7 років тому
Немає коментарів

У програмі КПРС поряд з іншими заходами по піднесенню сільського господарства зазначено, що необхідно вести систематичну боротьбу з водною і вітровою ерозією. Земля — багатство народу. Вона — джерело виробництва різноманітних продуктів для населення і сировини для промисловості. Постанова жовтневого (1972 р.) Пленуму ЦК КПРС щодо дальшого розвитку меліорації земель і сільськогосподарського використання їх передбачає підвищення темпів меліорації земель, створення у всіх районах країни культурних пасовищ і поліпшених сінокосних угідь.

Поставлено також завдання підвищення відповідальності землекористувачів, органів сільського, водного і лісового господарства за здійснення протиерозійних і меліоративних заходів. Так, згідно з колгоспним Статутом колгоспи повинні найповніше і правильніше використовувати і поліпшувати закріплену за ними землю, підвищувати її родючість, вводити в сільськогосподарське виробництво невикористані землі, здійснювати заходи по зрошенню та осушенню земель, боротьбі з ерозією грунтів, створювати полезахисні, лісові насадження тощо.

Схема утворення яру

Схема утворення яру

Верховною Радою СРСР в 1968 р. прийнято Закон про затвердження основ земельного законодавства Союзу РСР та союзних республік, де передбачається всенародна боротьба за підвищення культури землеробства, організацію систематичної роботи по захисту грунтів від ерозії і досягнення на цій основі високих і сталих урожаїв. Ще Карл Маркс підкреслював важливу особливість землі, яка полягає в тому, що у процесі використання не тільки не втрачається основна властивість її — родючість, — а може навіть підвищуватися, в той час як інші засоби виробництва при використанні зношуються і втрачають цінність.

XXV з’їзд КПРС розробив широку програму дальшого піднесення сільського господарства, де, зокрема, передбачено раціональне і найбільш повне використання землі, підвищення родючості кожного її гектара, краще задоволення зростаючих потреб населення в продуктах харчування і промисловості в сировині.

У законі «Про охорону природи Української РСР», прийнятому третьою сесією Верховної Ради Української РСР п’ятого скликання ЗО червня 1960 p., особливе значення приділяється охороні грунтів. Він також зобов’язує всіх землекористувачів всі землі використовувати так, щоб запобігти водній і вітровій ерозії грунтів і підвищувати родючість їх.

Законом передбачено охорону лісів і захисних лісонасаджень та контроль за проведенням заходів по відновленню родючості і продуктивному використанню еродованих земель в УРСР.

Райони поширення водної і вітрової ерозії в СРСР. Водна ерозія більше всього поширена по крутих берегах Дніпра, Дністра, Дону, Волги, Оки. Охоплює вона і підвищені райони Волино-Подільської, Донецької, Волинської, Середньо-Руської, Приволзької височин, Заволжя та інші райони. В межах Української РСР налічується близько 11 млн. га еродованих земель, в тому числі більше 8 млн. га орних, що становить близько 25% всіх сільськогосподарських угідь. На Україні найбільше еродованих грунтів у Карпатах, Криму, на Донбасі та в інших районах.

За даними М. А. Кочкіна, в окремих колгоспах Донецької області слабоеродовані ґрунти займають 25— 28%, середньоеродовані — 12—28, сильноеродовані — 12—37% площі земель.

У Лісостепу УРСР ерозією охоплено до 60% площ. Тільки яри займають до 8% загальної площі республіки. Найбільше ерозія грунтів поширена вздовж Дністра, Південного Бугу, Дніпра та Північного Донця. Дуже виражена водна ерозія на Уралі і в Середній Азії. В Сибіру вона поширена на вододілах Обі, Іртиша та їх приток.

Вітрова ерозія найбільш поширена в посушливих степах у вигляді пильних бур. Поширена вона також у північних районах Казахстану, Башкирії, Ставропольського краю, в Краснодарському краї, Заволжі, Західному і Східному Сибіру. На Україні вітрова ерозія поширена в південно-східних степових районах.

За ступенем змитості еродовані ґрунти (П. С. Соболєв та ін.) ділять на слабо-, середньо-, сильно- і дуже сильнозмиті. В основу цієї класифікації беруть глибину змивання гумусного горизонту.

Система заходів боротьби з водною ерозією грунтів включає: раціональну організацію території і використання земель, впровадження ґрунтозахисних сівозмін, залуження схилів, смугове вирощування культур, протиерозійні способи обробітку грунту і сівби сільськогосподарських культур, розроблення відповідних систем добрив, спорудження ставів у балках і лиманів у зниженнях, закладання ґрунтозахисних садів на терасах і захисних лісових насаджень, будівництво водозатримуючих та водовідвідних валів, лотоків, загат, захист берегів водоймищ, іригаційних каналів тощо. У кожній зоні розроблені спеціальні агротехнічні заходи боротьби з ерозією. Наприклад, на Поліссі глибокі і малогумусні піски, які розвіваються, засаджують сосною або запроваджують на них сидеральні сівозміни, а на глинистих пісках та супісках вирощують районовані культури.

Система заходів запобігання вітровій ерозії складається з таких ланок: насадження полезахисних смуг, смугові посіви і куліси з високостеблових рослин, сівба озимої пшениці після кращих попередників, обробіток грунту плоскорізами та коткування посівів навесні, висівання в борозни і сівба культур в оптимальні строки (особливо багаторічних трав на ерозійно небезпечних місцях), продувна конструкція лісозахисних смуг, лункування зябу.

Система обробітку грунту та боротьба з водною і вітровою ерозією грунтів. Еродовані ґрунти звичайно мають неглибокий гумусний горизонт, тому поглиблювати орний шар з перевертанням скиби під час основної оранки треба з обов’язковим внесенням добрив. Крім того, треба мати на увазі, що після глибокої оранки з перевертанням скиби на схилах верхній шар грунту може швидко змитися атмосферними водами. Для підвищення родючості цих грунтів рекомендують проводити безполицеву оранку. Усі види обробітку грунту і сівби на цих грунтах треба проводити впоперек поля, а на схилах з різною експозицією — контурно.

На схилах, крутизна яких понад 4—5°, набуває значення валкування ріллі, для чого сконструйовано спеціальні тракторні плуги, в яких один з корпусів має збільшену полицю і відвертає скибу значно далі, ніж звичайний плуг.

При обробітку еродованих грунтів після зайнятих парів для зменшення випаровування води їх рекомендують коткувати важкими котками.

Досліди А. А. Чернявського в степовій зоні УРСР показали, що на схилах крутизною 2—3° доцільно проводити оранку впоперек схилів, а при 4—5° її проводять уже з лункуванням або переривчастим борознуванням.

Таке борознування можна також застосовувати і на схилах крутизною 10—12°.

Зяблеву оранку з одночасним застосуванням протиерозійних заходів проводять після дворазового лущення стерні. Причому перше проводять на глибину 8—10, а друге — 10—12 см.

Для зменшення змивання і затримання більшої кількості атмосферних опадів, а звідси і підвищення врожаю на змитих грунтах рекомендують проводити ще й борознування зябу.

У районах поширення вітрової ерозії слід проводити оранку грунту тільки впоперек напряму пануючих вітрів, застосовувати спеціальні способи сівби, сіяти трави, не допускати розорювання задернілих або зарослих чагарниками і деревами лощин.

На еродованих землях треба запроваджувати штучне залуження. Ефективним способом боротьби з ерозією є використання схилів під плодові насадження і виноградники та закладання прияружних лісових смуг, закріплення стінок ярів, посадка коренепаросткових чагарників (терен, шипшина) і дерев (акація, в’яз, горіхоплідні), а також обсаджування деревами ставів, водойм, рік. У Лісостепу схили терасують і засаджують плодовими деревами. Для припинення процесів утворення ярів, розмивання та обвалів берегів річок, водойм, штучних каналів, гідроспоруд треба будувати гідромеліоративні споруди та застосовувати різні протиерозійні заходи.

Залежно від крутизни схилів Український науково-дослідний інститут ґрунтознавства рекомендує систему заходів по боротьбі з водною ерозією грунтів (табл. 55). Основними з них є правильна організація території, збереження і правильна рубка лісів, створення лісосмуг у гірських місцевостях, залісення сильнозмитих схилів, терасування їх тощо. У 1960—1961 pp. закінчено дослідження грунтів у колгоспах і радгоспах Української РСР. На основі матеріалів обстежень для кожного господарства складено картограми з розробленими лісомеліоративними, гідротехнічними та агротехнічними заходами для всіх полів сівозміни.

T_055