7 років тому
Немає коментарів

За всю історію розвитку ґрунтознавства вчені розробили багато різних класифікацій грунтів.

Першу наукову класифікацію грунтів дав В. В. Докучаєв, показавши, що грунт є особливим природним тілом і утворюється внаслідок взаємодії факторів, грунтотворення. В основу класифікації було покладено генетичний тип грунту.

М. М. Сибірцев глибше розробив класифікацію В. В. Докучаєва, ввівши поняття про зональність грунтів і виділивши зональні, інтразональні й азональні грунти. Класифікація Докучаєва — Сибірцева не відбивала процесів, які відбуваються в грунтах (домінуючим був принцип географічного поширення грунтів).

Пізніше були розроблені класифікації П. С. Косовича, М. М. Розова, К. К. Гедройца та ін.

У сучасній класифікації грунтів (І. П. Герасимов, 1965 р.) прийнято таку систему таксономічних одиниць: тип, підтип, рід, вид, різновид і група.

У генетичний тип об’єднують ґрунти з однаковою будовою профілю, з однотипним ґрунтотворним процесом, який розвивається в однотипних біологічних, гідрологічних і кліматичних умовах.

Виділяють такі основні типи грунтів: 1) підзолисті і дерново-підзолисті; 2) сірі опідзолені й опідзолені лісостепові; 3) чорноземи; 4) каштанові; 5) лучні; 6) болотні і торфово-болотні; 7) солонцюваті і солонцеві; 8) осолоділі; 9) буроземи; 10) бурі і коричневі, гірсько-степові і гірсько-лісостепові; 11) гірсько-опідзолені; 12) гірсько-лучні.

За ступенем розвитку ґрунтового процесу виділяють підтипи грунтів. Наприклад, чорноземи поділяють на опідзолені, вилужені, глибокі, звичайні і південні.

Залежно від виявлення основних ознак грунту (ступінь опідзоленості, вміст гумусу та ін.) виділяють види. Наприклад, середньо- і малогумусні чорноземи.

Різновид грунтів визначається механічним складом ґрунтових горизонтів і ґрунтотворних порід (наприклад, піщані, суглинкові і супіщані ґрунти). Генетичні властивості ґрунтотворних порід і місцеві (фаціальні) умови визначають генетичні групи грунтів. Наприклад, серед чорноземів виділяють українську і середньоросійську групи.

За методикою крупномасштабного дослідження грунтів УРСР, виділяють такі класи грунтів: 1) автоморфні широтної зональності (на рівнинах); 2) автоморфні вертикальної зональності (в гірських місцевостях); 3) гідроморфні (заболочені ґрунти).

Окремі види розрізняються такими ознаками: ґрунтотворна порода, механічний склад, ступінь окультурення, ступінь змитості, заторфованість тощо.

Всього в УРСР, згідно з прийнятою методикою, виділено понад 600 видів грунтів, які об’єднано в 17 типів та 35 підтипів. Крім того, на ґрунтових картах зазначено також до 17 відмін грунтів з механічним складом.

В окремих областях УРСР дуже багато видів грунтів (у Харківській області, за даними Інституту ґрунтознавства, їх близько 180, в Черкаській — 198). Навіть в одному колгоспі чи радгоспі буває по кілька видів грунтів (12—30 і більше).

Найбільше різновидів грунтів утворюється в тих районах, де є ріки (в заплавах і на терасах). Чим складніший ґрунтовий покрив у господарстві, тим більше ускладнюються процеси вирощування сільськогосподарських культур. Саме тому виникла потреба об’єднати найближчі види грунтів в певні агровиробничі групи, що було зроблено після дослідження грунтів у 1957—1961 pp. При складанні районних ґрунтових карт на Україні за основну таксономічну одиницю для обліку якості земель було прийнято сільськогосподарський тип.

Під типом земель розуміють земельний масив, що характеризується сукупністю таких особливостей, які визначають напрям землеробства і основні агротехнічні заходи (сівозміни, обробіток грунту тощо).

В основу виділення сільськогосподарського типу земель взято рельєф місцевості, агротехнічну природу ґрунтового покриву, характер і ступінь зволоженості, засоленість або кислотність грунту, потребу в меліорації.

Грунти УРСР. На основі матеріалів великомасштабного дослідження грунтів в усіх без винятку господарствах складено детальні грунтові карти та подано характеристику всіх грунтів. Ці матеріали сприяють раціональному використанню земель, ефективному застосуванню добрив, механізації виробництва тощо.

За матеріалами досліджень було складено районні грунтові карти і картограми та республіканську ґрунтову карту, на якій розрізняються такі ґрунти:

І. Дерново-підзолисті ґрунти на давньольодовикових відкладах і морені.

1. Дерново-слабопідзолисті піщані і глинисто-піщані.

2. Дерново-середньопідзолисті супіщані.

II. Дерново-підзолисті оглеєні (глеюваті і глейові) грунти на давньоалювіальних, водно-льодовикових відкладах і морені.

3. Дерново-слабопідзолисті оглеєні піщані і глинисто-піщані.

4. Дерново-середньопідзолисті оглеєні супіщані.

5. Дерново-середньо- і сильнопідзолисті поверхнево оглеєні.

III. Опідзолені ґрунти переважно на лесових породах і глинах (незмиті і змиті).

6. Світло-сірі і сірі опідзолені.

7. Темно-сірі опідзолені.

8. Чорноземи опідзолені.

IV. Реградовані грунти здебільшого на лесових породах (незмиті і змиті).

9. Темно-сірі реградовані.

10. Чорноземи реградовані.

V. Чорноземи глибокі на лесовидних породах (незмиті і змиті).

11. Чорноземи глибокі малогумусні і слабогумусовані. VI. Чорноземи звичайні на лесових породах (незмиті і змиті).

13. Чорноземи звичайні мало- і середньогумусні глибокі.

14. Чорноземи звичайні середньогумусні.

15. Чорноземи звичайні малогумусні.

16. Чорноземи звичайні малогумусні неглибокі.

VII. Чорноземи південні на лесових породах (незмиті і змиті).

17. Чорноземи південні малогумусні і слабогумусовані. Чорноземи на важких глинах.

18. Чорноземи переважно солонцюваті на важких глинах (18).

Чорноземи на важких глинах (18 а).

VIII. Чорноземи і дернові ґрунти щебенюваті на елювії щільних порід.

19. Чорноземи і дернові ґрунти щебенюваті на елювії щільних некарбонатних порід (пісковиків і сланців). .

20. Чорноземи і дернові карбонатні ґрунти на елювії карбонатних порід (мергелів, крейди, вапняків).

IX. Чорноземи залишково-солонцюваті на лесових породах.

21. Чорноземи глибокі залишково-солонцюваті.

22. Чорноземи південні залишково-солонцюваті.

X. Лучно-чорноземні ґрунти переважно на лесовидних породах.

23. Лучно-чорноземні ґрунти.

24. Лучно-чорноземні поверхнево солонцюваті ґрунти.

25. Лучно-чорноземні глибокосолонцюваті ґрунти.

XI. Каштанові ґрунти на лесових породах.

26. Темно-каштанові залишково-солонцюваті ґрунти.

27. Темно-каштанові солонцюваті ґрунти.

28. Каштанові солонцюваті ґрунти.

XII. Лучні ґрунти на делювіальних та алювіальних відкладах.

29. Лучні ґрунти.

30. Лучні солонцюваті ґрунти.

XIII. Болотні ґрунти на алювіальних, делювіальних і водно-льодовикових відкладах.

31. Лучно-болотні ґрунти і болотні.

XIV. Торфово-болотні ґрунти і торфовища.

32. Торфово-болотні ґрунти і торфовища низовинні.

33. Солонці. Осолоділі ґрунти.

34. Лучно-чорноземні і дернові осолоділі глейові ґрунти, солоді.

XV. Дернові ґрунти.

35. Дернові переважно оглеєні піщані, глинисто-піщані і супіщані ґрунти в комплексах з слабогумусованими пісками.

35 а. Дернові піщані і глинисто-піщані переважно неоглеєні ґрунти в комплексі з слабогумусованими пісками і чорноземними піщаними ґрунтами.

36. Дернові опідзолені суглинкові ґрунти і оглеєні види їх.

XVI. Буроземно-підзолисті ґрунти.

37. Буроземно-підзолисті ґрунти і поверхнево оглеєні види їх. Бурі гірсько-лісові ґрунти на елювії — делювії щільних порід.

38. Бурі гірсько-лісові щебенюваті і дерново-буроземні ґрунти в комплексі з оглеєними видами їх.

XVII. Дерново-буроземні і гірські лучні ґрунти.

39. Дерново-буроземні і гірські лучні ґрунти. Коричневі гірські ґрунти на елювії — делювії корінних

порід.

40. Коричневі гірські щебенюваті ґрунти.