7 років тому
Немає коментарів

Елементи живлення рослин. Однією з основних умов родючості грунту є РМІСТ у ньому поживних речовин, необхідних для росту і розвитку рослин, а також для мікробіологічної діяльності. Вміст доступних для рослин поживних речовин визначає поживний режим грунту, бо здатність грунту забезпечити рослини елементами живлення залежить не тільки від загального вмісту їх, а й від вмісту доступних елементів живлення.

Численні дослідні дані свідчать, що рослини крім води і азоту поглинають з грунту зольні елементи (калій, кальцій, магній, натрій, алюміній, марганець та ін.). Вміст їх у грунті — обов’язкова умова нормального розвитку рослин, а нагромадження їх у грунті в достатній кількості — основне завдання агротехніки.

Залежно від кількості хімічних елементів, які рослина використовує, їх поділяють на макро-, мікро- та ультра-мікроелементи (табл. 29).

T_029

Основний запас поживних речовин грунт містить у вигляді органічних і важкорозчинних мінеральних сполук. Доступними поживними речовинами рослини забезпечуються в результаті мінералізації органічних речовин, яку здійснюють різні групи мікроорганізмів — бактерії, гриби й актиноміцети.

Всі хімічні елементи дуже нерівномірно розподіляються як у різних грунтах, так і в їх генетичних горизонтах, і коливання вмісту їх за окремими генетичними типами і видами грунтів досить значне. Вміст (у вагових процентах) основних макро- і мікроелементів в грунтах Української РСР наведено нижче:

Sh_012

Біологічний кругообіг хімічних елементів і енергії в біосфері визначається життєдіяльністю рослин і мікроорганізмів. Важливим показником інтенсивності біологічного кругообігу є швидкість обороту хімічних елементів. Чим вища врожайність рослин щороку з одиниці площі, тим більша інтенсивність біологічного кругообігу.

Сільськогосподарські культури щодо хімічних елементів виявляють вибіркову вбирну здатність. Характерно, що вона найбільше виявляється відносно таких хімічних елементів, як азот, фосфор, сірка, молібден, калій, хлор, бром, йод, вуглець, кальцій, магній, цинк, мідь, кобальт, радій і рубідій. Тому цих елементів рослинні організми (у процентному відношенні) часто містять більше, ніж ґрунти. А таких елементів, як цирконій, торій, хром, титан, алюміній, ванадій, іридій, кремній, свинець, нікель, фтор, арсен і залізо в процентному відношенні більше в грунті, ніж у рослинах. Співвідношення вмісту натрію, марганцю, стронцію, літію і селену майже однакове у грунті і в рослинних організмах.

Досконале визначення хімічного складу грунтів і рослин дає змогу правильно регулювати види і норми добрив, які треба вносити в грунт.

У сільськогосподарському виробництві, крім звичайних мінеральних і органічних добрив, широко використовують добрива, які містять мікроелементи.

Азот у грунті міститься переважно в органічних рештках рослин і тварин.

У грунті постійно відбувається процес мінералізації всіх органічних сполук. При цьому з органічних речовин утворюються мінеральні сполуки, які містять доступний для рослин азот у вигляді нітратів, нітритів і солей амонію.

Найбільш доступний рослинам нітратний азот і азот аміачних сполук. Всесоюзним науково-дослідним інститутом добрив та інсектофунгіцидів встановлено, що азот, внесений у вигляді нітратних і аміачних сполук, використовується рослинами на 50—75%. Аміачний азот рослини використовують більш ефективно порівняно з нітратним, бо нітратний іон не поглинається ґрунтовим комплексом. Частину азоту використовують мікроорганізми для побудови свого тіла.

Забезпеченість рослин доступними сполуками азоту певною мірою залежить від інтенсивності процесів мінералізації. Проте рослини споживають багато азоту, і для того, щоб мати високі врожаї, треба вносити в грунт органічні і мінеральні азотні добрива.

Фосфор у грунті міститься в органічних і мінеральних сполуках. Рослини засвоюють фосфор у грунті переважно з солей фосфорної кислоти — фосфатів. Проте не всі фосфати однаковою мірою доступні рослинам. Найефективніше рослини використовують найбільш розчинні у воді фосфати, зокрема натрію та калію. Фосфати алюмінію і заліза найменш розчинні і тому малодоступні для рослин. Важкорозчинні дво- і трикальцієві фосфати під впливом вуглекислоти, яка виділяється під час розкладу рослинних решток, перетворюються на розчинну монокальціеву сіль.

У різних грунтах залежно від генезису і механічного складу їх вміст фосфору неоднаковий. Наприклад, у чорноземах центральної чорноземної області вміст його становить 0,2—0,3%, а в піщаних грунтах цих же районів — не перевищує 0,02—0,03%. З грунтів Української РСР найменше фосфору містять легкі за механічним складом дерново-підзолисті ґрунти Полісся (вміст фосфору в них становить соті процента), а найбільше — чорноземи степових районів республіки.

Серед грунтів південних районів УРСР багато фосфору містять звичайні малогумусні чорноземи (0,13— 0,50%). Менше фосфору містять солонці. У нижчих горизонтах грунтів кількість фосфору поступово зменшується.

Кальцій у грунті входить до складу мінералів, а найбільше його у складі солей (хлориди, нітрати, карбонати, фосфати та ін.). В окремих грунтах карбонати кальцію складають морфологічні горизонти.

Калій в грунті входить до окладу кристалічних решіток первинних і вторинних мінералів і для рослин важко доступний. Більш доступний для рослин обмінний калій, який адсорбційними силами утримується на поверхні ґрунтових колоїдів. Калій, що входить до складу простих солей, найбільш доступний для рослин, проте ґрунти містять його дуже мало.

Сірка входить до складу органічних речовин, простих солей. Найбільш доступні для рослин у грунті сульфати. Сірку, яка міститься в органічних речовинах, рослини споживають після мінералізації цих сполук. Звичайно ґрунти містять достатню для рослин кількість сульфатів.

Забезпеченість рослин поживними речовинами залежить не тільки від загального вмісту хімічних сполук у грунті та розчинності їх, а й від того, як поповнюватимуться запаси їх у грунті.

Процес засвоєння рослинами іонів є процесом обмінного вбирання іонів активною частиною коріння — рослини, вбираючи з грунту катіони чи аніони, виділяють у ґрунтовий розчин еквівалентну кількість інших іонів.