7 років тому
Немає коментарів

Завдання польового дослідження грунтів. Щоб визначити, генетичні особливості грунту, не досить літературних джерел про нього, схем, рисунків, монолітів або навіть лабораторних аналізів. З ґрунтом треба ознайомитися безпосередньо в природі — по його профілях та генетичних горизонтах. Треба також взяти з окремих генетичних горизонтів зразки грунту для аналізу.

Для вивчення грунтів у польових умовах розроблено метод польового дослідження, за допомогою якого вивчають роль окремих факторів грунтотворення, ґрунтовий покрив тієї або іншої території, склад грунтів і закономірності поширення їх. На основі даних польового, дослідження складають грунтові карти, картограми і нариси. Ці матеріали допомагають розробити у кожному господарстві таку систему агротехнічних заходів, яка б забезпечила найвищу продуктивність кожного угіддя.

Польовий метод дослідження грунтів за морфологічними ознаками відомий ще з часів В. В. Докучаєва і досконало розроблений в Українському науково-дослідному інституті ґрунтознавства.

Методика польового дослідження грунтів. Під час польового дослідження зосереджують увагу на типах ландшафту господарства та його сільськогосподарських угіддях.

При ознайомленні з видами грунтів вивчають усі наявні морфологічні (діагностичні) ознаки ґрунтотворних процесів, які зумовили утворення даного типу грунту. Це — профіль, колір, будова, структура включення та новоутворення грунту. Беруть до уваги також механічний склад, фізико-механічні властивості (щільність, липкість) та окремі хімічні показники (вміст карбонатів, соди, хлоридів, кислотність) його тощо. Крім того, при вивченні процесів грунтотворення треба звернути увагу на рельєф, геологічну будову, умови ґрунтового і поверхневого зволоження, рослинність та господарську діяльність людини.

Підготовка-до польового дослідження грунтів. Щоб описати профіль грунту, необхідно знати ґрунтотворні породи та походження їх, зробити розріз грунту на окремих елементах рельєфу і угіддях даної місцевості. Для ознайомлення з методикою польового дослідження грунтів розглянемо окремі етапи всіх тих процесів, які слід виконати, щоб скласти ґрунтову карту і описати ґрунти господарства.

Перший етап. До виходу в поле треба ознайомитися з геологічною будовою досліджуваної території і вивчити матеріали попередніх досліджень, а також зібрати дані про родючість грунтів, які досліджуються, поширення ерозії та дані про окультурення грунтів — вапнування, гіпсування і внесення добрив. Потрібно взяти також топографічну карту або план площі з нанесеними на ній дорогами, різними насадженнями, ярами, будівлями, полями сівозмін та необхідні інструменти: лопату, великий ніж, метрівку, зошит, папір, кольорові олівці для зарисовки профілю, компас, розчин 10% соляної кислоти, мішечки проб, бур тощо. Для визначення реакції ґрунтового розчину потрібно взяти універсальний індикатор і розчин фенолфталеїну, а для засолених грунтів — розчин азотнокислого срібла (для визначення іону хлору). Для монолітів грунту беруть спеціальні ящики. Набір усього необхідного інвентарю та обладнання визначається завданням дослідження.

Другий етап. У полі і на плані намічають місця для ґрунтових розрізів (копання ям), що залежить від прийнятого масштабу, рельєфу місцевості та різноманітності ґрунтових відмін.

Масштабом ґрунтової карти називають відношення, що показує, в скільки разів лінія на карті або плані менша від відповідних ліній на місцевості (табл. 56). Масштаб, який приймають при дослідженні, залежить від напряму господарства, однорідності ґрунтового покриву і рельєфу місцевості. Наприклад, у степових господарствах зернового напряму складають плани з масштабом 1 : 25000, а для тваринницьких господарств — навіть 1 : 50 000. В Лісостепу або на Поліссі, де більш складний рельєф, використовують масштаб плану 1:10 000, а на дослідних станціях і сортодільницях — 1 : 5000 або навіть 1 : 2000.

T_056

Чим більший масштаб, тим менша площа буде нанесена на план або карту. Наприклад, при масштабі 1 : 50000 можна нанести на карту площу розміром тільки 4 мм2 (менші площі звичайно на карту не наносять). При цьому масштабі нанесена на карту площа дорівнює найменшій площі в натурі — гектару площі, тоді як при масштабі 1 : 25000 є можливість нанести на план найменшу площу — 0,25 га, а при масштабі 1 : 1000 — до 0,04 га.

Вибір місця для розрізів грунтів є найвідповідальнішим завданням польового дослідження, тому що від цього залежить точність дослідження. Кількість ям на певній площі повинна бути мінімальною, проте з таким розрахунком, щоб охопити всі види грунтів, які є на даній площі.

Відомо, що ґрунти змінюються навіть на невеликій площі залежно від зміни рельєфу місцевості.

Ями копають основні (глибина 150—200 і ширина 80— 100 см на типових елементах рельєфу), контрольні (глибина 80—120 см і ширина 80—100 см, за допомогою яких установлюють подібність грунтів ) і прикопки (глибина від 40 до 70 см для встановлення відмін грунтів). Профіль грунту основної і контрольної ям описують повністю, а якщо роблять прикопку, то описують тільки його основні ознаки.

В інструкції по дослідженню грунтів, виданій Українським науково-дослідним інститутом ґрунтознавства, рекомендовано робити певну кількість розрізів на певній площі залежно від складності рельєфу (табл. 57).

T_057

Розрізи на досліджуваній площі планують врозкид або по маршрутному профілю (умовна лінія, намічена на плані і площі). Більш досконалі карти грунтів можна скласти, розміщуючи розрізи в маршрутному порядку, який охоплює всі елементи рельєфу.

Кожний розріз описують, нумерують, а число ям наносять за масштабом на план (карту) і записують у польовий журнал (табл. 58).

T_058