7 років тому
Немає коментарів

До грунтів вологих субтропіків відносять бурі ґрунти, жовтоземи і чорноземи. В СРСР ці ґрунти найбільш поширені в Західній Грузії — на узбережжі Чорного моря (район міста Батумі) та в Азербайджані (район міста Ленкорань). Загальна площа червоноземів в СРСР хоч і невелика (не перевищує 3000 км2), проте вони мають певне економічне значення в зв’язку з тим, що їх використовують для вирощування цінних субтропічних культур.

Червоноземи утворюються на пологих схилах і розміщені на висоті 250 м над рівнем моря, а жовтоземи і бурі — ще вище.

Червоноземи мають червонуватий колір і дещо нагадують латерити (ґрунти тропіків). Утворилися вони на продуктах вивітрювання кристалічних порід — андезитів, базальтів, діабазів, гнейсів, сланців та інших кольорових зруйнованих порід — та на зебровидних глинах (наприклад, у Грузії). З деревної рослинності в субтропічній зоні переважають справжній каштан, дуб, граб, клен, лавровишня і ліани.

Хімічне вивітрювання та ґрунтотворний процес у субтропічних умовах при надмірному зволоженні і достатньому теплі відбуваються енергійно. В субтропічних районах дуже поширена ерозія.

Ґрунтотворні процеси і характеристика грунтів. Умови, процесів грунтотворення червоноземів досить своєрідні. Утворилися ці ґрунти в умовах достатнього зволоження (2000—2500 мм опадів за рік), високого насичення повітря вологою (до 80%) та теплого клімату майже протягом року. Середня річна температура становить 13,2—14,5°, середня січнева — 5—7°, а середня липнева —21,5—23°.

Процес утворення червоноземів та жовтоземів близький до підзолистого, проте відбувається він на яскраво-кольорових породах. Особливі температурні умови протягом тривалого періоду року і достатня зволоженість впливають не лише на руйнування мінеральної, а й органічної частини. Тому процес утворення червоноземів нагадує підзолистий, що відбувається в зовсім інших кліматичних умовах. Якщо в лісолучній зоні при процесах опідзолення гумус і колоїди, півтораокисли заліза та алюмінію вимиваються, а кремнезем залишається у верхніх горизонтах, то в червоноземах сполуки заліза та алюмінію, що утворилися після хімічного вивітрювання мінералів, залишаються на місці їх утворення, а кремнезем разом з розчинними сполуками вимивається в глибші горизонти. Внаслідок цього у верхніх горизонтах нагромаджується багато півтораокислів заліза та алюмінію, які надають грунтові червонуватого або жовтуватого кольору. Звідси і назва грунтів.

Профіль червоноземів неглибокий. Гумусний горизонт (НЕ) глибиною 16—25 см має темно-коричневий колір з пилувато-зернистою структурою, досить пухкий. З глибини 25—70 см починається перехідний горизонт (рНі) червоного або оранжево-червоного кольору, менш структурний, ущільнений (у зволоженому стані в’язкий). Ще глибше залягає горизонт (Рі) — порода, збагачена на продукти вивітрювання. Всі горизонти містять багато півтораокислів заліза, алюмінію та інших сполук.

При утворенні червоноземів у верхніх горизонтах енергійно мінералізується органічна маса, нагромаджується гумус (2—8, а іноді до 12%). У глибших горизонтах процес мінералізації уповільнюється. В процесі ґрунтоутворення у верхніх горизонтах нагромаджуються азот, фосфор, кальцій та інші зольні речовини. Колоїдів червоноземи містять небагато, через що і ємкість вбирання гумусного горизонту досить низька (8—10 мг-екв у 100 г грунту), а серед увібраних катіонів переважають катіони водню і алюмінію. Реакція грунту кисла (рН водної витяжки 5—6, а сольової — 4,3—4,5). Якщо такі ґрунти формуються на Кавказі у вологих умовах, то вони опідзолюються і набувають світло:коричневого або палево-сірого кольору. У них є багато ортштейнових зерен з невеликою кількістю гумусу (1,5—2,5%) і незначною ємкістю вбирання (4—6 мг-екв на 100 г грунту).

Жовтоземи поширені на Чорноморському узбережжі Кавказу (Абхазія), а також на узбережжі Каспійського моря (Азербайджанська РСР). Ці ґрунти займають проміжне місце між червоноземами і лісовими буроземами (Н. М. Сабашвілі). За морфологічними ознаками вони нагадують червоноземи, але ці ознаки виражені в них значно менше. Жовтоземи утворилися на плоских морських терасах і є досить опідзоленими ґрунтами (глибина опідзоленого горизонту в них іноді досягає 60 см). Вміст гумусу в жовтоземах не перевищує 3,5-5%.

У зоні вологих субтропіків поряд з жовтоземами поширені також жовтоземно-підзолисті ґрунти, які відрізняються від жовтоземів меншим вмістом гумусу (до 1,5—2,5%) і менш глибоким гумусним горизонтом.

Підвищення родючості червоноземів і жовтоземів. Червоноземи і жовтоземи розміщені на схилах гір і морських терасах. Сприятливі кліматичні умови дозволяють вирощувати на них цінні субтропічні культури. При використанні цих грунтів слід застосовувати комплекс агротехнічних заходів, спрямованих на освоєння схилів і боротьбу з ерозією. У період найбільшого випадання дощів на незадернілих розпушених полях треба висівати сидеральні бобові культури — білий люпин і сою, які захищають ґрунти від вимивання і збагачують його на азот і органічну речовину. Крім того, для боротьби з ерозією проводять задерніння грунтів (висівають багаторічні трави), залісення схилів і балок, насадження лісосмуг. При освоєнні гірських грунтів треба звільняти їх від чагарників і терасувати.

Боротьба з ерозією і відновлення родючості змитих грунтів на чайних і цитрусових плантаціях мають велике народногосподарське значення.

Родючість червоноземних ї жовтоземних грунтів може бути високою: вони містять багато поживних речовин і мають сприятливі водний і повітряний режими. Проте для вирощування високих урожаїв інколи буває недостатньо поживних речовин — кисла реакція і велика кількість півтораокислів сприяють закріпленню фосфору і перетворенню його в малодоступний для рослин. Червоноземи і жовтоземи реагують на органічні та мінеральні добрива. Внесені, наприклад, під чай азотні і фосфорні добрива збільшують урожайність його в 2—3 рази. Особливо ефективні фосфорні добрива. Мінеральні добрива доцільно вносити у суміші з органічними. Під окремі культури вносять також калійні добрива. З органічних добрив, крім гною, ефективно застосовувати гнойові компости та зелені добрива.

Червоноземи і жовтоземи доцільно окультурювати. Для підвищення родючості цих грунтів всі агротехнічні заходи треба застосовувати комплексно.