10 месяцев назад
Нету коментариев

Sorry, this entry is only available in
Украинский
На жаль, цей запис доступний тільки на
Украинский.
К сожалению, эта запись доступна только на
Украинский.

For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Львівська область, одна із 25 областей Радянської України, утворена 4 грудня 1939 р. у результаті возз’єднання українського народу в єдиній Радянській державі.

Площа області дорівнює 21,8 тис. км2що становить 3,6% території республіки. За розмірами Львівська область посідає сімнадцяте, а за кількістю населення (2429 тис. чол. у 1970 р.) — шосте місце в респуб­ліці. Це свідчить про те, що густота населення в області (116 чол. на км2набагато вища, ніж у більшості областей і в цілому по Україні.

Львівська область відзначається великою різноманітністю природ­них умов і багатством природних ресурсів. На її території є рівнини і гори, поширені поліські, лісостепові і лісолучні ландшафти: її над­ра багаті покладами нафти і горючих газів, кам’яного вугілля і само­родної сірки, різноманітних солей і мінеральних вод тощо. Taкa різно­манітність природних умов і природних ресурсів області зумовлена її географічним положенням, геологічною будовою і характером поверхні.

Географічне положення області визначається такими координатами: крайня західна точка (с. Міхова Старосамбірського району) 22°43′ схід­ної довготи, південна (с. Ялинкувате Сколівського району) 48°45′ пів­нічної широти, східна (с. Нем’яч Бродівського району) 25°28′ східної довготи і північна (с. Пісочне Сокальського району) 50°46′ північної широти. Займаючи крайнє західне положення у республіці, Львівська область має значну кількість опадів (у середньому 740 мм за рік). Це створює нормальну зволоженість її території, а в багатьох місцях з не­достатнім природним дренажем — навіть надмірну, що спричинюється до заболочування.

Географічне положення Львівської області має ще й ту особливість, що через її територію простягається значна частина Головного європей­ського вододілу, який поділяє ріки Балтійського і Чорноморського басей­нів. Вододіл входить з території ПНР і в межах області пролягає між селами Міхова і Лопушниця Старосамбірського району, поділяючи тут ріки Стривігор (притока р. Дністер) і Вирву, яка належить до басейну р. Сан — притоки Вісли (рис. 1). Далі вододіл простягається трохи пів­нічніше м. Хирів і повертає на Нове Місто, а потім через залісені висоти Боляновицького лісу тягнеться через села Чижки, Владипіль до м. Руд-ки. Від цього міста вододіл круто повертає на північ у напрямку на м. Городок і стає орографічно зовсім невиразним, поділяючи долину р. Верещиці (басейн Дністра) і притоки р. Вишні (басейн Сану). За м. Городок вододіл пролягає через район Розточчя і, обминаючи далеко з півночі смт. Івано-Франкове, тягнеться дуже звивистою лінією до Львова. В околицях і межах Львова вододіл стає дуже невиразним. Він проходить через Левандівку, Кульпарків, Персенківку на Сихів, а від Сихова — по високому лісистому Давидівському пасмі на південь у на­прямку на м. Бібрку, але, не доходячи до нього, повертав на схід-північ­схід у загальному напрямку на м. Золочів. На цьому відтинку Головний європейський вододіл тягнеться звивистою лінією по горбистих залісе­них висотах Гологірського пасма, відділяючи басейни Дністра (ріки Щерек, Зубра, Луг, Свірж, Гнила і Золота Липа та Стрип) від при­токів Західного Бугу (ріки Полтва, Гологірка, Вільшаниця і Захід­ний Буг).

Гіпсометрична схема Львівської області

Гіпсометрична схема Львівської області

Від с. Плугів, що біля Золочева, вододіл повертає на північний захід у напрямку на с. Ожидів, м. Радехів, а далі тягнеться через Волинську область до м. Горохів, с. Затурці. На відтинку Ожидів — Радехів вододіл поділяє басейни Західного Бугу та Стиру — притоки Прип’яті (басейн Дніпра); він тут також дуже невиразний, понижений і навіть у найви­щих точках досягає лише 276 м над рівнем моря.

Уже навіть положення Львівської області у смузі Головного євро­пейського вододілу визначає деякі суттєві риси її природи: по-перше, область не має і не може мати великих річок, тому що на Головному вододілі лежать лише витоки річкових систем; по-друге, Львівська об­ласть як вододільна мусить бути досить піднятою над рівнем моря. Об­числено, що середня висота області досягає 376 м над р. м., тобто вона вдвоє більша від середньої висоти України в цілому (175 м над рівнем моря).

Головний європейський вододіл, а також різноманітність геологіч­ної будови Львівської області зумовлюють значне розчленування її по­верхні на цілу низку природних областей і районів. Північна частина області своїм Сокальським адміністративним районом заходить у Волин­ську височину, підняту в середньому на 260 м над р. м. з окремими під­вищеннями (Повчанські висоти, Мізоцький кряж) до 340—360 м над рівнем моря. У межах Львівської області поверхня цієї височини не перевищує 270 м над р. м. і утворює досить виразне пасмо, яке нази­вають Сокальським. Це пасмо поділяється долиною р. Західний Буг на дві майже однакові площею частини: західну, яку можна назвати За­бузькою стороною, і східну — Тартаківську сторону.

Сокальське пасмо, що в цілому належить до лісостепових ландшаф­тів, переходить на півдні невисоким, але виразним уступом у зовсім відмінну природну область, так зване Мале, або Львівське, Полісся.

Мале Полісся — велика географічна область з площею понад 7 тис. км2у якій окремі частини її утворюють дещо відмінні між собою при­родні райони: Ратинський, Бусько-Бродівський, Радехівський, Підподіль­ський і Грядове Побужжя.

На північний захід від Львова простягається зовсім відмінний при­родний район — Розточчя, який являє собою дуже горбисту височину з окремими висотами понад 350 м над р. м., вкриту на значних пло­щах дубово-сосново-буковими лісами. Назва Розточчя пов’язана з тим, що з цієї височини витікають у різні сторони притоки багатьох річок: на південь, до Дністра, течуть Верещиця і Добростанка, на схід, до Західного Бугу,— Рата, Біла і Свиня, на захід, до Сану,— Шкло, Зава­дівка і Любачівка.

На південний схід від Львова простягається високе і лісисте Поділь­ське горбогір’я — географічна область з найбільшими абсолютними висо­тами, які перевищують 340 ма в максимальній точці (гора Камула) досягають 472 мПодільське горбогір’я займає великий простір між ріка­ми Зубра і Золота Липа і має дуже виразну північну границю у вигляді так званого Гологоро-Кременецького пасма, яке високим уступом під­німається над рівнинами Малого Полісся.

Подільське горбогір’я починається на південний схід від Львова так званим Давидівським пасмом — вузькою, горбистою і лісистою смугою, що починається від Високого замку і простягається до Чортової скелі і далі до сіл Гончарі та Під’ярків. Гологірське пасмо починається при­близно від с. Романів і простягається уздовж сіл Лагодів, Словіта, Голо-гори на Золочів. За Золочевим починається новий відтинок краю Поділь­ського горбогір’я, який у літературі помилково названий «Вороняками», оскільки с. Вороняки, від якого походить ця назва, лежить на захід від Золочева, тобто в Гологірському пасмі. Відтинок Подільського горбогір’я у межах Львівської області, між Золочевим та смт. Підкамінь, слід нази­вати Верхобузьким пасмом, бо саме на ньому починаються витоки Західного Бугу, що й закріплено в назві села Верхобуж. Основний масив Подільського горбогір’я розташований на південь від Гологірського пас­ма, складається з декількох дещо відмінних між собою горбогірних районів (Бережанське, Перемишлянське, Бібрське, Стільське горбогір’я). На південь від Львова, між ріками Верещиця і Зубра, простягається рівнина, так зване Львівське плато, яке на півночі межує з Розточчям, а на півдні досягає долини Дністра. Середня висота цього плато дещо менша 300 м над рівнем моря. Воно має дуже мало лісів і зайняте пере­важно орними землями, які становлять понад 60% усіх угідь цього райо­ну. Львівське плато з дуже давніх часів було зайняте полями, і тому назва «Опілля» стосується саме цієї території, якій і треба присвоїти історико-географічну назву Львівське Опілля. Назва «Львівське плато» G терміном геоморфологічним і може вживатися у геоморфологічних ха­рактеристиках області.

Наступна велика географічна частина Львівської області зі специ­фічними рисами природи — Надсання, яке лежить у басейні притоків рік Сан—Вишні, Вирви, Шкла і Завадівки. Надсання складається з двох дуже відмінних між собою природних районів: Надсанської, або Яворівської. улоговини, пониженої до 250 м над р. м. і залісеної території, та Сансько-Дністровсько увалистої височини з абсолютними висотами по­над 320 м над р. м. і майже безлісою територією.

На південь від Львівського Опілля і Надсання пролягає Львівське Передкарпаття природна область дуже своєрідної структури і великих природних ресурсів (нафта, горючі гази, сірка, калійні солі, мінеральні води тощо). Вона належить до так званого Передкарпатського передо­вого прогину і в будові її поверхні переважають рівні древніх і молодих терас Дністра та його притоків Стрий, Стривігор, Свіча та ін. (До області Передкарпатського прогину належить і Надсання, географічні особ­ливості якого настільки відмінні від решти Передкарпаття, що ми розглядаємо його як окремий географічний район).

Передкарпаття неоднорідне за своїми природними особливостями і досить виразно поділяється на декілька природних районів, а саме: Стривігор-Болозівське підгір’я, Дрогобицьке підгір’я, Стрийсько-Жидачів­ська улоговина і Моршинське, або Присвіцьке, підгір’я.

Південна частина області належить до Карпат, у яких повністю розташовані Сколівський та Турківський і частково Старосамбірський, Самбірський, Дрогобицький та Стрийський адміністративні райони.

Львівські Карпати поділяють звичайно на такі природні райони: Верхньодністровські Бескиди, Сколівські Бескиди і Стрийсько-Санську Верховину. Вони в свою чергу поділяються на дрібніші, характеристика яких буде подана в розділі «Природні райони».

У цілому поверхню Львівської області можна уявити собі як систему широких рівнів, що поступово знижуються з півдня на північ. Перший рівень — Карпати з середніми висотами близько 700 м над р. м. і мак­симальною висотою на г. Пікуй (1406 м), яка є вершиною Вододіль­ного хребта, що поділяє басейни Дністра і Тиси.

Другий рівень — Передкарпаття з середніми висотами понад 300 м над р. м. і максимальною висотою 519 м на г. Радич на Межиріччі Стри­вігору і Болозівки. Третій рівень утворює Львівське горбогір’я з серед­німи висотами близько 350 м над р. м. і максимальною висотою 472 м на г. Камула в Гологірському пасмі.

Четвертий рівень — Мале Полісся з середніми висотами близько 220 м і максимальною — 276 м над р. м. на Буго-Стирському відтинку Головного європейського вододілу. Нарешті, п’ятий рівень утворює Со­кальське пасмо з середньою висотою близько 210 м над р. м. і най­меншою абсолютною висотою 180 м у долині Західного Бугу на границі з Волинською областю.