7 років тому
Немає коментарів

Ґрунтовим розчином називають краплиннорідку вологу з розчиненими в ній речовинами і газами, яка циркулює в генетичних горизонтах грунту. Ґрунтовий розчин є найбільш динамічною й активною частиною грунту. У ґрунтовому розчині відбуваються процеси живлення рослин, він бере активну участь у ґрунтотворних процесах і перерозподілі речовин по профілю грунту. Він містить різні речовини у завислому колоїдному та розчиненому стані (катіони, аніони, гумінові кислоти та їхні солі, органічні кислоти, амінокислоти, цукри, спирти та ін.).

Чим більше розчинених речовин у ґрунтовому розчині, особливо мінеральних, тим більший осмотичний тиск його — від 1—3 у підзолах і сильноопідзолених грунтах до 10—20 атмосфер у солончаках (осмотичний тиск клітинного соку не перевищує 5—8 атмосфер). Внаслідок цього рослини гинуть на грунтах з високим осмотичним тиском ґрунтового розчину, наприклад на засолених.

Вивчення ґрунтового розчину має велике значення для обґрунтування окремих питань ґрунтотворного процесу та родючості грунтів. Вивчення ґрунтового розчину допомагає також правильно розробляти систему удобрення рослин.

Останнім часом для вивчення ґрунтового розчину почали використовувати водну витяжку, яку виготовляють змішуючи дистильовану воду з наважкою грунту. Вона хоч і не відображає справжнього стану ґрунтового розчину, проте дає певне уявлення про відносний вміст у грунті нітратів, фосфатів, калію та інших компонентів.

Склад і концентрація ґрунтового розчину. На склад і концентрацію солей у ґрунтовому розчині впливає багато факторів, зокрема інтенсивність біохімічних реакцій, що відбуваються в грунті, склад гумусу і ґрунтотворної породи, механічний склад, увібрані основи, наявність легкорозчинних солей у грунті і породі, а також агротехнічні заходи.

Ґрунтовий розчин містить органічні (гумусові кислоти та солі їх, цукри, амінокислоти, спирти) і мінеральні (солі мінеральних кислот, катіони, аніони) сполуки.

Серед катіонів у ґрунтовому розчині найбільше Са2+, Mg2+, K+, Na+, NH4+, H+. У ґрунтовому розчині засолених грунтів переважає Na+. З мінеральних сполук колоїдного характеру в ґрунтовому розчині містяться здебільшого гідрати окислів заліза, кремнієвих кислот тощо.

Кількісний і якісний склад розчинних сполук залежить від стану грунту, рослинності, мікробіологічної діяльності та інших факторів, але найбільше від типу грунту. Легкорозчинні солі в ґрунтовому розчині характерні для засолених грунтів. Концентрація розчинних сполук у ґрунтовому розчині змінюється навіть протягом вегетаційного періоду. Здебільшого вона становить від 0,25 до 0,001% і менше.

Наприклад, у чорноземах найбільше катіонів кальцію (від 40 до 100 мг у 1 кг грунту) та магнію (5—12 мг).

Кількість нітратів у грунті залежить від нітрифікаційної діяльності мікроорганізмів. Нагромадження його (від 2 до 100 мг і більше на 1 кг грунту) залежить від аерації грунту, вмісту вологи і азотовмісних сполук, оптимальної температури, внесення добрив, рослинності, окультурення грунту тощо.

Грунти УРСР містять від 2 до 20 мг «а 100 г грунту нітратів і більше.

Незначна частина органічних сполук у ґрунтовому розчині перебуває в колоїдно-розпиленому стані (золі), а частина — у вигляді справжніх розчинів (кислоти та солі органічних кислот). Утворюються справжні розчини внаслідок дії кореневих систем на грунт. Розчинні органічні речовини в грунті досить рухомі і дуже легко мінералізуються.

Найбільше водорозчинних органічних сполук містять ґрунти, у вбирному комплексі яких є катіони водню або натрію. Наприклад, дуже багато водорозчинних сполук у солонцях.

Якісний і кількісний склад ґрунтового розчину впливає на мікробіологічну діяльність, процеси живлення у грунті та врожайність рослин. Від вмісту катіонів і аніонів залежать фізичні властивості грунту, його обробіток, меліорація та інші заходи.

Реакція ґрунтового розчину. Склад і концентрація ґрунтового розчину певною мірою визначають його реакцію. Склад ґрунтового розчину і його реакцію можна регулювати за допомогою агротехнічних і меліоративних заходів: внесення мінеральних добрив, вапнування кислих і гіпсування солонцюватих грунтів, промивання засолених тощо. Активна реакція грунту вимірюється концентрацією катіонів водню в ґрунтовому розчині: у нейтральних розчинах рН 7, кислих — рН<7, лужних — рН>7.

Реакція грунту впливає на інтенсивність мікробіологічної діяльності в грунті, напрям ґрунтотворних процесів та ін. Більшість сільськогосподарських культур краще ростуть і розвиваються при слабкокислій або нейтральній реакції (рН 6—7,5) грунту, проте для кожної культури є межі оптимальної реакції грунту (табл. 30).

T_030