7 років тому
Немає коментарів

Крім рослин і мікроорганізмів, у грунті дуже багато тваринних організмів. Це найпростіші (джгутикові, корененіжки, інфузорії), черв’яки, комахи, а також хребетні (кроти, ховрахи, байбаки, сліпці, змії). Залежно від зональних умов ґрунтотворної породи і напряму процесів грунтотворення у кожному грунті переважають певні групи тваринних організмів.

Ґрунтова фауна по-різному впливає на мінеральну і органічну частини грунту. Так, деякі тварини розпушують грунт і ґрунтотворну породу, часто на глибину 1—2 м і глибше, переносять грунт з верхніх горизонтів в нижні, перемішують його з породою тощо.

Тварини перетравлюють у своїх шлунках рослинні рештки, виділяючи потім їх з організму і збагачуючи грунт органічною масою.

Часто нижні перехідні горизонти грунтів бувають настільки перериті і перемішані дощовими черв’яками і хребетними, що навіть важко знайти місце з незрушеним грунтом або породою. Це особливо характерно для чорноземів. Таке розпушування порід і грунту та перемішування їх сприяє хімічному і біологічному вивітрюванню мінералів, поліпшенню аерації, вологоємкості, збільшенню пористості грунту тощо.

Черв’яки. Серед безхребетних найбільше в грунті дощових черв’яків і нематод. Ще Ч. Дарвін у 1837 році писав, що діяльність черв’яків у грунті залежить від угідь, типу грунту, його окультуреності, характеру рослинності та інших причин.

Більшість черв’яків трапляється здебільшого у верхніх горизонтах грунту — із збільшенням глибини кількість їх помітно зменшується (табл. 14).

T_014

Живляться черв’яки корінням рослин. Продукти життєдіяльності їх (капроліти) збагачені органічною речовиною і кристаликами кальциту, потрапляючи в грунт, поліпшують фізико-хімічні властивості його, зменшують кислотність грунту, збільшують вміст гумусу тощо.

Комахи. На ґрунтотворний процес впливають також різні комахи (мурашки, терміти, джмелі, жуки). Комахи змінюють фізичні властивості грунту, розпушують верхні горизонти його, збільшуючи пористість, і перемішують грунт. Наприклад, личинка мушки Sciara (рис. 17), як зазначає М. М. Кононова, має відносно сильний щелепний апарат, за допомогою якого вона захоплює рослинні рештки. Після перетравлювання вони перетворюються на однорідну масу, в якій важко розрізнити окремі частини рослин.

Вплив личинки мушки Sciara на перетравлювання решток рослинності

Вплив личинки мушки Sciara на перетравлювання решток рослинності

Личинка мушки та інші тварини підготовляють рослинні рештки для дальшого перетворення їх бактеріями і грибами до гумусових кислот або повної мінералізації.

Хребетні. У грунті живе багато хребетних тварин, які також змінюють ґрунтову масу і ґрунтотворну породу, перемішуючи верхні горизонти грунту з нижніми чи з ґрунтотворною породою. Хребетні тварини здебільшого поширені в грунтах степових районів. Зокрема, такі тварини, як кроти, ховрахи, сліпці, байбаки, риють ходи (нори) або кротовини, діаметр яких досягає 2—10 см і більше. У лесових породах і грунтах їхні нори заглиблюються на 2—4 і більше метрів.

У кротовинах маса завжди пухка і багата на поживні речовини. Часто з вигорнутого цими тваринами грунту чи породи на поверхні землі утворюються різні за розміром горбики.

Комахи беруть активну участь у розкладанні рослинних решток і збагачують грунт гумусом і елементами живлення. Вплив рослинності на процеси грунтотворення дуже багатогранний. Це стає більш зрозумілим, коли розглянути вчення про рослинні формації.

Основними критеріями для поділу рослин на рослинні формації, які в свій час визначив В. Р. Вільямс, були склад рослинних угруповань, особливості надходження органічної речовини і характер її розкладу під впливом різних мікроорганізмів (брали до уваги різні співвідношення аеробних і анаеробних процесів). Досить детально були розглянуті, процеси під дерев’янистою і трав’янистою формаціями. Тепер вчення В. Р. Вільямса про роль рослинних формацій (ценозів) у процесах грунтотворення розширили і деталізували, враховуючи при цьому характер та інтенсивність біологічного кругообігу речовин, а також біологічний режим, який визначає темпи надходження органічної речовини в грунт щороку. В даний період виділяють такі групи рослинних формацій:

1. Група дерев’янистих формацій (тайгові ліси, широколисті, вологі субтропічні і вологі тропічні ліси).

2. Група перехідних дерев’янисто-трав’яних формацій (ксерофітні ліси, савани). До цієї групи відносять також чагарникові ценози.

3. Група трав’янистих формацій (луки, трав’яні прерії, степи помірного поясу, субтропічні чагарникові степи).

Крім цього, виділяють ще пустельні формації (субореальна з літнім циклом вегетації, субтропічна із зимовим циклом вегетації і тропічна) та лишайниково-мохову формацію (тундра, верхові болота).

Кожна з названих рослинних формацій характеризується певним складом органічних речовин, кількістю і надходженням їх у грунт, процесами розкладу органічної речовини та взаємодії продуктів цього розкладу з мінеральною частиною грунту. Саме тому під кожною рослинною формацією утворився певний тип грунту (табл.15).

T_015

Швидкість нагромадження органічної речовини та розклад її в грунті залежить від рослинної формації, яка бере участь у процесах грунтотворення і умов розкладання. Наприклад, в анаеробних умовах рослинні рештки розкладаються повільніше, що створює сприятливіші умови для утворення гумусу, ніж в аеробних умовах, де процеси мінералізації відбуваються енергійніше.

Рослинні формації в природі змінюють одна одну, що зумовлює зміну напряму ґрунтотворного процесу, а звідси і типу грунту.