7 років тому
Немає коментарів

Агрономічні властивості грунтів зони Полісся і особливості сільськогосподарського використання їх визначаються генетичним типом, механічним складом, умовами рельєфу (мікрорельєф) та глибиною залягання підґрунтових вод.

За даними Н. Б. Вернандер, землі зони Полісся поділяють на три умовні групи — орні, кормові угіддя і непридатні для використання.

Орні землі (крім осушених боліт) — це площі з підвищеними елементами рельєфу, де рівень залягання підґрунтових вод становить 60—80 см. Переважають тут дерново-підзолисті, дернові, сірі опідзолені і дерново-карбонатні ґрунти.

Кормові угіддя — це площі з рівнем залягання підґрунтових вод, вищим за 60—80 см, але не заболочені, вкриті дерново-глейовими, дерново-підзолистими глейовими, дерново-карбонатними дуже щебенюватими ґрунтами, а також дуже змитими сірими опідзоленими ґрунтами.

Непридатні землі для сільськогосподарського використання — неосушені болота, виходи порід (крейда і граніт) та ін.

У дерново-підзолистих глейових грунтах в зв’язку з надмірним зволоженням переважають відновні процеси, внаслідок чого в них з’являються закисні форми заліза і розчинний алюміній, який шкідливо впливає на розвиток рослин. Для поліпшення властивостей і підвищення родючості дерново-підзолистих грунтів треба застосовувати органічні добрива, які є не тільки джерелом поживних елементів для рослин, а й засобом поліпшення водного, теплового і, повітряного режимів грунтів.

Для збагачення грунтів органічною масою в сівозмінах треба висівати сидерати, зокрема на піщаних грунтах люпин. Крім внесення органічних добрив, велике значення має застосування мінеральних добрив. Найефективніше використання фізіологічно та хімічно лужних форм добрив, оскільки ґрунти мають кислу реакцію.

Велике значення для підвищення родючості грунтів зони Полісся має застосування мікродобрив (марганцеві, борні, мідні та ін.) і бактеріальних добрив (азотобактерин, фосфоробактерин).

На Поліссі близько 10 млн. га кислих грунтів, фізичні і хімічні властивості яких поліпшують вапнуванням. Як вапнякові добрива часто використовують місцеві поклади (мергель, крейда), відходи промисловості (дефекат) тощо.

Майже всі ґрунти Полісся характеризуються тим, що мають неглибокий гумусний і окультурений орний горизонти, містять багато кремнезему. Орний горизонт містить дуже мало поживних речовин і біологічно малоактивний. Тому одним із заходів поліпшення агрономічних властивостей грунтів Полісся є поступове поглиблення орного горизонту з одночасним внесенням добрив.

При проведенні основного і всіх інших видів обробітку грунту треба враховувати генетичні особливості, рельєф, фізико-хімічні властивості, механічний склад та інші особливості грунту.

В окремих районах зони, де ґрунти містять недостатню кількість вологи, має значення збереження вологи, а там, де ґрунти заболочені,— осушення.