7 років тому
Немає коментарів

Залежно від рельєфу, кліматичних умов, рослинності і ґрунтотворних порід Кримський півострів поділяють на степову і гірську частини. Північна частина являє собою степову рівнину, а південна є гірським масивом.

Кримські гори складаються з трьох паралельно розміщених гірських гряд. Перша нагадує степову частину і вкрита трав’янистою рослинністю, друга — Лісостеп і частково вкрита лісовими насадженнями, серед яких переважають дуб, бук, граб, кизил, ліщина та ін., а третя гряда вся вкрита лісом. Ґрунтотворні породи здебільшого представлені вапняками. На поверхні гірського плато багато карстових воронок, западин, підземних рік тощо. Гора Роман-Кош (на північний схід від Ялти) досягає висоти 1545 м.

Степовим районам передгір’я Криму і гірським місцевостям властиві різні природно-кліматичні умови, в яких відбуваються ґрунтотворні процеси. В зв’язку з цим на відносно невеликих територіях утворилися різні ґрунти.

З ґрунтотворних порід найбільш поширені вивітрені вапняки і вивержені вулканічні породи, на яких здебільшого утворилися неглибокі і вилужені чорноземи. Трапляються також глини вишневого або малинового кольору, вивітрені вапняки з червонуватим відтінком, делювій вапняків, пісковики, сланці та інші породи.

Найбільш поширені в Кримській області такі основні генетичні види грунтів.

Чорноземи неглибокі карбонатні різні за механічним складом. Вони є ґрунтами степового передгір’я і долин і поширені між першою і другою гірськими грядами. Вміст гумусу в них становить від 5—7 до 9—11%. Профіль їх коливається від 50 до 80—100 см і більше.

Чорноземи гірські вилужені поширені на гірських луках і в степах по невеликих схилах, а також верховинах окремих гір. Загальна глибина ґрунтового профілю від 50 до 60—70 см і більше. Вміст гумусу високий (від 6— 12 до 10—18%).

Бурі гірські лісостепові ґрунти утворилися на різних породах і тому мають різний механічний склад. Це ґрунти гірського і передгірного Лісостепу. Глибина ґрунтового профілю становить від 60—80 до 100—120 см, а вміст гумусу — від 2,6 до 6,0—10% .

Бурі гірсько-лісові ґрунти, бурі насичені глинисто-хрящуваті ґрунти, бурі вилужені глинисто-хрящуваті, бурі опідзолені суглинково-хрящуваті, бурі сильногумусовані та інші займають найбільші площі, які знаходяться під лісами.

Глибина всього профілю досягає 90—100 см. Вміст гумусу коливається від 3—5 до 7—13%.

Буроземи — це гірсько-лісові ґрунти, які в Радянському Союзі поширені на Кавказі, в Кримській області, Карпатах і Закарпатті. Зокрема, Кримські буроземи поширені на висоті 130—300 м (навіть вище) над рівнем моря, де середньорічна температура становить 7—15°, а опадів випадає 500—800 мм за рік. Ці ґрунти утворилися на карбонатних породах і глинистих сланцях. В них нагромаджується багато гумусу, реакція лужна, вони насичені основами кальцію та магнію. Опідзолені буроземи трапляються і більш кислі (рН 5,5—5,0) з меншим вмістом гумусу (3,6%).

Лучні алювіальні ґрунти гірського і передгірського Криму мають свої особливості і відрізняються від алювіальних грунтів інших зон. Вони мають різний механічний і мінералогічний склад, щороку можуть поповнюватися новими відкладами. Гумусу в них 2,7—6,5%, підґрунтові води іноді піднімаються майже до поверхні.

У Кримській області в зв’язку з гористістю місцевості багато еродованих грунтів.

Серед усіх ґрунтових відмін у північній частині Кримської області переважають каштанові ґрунти в комплексі із засоленими. Вони здебільшого містять достатню кількість гумусу, насичені основами і мають відносно велику ємкість вбирання. Тільки ґрунти, які утворилися на сланцях, бідні на кальцій, але багаті на калій.

Кліматичні і грунтові умови Криму сприятливі для вирощування високих урожаїв плодових та овочевих культур. Основним недоліком є нестача в грунті вологи. В гірській і передгірній зонах Криму основними галузями сільського господарства є виноградарство і садівництво. У районах, які межують з степовою зоною, вирощують і зернові.

На лучних грунтах по долинах річок здебільшого закладають сади. Виноградники розміщують на всіх грунтах, де щільні породи залягають глибше 1,0—1,5 м. Кращими ґрунтами для виноградників тут є коричневі, а також різні щебенюваті ґрунти.

На щебенюватих малородючих грунтах гірської частини Криму вирощують лаванду та тютюн.

У гірських і передгірних районах Криму багато грунтів зазнають ерозії, внаслідок чого на цих землях необхідно планувати комплекс заходів по запобіганню ерозії, боротьбі з нею. Залісенню підлягають всі масиви сильноеродованих земель. У посушливих районах агротехнічні заходи повинні бути спрямовані на забезпечення грунту вологою та ефективне використання її. На малогумусних грунтах слід також збагачувати грунт на органічну речовину і поглиблювати орний шар.

Підвищення продуктивності грунтів. Гірські ґрунти використовують по-різному, але здебільшого під пасовища.

Агротехнічні і агрохімічні заходи поліпшення продуктивності гірських грунтів залежать від способів використання. Наприклад, на червоноземах для вирощування субтропічних культур розроблено спеціальні агротехніку і систему добрив. Спеціальні агротехнічні заходи розробляють також для вирощування садів і виноградників у Криму і Закарпатті. Загальним для всіх гірських грунтів є боротьба з ерозією на схилах гір і профілактичні заходи запобігання її.

Оскільки гірські ґрунти найчастіше використовують як пасовища, то особливу увагу слід приділяти найбільш раціональному і ефективному використанню їх, правильному випасанню, створенню загінної системи випасання, поліпшенню складу травостою, боротьбі з бур’янами і отруйними рослинами, висіванню корисних трав, внесенню органічних і мінеральних добрив, вапнуванню кислих грунтів тощо. Отже, всі агротехнічні заходи повинні бути спрямовані на більш продуктивне використання і поліпшення пасовищ та сінокосів.

Грунти передгір’я і низовин треба окультурювати і використовувати під сади та виноградники, якщо цьому сприяють кліматичні умови.