Наземні комунікації представлені в основному автомобільними і залізничними, рідше відкритими трубопроводами, спричиняють розвиток заплав, а разом із ними і русла річок великий вплив, оскільки, щоб уникну-ти затоплення, вони споруджуються звичайно на насипах. Насипи слу-жать своєрідними дамбами, які перегороджують шлях заплавному потоку або змінюють його напрям, ускладнюють потік повені, порушують при-родні умови взаємодії заплавного і руслового потоків.

Вони зводяться, як правило, впоперек заплав, через що вище за течією під час повені виникає підпір потоку. Це негативно позначається на агро-технічних характеристиках заплави – ґрунти стають вологонасиченими і потрапляють в анаеробні умови, починає домінувати гігрофільна рослин-ність. Якщо насипи позбавлені водопропускних споруд над улоговинами і протоками, вони перешкоджають вільному перебігу вод, створюють перед ними застійні зони, які призводять до заболочування заплав, цвітіння води в заплавних водоймищах, розмноження комах.
Дорожні насипи звичайно ведуть до мостів через річки; безпосередньо у створі мостів і нижче завдяки звуженню русел і зосередженню під мос-том потоку повені швидкість його збільшується, і відбувається розмив дна під опорами. У зв’язку з цим всі мостові конструкції потребують додатко-вого запасу міцності, що здорожує будівництво моста. Будь-які греблі і насипи, прокладені впоперек заплав або під гострим кутом до їх осі, змі-нюють напрям потоку порожнистих вод, що у кожному конкретному ви-падку призводить до різних порушень як на заплаві, так і в руслі. В деяких випадках тилові ділянки заплав виявляються відгородженими насипами від решти заплави і перетворюються на замкнуті пониження із застійним режимом вод, що стікають зі схилів. Із метою скорочення несприятливих екологічних наслідків від зведення поперечних насипів на заплавах слід максимально погоджувати напрям насипів і гребель із природним напря-мом потоків порожнистих вод, по можливості орієнтувати їх вздовж таких потоків, а при перетині насипів з протоками й улоговинами влаштовувати споруди для пропуску вод повені. В цьому випадку ефект підпору потоку насипом буде понижений, що відобразиться в збереженні сприятливої екологічної ситуації.
Меліоративні канали на необвалуваних заплавах виконують дренуючу і водопропускну функції. Завдяки каналам осушуються найбільш заболочені ділянки заплавних масивів, відбувається пониження рівня грунтових вод, і в результаті поліпшуються агротехнічні характеристики перезволожених заплав. Транзитний заплавний потік зосереджується в каналах, якщо їх напрям паралельний руслу або великим улоговинам. У цьому випадку канали на заплаві є аналогами заплавної багаторукавності. У їх гирлових частинах може розвинутися ерозія, а в руслі поблизу гирл підвищується вміст наносів. При збігу напряму каналів і струменів заплавного потоку під час повеней відбувається промивка каналів сконцентрованими в них потоками; інакше можливе їх замулення.
Використання заплав під ріллю для вирощування зернових і городніх культур, баштани і сади спричиняє відкриття заплавної поверхні і зни-щення на ній дернового покриву, що захищає її від розмиву водами пове-ней або паводків. Очевидно, що на повністю обвалуваних заплавах, де ліквідовано їх природне затоплення, обмежень на відкриття заплав немає. За відсутності дамб обвалування питання про масове відкриття заплави залежить від умов проходження руслоформуючих витрат води і від їх лі-тології. На річках, де руслоформуючі витрати проходять до виходу на заплаву, тобто в заплавних брівках, відкриття високих заплав можливе. У цих випадках швидкість потоку, що затоплює заплаву, невелика, він не в змозі розмити ріллю і акумулює на ній намулок.

comments powered by HyperComments