7 років тому
Немає коментарів

Грунти Полісся Української РСР займають 9,7 млн. га, або 16,3% території республіки. У цій зоні орні землі займають 49,6% загальної площі, багато лук, лісів, чагарників та боліт. Річна кількість опадів становить 570— 650 мм, середньорічна температура плюс 7°.

Ґрунтовий покрив зони дуже складний. Вона характеризується не тільки великою кількістю ґрунтових відмін, а й частими змінами їх на відносно невеликих площах.

Це зумовлюється складністю геологічної і геоморфологічної будови зони, різноманітністю ґрунтотворних порід, а також частими змінами гідрологічного режиму.

Залежно від механічного складу і різних порід ґрунти Полісся мають неоднакові агрономічні властивості і виробничі якості.

У плані геоморфологічному, за винятком території Коростенського, Овруцького районів і південної частини Волинської області, Полісся являє собою терасовану знижену рівнину. Течія річок на ній дуже .повільна, і дренуюча роль їх незначна. Такі умови сприяють заболочуванню грунтів не тільки по долинах рік, а й на вододілах. У зоні Полісся УРСР утворились еолова, водно-акумулятивна, льодовикова і делювіальна форми рельєфу. Кожен рельєф характеризується певними відкладами порід, які різняться механічним, мінеральним і хімічним складом та глибиною залягання їх.

Породи відповідно впливають на ґрунтотворні процеси і родючість грунту. Еолові відклади найбільш поширені і представлені різними формами нагромаджень.

Водно-акумулятивні форми рельєфу, що зустрічаються в межах Полісся, вкриті заболоченими ґрунтами. Породи, на яких утворюються ці ґрунти, є алювіальними наносами рік.

Форми рельєфу утворилися при безпосередній дії льодовиків та їхніх талих вод.

На Поліссі серед кристалічних порід найбільш поширені граніти, базальти і гнейси (у Ровенській і Житомирській областях вони часто виходять на поверхню). Крейда и крейдяні мергелі (породи крейдяного періоду) трапляються на поверхні у північних районах Львівської, центральних районах Волинської і Житомирської областей та в південно-західних районах Ровенської області.

На решті території Полісся ці породи вкриті ярусами молодших відкладів четвертинного походження. Це — водно-льодовикові та річкові відклади, переважно морени піщаного механічного складу, а також сучасні алювіальні відклади та лесуваті суглинки.

Основними ґрунтотворними породами зони Полісся є делювіогляціальні і флювіогляціальні відклади піщаного і супіщаного механічного складу, які містять мало кальцію, фосфору, магнію.

На Поліссі УРСР поширені такі основні типи грунтів:

Дерново-підзолисті утворилися на вододільних плато під впливом атмосферного зволоження. Вони не оглеєні і мають профіль з добре вираженими генетичними горизонтами. Утворилися дерново-підзолисті ґрунти на різних породах і є основним типом грунтів зони.

Підзолисто-дернові відрізняються від дерново-підзолистих меншим гумусовим горизонтом.

Дерново-підзолисті і підзолисто-дернові оглеєні.

Дерново-лучні залягають на неглибоких (частіше на широких знижених) плато вододілів по периферії боліт і на давніх лісових галявинах.

Торфово-болотні поширені по всій території зони, на річкових заплавах і знижених елементах рельєфу. Це ґрунти надмірного зволоження, що характеризуються значною оглеєністю.

Чорноземи опідзолені і вилужені утворилися на лесових породах у південній частині зони і займають невеликі площі.

Чорноземно-лучні ґрунти поширені переважно на лесовидних карбонатних та безкарбонатних суглинках, на алювіальних відкладах низин Полісся або на підвищених заплавах і терасах рік.

Сірі опідзолені ґрунти поширені невеликими масивами на лесових породах. .

Сірі опідзолені ґрунти оглеєні, вилужені та солончакeваті поширені здебільшого в західних областях і на Лівобережжі. Утворилися вони в умовах близького залягання мінералізованих підґрунтових вод.

Дернові і чорноземні ґрунти утворилися на продуктах вивітрювання карбонатних порід. Поширені у південній частині Волинської і Ровенської та в північній частині Тернопільської і Хмельницької областей.

Дерново-підзолисті ґрунти займають майже 70% площі всіх ґрунтових відмін.

Дерново-слабопідзолисті ґрунти поширені переважно на підвищених елементах рельєфу, містять мало гумус} і мають неглибокий горизонт (12—18 см).

На понижених елементах рельєфу дерново-підзолисті ґрунти оглеюються і становлять окрему групу дерново-підзолисто-глейових, дерново-глейових і торфово-болотних грунтів.

Крім цих генетичних відмін, є також сірі опідзолені ґрунти, що утворилися на карбонатних лесовидних породах в умовах нормального зволоження. Ці грунти поширені на Словечансько-Овруцькому лесовому кряжі.

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов зону Полісся УРСР поділяють на шість агрогрунтових районів (табл. 31).

T_031

За механічним складом ґрунти зони Полісся УРСР поділяють на піщані, суглинкові, глинисті і крупнопилуваті (табл. 32).

T_032

Дерново-підзолисті грунти Полісся та інших районів лісолучної зони здебільшого містять мало органічної речовини. Реакція грунту в них досить кисла (рН 4,3—5,3), проте ґрунти, утворені на карбонатних породах, мають реакцію майже нейтральну або навіть слабколужну (рН 7,1-7,3).

Подаємо коротку характеристику профілю дерново-підзолистого грунту.

НЕ (А1) — гумусно-елювіальний, 18—20 см, сірий, слабоструктурний. Містить найбільше гумусу.

А(А2) —елювіальний, 20—38 см, білуватого кольору, містить дуже багато кремнезему. В цьому горизонті найбільш виражений підзолистий процес. Він дуже вимитий і збіднений на поживні речовини безструктурний. В окремих випадках він набуває ясно вираженої листовидної структури.

І (В)—ілювіальний, 38—100 см, горизонт нагромадження колоїдних гідроокисів заліза, алюмінію, частково двоокису кремнію, гумусових речовин та інших сполук, які надають горизонту бурого кольору з іржавими плямами заліза та ортштейну. Горизонт дуже ущільнений і часто не пропускає води, що може бути однією з причин його заболочування.

Р(С)—материнська порода (морени, водно-льодовикові стародавні алювіальні відклади, пісок та ін.). Якщо ґрунтотворна порода містить багато води, то в ній відбуваються процеси відновлення та оглеєння.

Грунти Полісся містять мало гумусу (1—3%). У Львівській та Ровенській областях поширені карбонатні чорноземи з вмістом гумусу від 3 до 6%. На лівобережному Поліссі зустрічаються вилужені та опідзолені чорноземи з вмістом гумусу 3,5—4,0%.

Фізико-хімічні та агрохімічні властивості грунтів наведено в табл. 33, 34.

T_033

T_034