і низька – улоговинно-острівний, або навпаки), або відрізняються один від одного морфометричними характеристиками первинного рельєфу. Все це, з одного боку, впливає на особливості затоплення заплави, а з іншого – дозволяє по рельєфу заплав реконструювати морфодинамічний тип русла за час формування заплави, його параметри і, використовуючи відомі співвідношення між ними і показниками чинників руслових процесів, відновлювати останні. Це має палеогідрологічне значення, а також дозволяє прогнозувати можливі зміни руслових процесів при різних сценаріях змін природного середовища і клімату, зокрема під впливом антропогенних чинників.
По-третє, висота, будова і ландшафти ділянок заплав у межах кожної заплавної сходинки визначаються їх близькістю до русла в період актив-ного росту заплави у висоту. За цією ознакою на кожній заплавній сходи-нці виділяються прируслова (найвища), центральна і тилова (найнижча) зони. При початку повеней вода спочатку надходить по пониженнях пер-винного рельєфу в тилові зони, проте швидкість підйому води тут виявля-ється невеликою через одночасне затоплення великих площ. При подаль-шому підйомі води затопленими виявляються всі улоговини і гриви тило-вої і центральної частини заплави, і лише при максимальних рівнях під водою виникають високі прируслові зони, заплавність яких є мінімальною.
На розташування заплавних зон і різні умови затоплення заплав роб-лять істотний вплив особливості розповсюдження заплави по відношенню до русла. За цією ознакою виділяються заплави односторонні, двосторон-ні і такі, що чергуються. Якщо для річки характерні направлені горизон-тальні деформації (зсув убік одного з берегів, здебільшого корінного), утворюється переважно одностороння заплава. В цьому випадку майже вся вона висока, і три зони простягаються тут єдиними смугами уздовж річки. Лише безпосередньо уздовж сучасного русла витягуються вузькі і невеликі масиви низької молодої заплави. На двосторонніх заплавах роз-поділ заплавних зон відрізняється значно більшою складністю і випадко-вістю; при заплавах, що чергуються, заплавні зони, як і заплавні масиви, розташовуються щодо річки в шаховому порядку.
На особливості морфології заплави в межах різних заплавних зон впливають вертикальні руслові деформації – урізування річки або направ-лена акумуляція наносів. Для річок, що врізаються, характерна ступінчас-та заплава, оскільки кожен новий заплавний масив формується гіпсомет-рично нижче за попередній; групи масивів об’єднуються в заплавні сту-пені, причому на кожному ступені може бути виділена своя прируслова, центральна і тилова заплавні зони. Прирусловою є та частина ступеня, яка найближче розташований до сучасного русла.