Изучение природных условий Украины. Досоветский период
Украинский
На жаль, цей запис доступний тільки на
Украинский.
К сожалению, эта запись доступна только на
Украинский.
For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.
Археологічні знахідки, історико-ланд-шафтні дослідження, літературні джерела дають змогу скласти уявлення про особливості природних умов сучасної території України в минулому.
В творах античних авторів — Геродота, Страбона, Птолемея зустрічаються відомості про природу сучасної території України. Дані про рельєф, річки, озера, ліси наводяться в літописах Київської Русі (IX—XII ст.). Наприклад, в «Повісті временних літ» (1114— 1116 pp.) є відомості про конкретні річки, низовини і височини, про ліси і степи, тваринний світ. Назва «Україна» вперше зустрічається в Київському літописі 1187 p., і походження її пов’язують із поняттям «країна», «рідний край».
З розвитком продуктивних сил в часи Київської Русі нагромаджувались дані про природні умови її території. Утворення української народності (XIV— XV ст.) розширює етнічні межі території України. Поряд з лісовою і лісостеповою зонами розпочинається освоєння причорноморських степів. Важлива роль у цьому належала Запорізькій Січі, яка утворилась в XVI ст. З XVI ст. територію України вже зображували на картах. В «Книге Большому Чертежу» (1627 р.) описано Лівобережну Україну і Середнє Придніпров’я. Карта України, складена Г. Бопланом, «Чертеж Украинским и Черкасским городам от Москвы до Крыма» (середина XVII ст.) свідчить про високий для того часу ступінь географічної вивченості території України. Із створенням першого вищрг.0 навчального закладу на Україні — Києво-Могилянської колегії (1632 р.) — географію почали вивчати як предмет.
Возз’єднання України з Росією (1654 р.) сприяло дальшому розвитку господарства України, географічних досліджень її території. Наукові дослідження природи України почалися з XVIII ст. На території України були проведені перші іструментальні зйомки для складання карт: У 1745 р. було видано атлас Росії, де зображувалась частина території України. При проведенні генерального межування в 70— 80-х роках складено карти Київської, Новоросійської і Азовської губерній. В другій половині XVIII ст. російські академічні експедиції провели вивчення рельєфу, ґрунтів, рослинності і тваринного світу. Учасник цих експедицій академік В. Ф. Зуєв у 1781 — 1782 pp. описав природу, господарство і населення Лівобережної України, Криворіжжя, Причорномор’я.
Розвитку територіальних географічних досліджень сприяли й створювані університети. Так, у Харківському університеті відразу по заснуванні (1805 р.) було розпочато вивчення місцевих кліматичних умов. В Київському університеті фізичну географію було введено в навчальні плани з перших років його існування. В 1851—1864 pp. при Київському університеті функціонувала Комісія з географічного, природничо-історичного і статистичного опису губерній Київського навчального округу. При Київському, Новоросійському (Одеському) і Харківському університетах було створено товариства природознавців, які видали ряд праць фізико-географічного змісту. У 1873 р. в Києві було відкрито Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, члени якого проводили географічні дослідження. За прогресивну діяльність цей відділ було закрито царським урядом.
З розвитком капіталізму в другій половині XIX ст. зросла потреба в мінерально-сировинних ресурсах, шляхах сполучення, ринках збуту, освоєнні нових земель. У зв’язку з цим розширилися роботи з вивчення геологічної будови і рельєфу, внутрішніх вод, закономірностей у поширенні ґрунтів і рослинності. У цей час природу України досліджувало багато видатних вчених — В. В. Докучаєв, О. П. Карпінський, О. І. Воєйков, А. М. Краснов, Г. І. Танфільєв, П. І. Броунов, Г. Ф. Морозов, Г. М. Висоцький, О. О. Крубер та ін. Видатний природознавець В. В. Докучаєв в 1888— 1894 pp. очолював земські експедиції, які проводили комплексне вивчення грунтів (земель) Полтавщини, лісостепу Правобережної України, степів Причорномор’я. Йому належить класична фізико-географічна праця «Наши степи прежде и теперь», якою закладено основи комплексного підходу до вивчення природи степових ландшафтів. До експедиційних робіт на Україні В. В. Докучаев залучив В. І. Вернадського, Б. Б. Полинова, М. О. Дімо. Створений у 1882 р. Російський геологічний комітет проводив геологічні й геоморфологічні дослідження на Донбасі й Волині (О. П. Карпінський), в Причорномор’ї (М. О. Соколов), на Волині і Поділлі (В. Д. Ласкарєв), Поліссі (П. А. Тутковський). Вивченню природних умов сприяло промислове освоєння Донецького та Криворізького басейнів.
Наприкінці XIX ст. в університетах України були створені кафедри географії. У Київському університеті її очолив П. І. Броунов, відомий своїми працями з синоптичної метеорології, земного магнетизму, сільськогосподарської метеорології, автор кращого на той час «Курсу фізичної географії». З його ініціативи було створено Придніпровську метеорологічну сітку. Значний вклад у вивчення клімату України внесли О. І. Воейков, О. В. Клосовський, К. М. Жук, Й. Й. Косоногов.
Кафедру географії у Харківському університеті очолював А. М. Краснов, якому належать важливі фізико-географічні дослідження і описи Лівобережної України й степів Причорномор’я. Багато зробив для розвитку фізичної географії Г. І. Танфільєв — автор чотиритомної «Географии России, Украини и прилегающих к ним с запада территорий в пределах России 1914 г.», професор Одеського університету. Він проводив дослідження на Поліссі, в Придніпров’ї і Причорномор’ї та Кримських горах, склав одну з перших схем поділу Європейської Росії па фізико-географічні області. Західну Україну та Карпати вивчали географи Львівського університету Є. Ромер і С. Рудницький.
Працями В. В. Докучаова, Г. М. Висоцького, Б. Б. Полинова, А. М. Краснова, Г. І. Танфільєва та інших було закладено наукові основи комплексного підходу до вивчення закономірностей територіальної диференціації природних умов, проявів і розвитку фізико-географічних процесів і явищ, їхньої оцінки для потреб практики.