Скорочення об’єму стоку води по малих річках призводить до деградації русел малих річок, оскільки при цьому різко знижується ЕТЗ потоку. Пересихання малих річок стало в останні десятиріччя значно поширеним явищем. При цьому спостерігається як абсолютне скорочення стоку, так і перерозподіл стоку по сезонах у бік збільшення витрат весняної повені і скорочення меженних витрат води.

У лісостеповій, степовій і напівпустельній зонах це викликано відбиранням стоку на зрошування, а також замуленням русел і переходом частини поверхневого стоку в підземний.

У лісовій зоні причиною пересихання є, в основному, зведення лісів і наступне скорочення підземного стоку, який раніше забезпечував велику частину живлення річок у меженний період. У результаті багато колишніх лісових річок пересихають у літні місяці. Водночас подібний перерозподіл поверхневого стоку призвів до посилення ерозії ґрунтів весною в період сніготанення і під час сильних злив.

Для збереження запасів води в літні місяці, коли річки починають пересихати, на багатьох із них у лісостеповій і степовій зонах зводять глухі земляні дамби. Меженний стік по таких річках припиняється, русла в нижніх б’єфах пересихають і перетворюються на балки. Під час весняних повеней багато таких дамб проривається, продукти їх розмиву відкладаються в руслах нижче за течією, погіршуючи їх замулення. Багато малих річок зарегульовано такими дамбами протягом усієї своєї довжини, перетворившись на каскади ставків.

У той же час багато млинових дамб, поставлених на малих річках у XIX – на початку XX століття, не призводили до втрати стоку і подальшого замулення річок, а навпаки, підтримували постійний стік завдяки регулюючим спорудам. Під час повеней такі дамби не заважали пропуску води, внаслідок чого забезпечувалося транспортування наносів, і їх акумуляція не відбувалася. Восени проводилися підвищені скидання в нижній б’єф, сприяючи своєрідній промивці русел малих річок. Так само функціонували водосховища і дамби малих ГЕС, побудовані на багатьох малих річках в 20 – 50-ті роки.