7 років тому
Немає коментарів

Грунтом називають верхній шар земної кори, що утворився і змінюється в результаті вивітрювання гірських порід і безперервного впливу фізико-хімічних і біологічних процесів, а також діяльності людини та який на відміну від гірської породи набув у процесі розвитку основної своєї ознаки — родючості.

Родючість — це основна якість грунту, яка поліпшується і змінюється в процесі його розвитку. Поняття про грунт і родючість невід’ємні одне від другого.

Грунти з їхньою природною родючістю на земній кулі утворились у процесі складного перетворення порід і мінералів під впливом кліматичних і біологічних факторів.

Утворення грунту є процес взаємодії гірської породи з водою, повітрям і живими організмами — мікроорганізмами, вищими рослинами і тваринами. Під впливом живих організмів, що оселяються на породі, верхній шар її збагачується на органічні речовини, які після дальших змін перетворюються на доступні для рослин поживні речовини. Внаслідок біологічного, хімічного і фізичного вивітрювання у породах нагромаджуються зольні речовини, змінюється склад і властивості їх, вони поступово перетворюються на нове природне тріо — грунт.

Спочатку внаслідок розпаду кристалічних порід збільшується питома поверхня їх, на якій відбуваються фізико-хімічні процеси. Ці зміни сприяють утворенню пористості, повітропроникності, вологоємкості, водопропускної і водопідйомної здатності грунтів, які утворюватимуться на цих породах.

Всі ці процеси в кожному типі грунту відбуваються по-різному: утворюються нові сполуки, зокрема, вторинні мінерали, властиві тільки цьому типу грунту. Причому всі ці нові сполуки утворюються в процесах вивітрювання і грунтотворення.

Грунти незалежно від походження складаються з твердої, рідкої і газуватої фаз, які взаємопов’язані. Незначні зміни однієї з них неминуче ведуть до змін в інших.

Тверда частина грунту складається з дрібно- і крупнозернистих різних мінералів та органічної частини (гумус, нерозкладені рештки рослин тощо).